Сергій Плохій

Плохій Сергій: український та американський історик

Плохій Сергій — один з провідних фахівців з історії Східної Європи, який викладав у Канаді та США

Біографія

Сергій Миколайович Плохій народився 23 травня 1957 року в місті Горький (нині Нижній Новгород), Росія. Сергій виріс у Запоріжжі, куди батьки повернулися незабаром після його народження.

Освіта

В юності Плохій мріяв про журналістську кар'єру. Але все ж після школи обрав іншу стезю. У 1974 році Сергій вступив до Дніпропетровського державного університету на історичний факультет.

В університеті Плохій потрапив під вплив видатних наставників — професора Юрія Мицика та засновника Дніпропетровської школи джерелознавства Миколи Ковальського. 

Під їх керівництвом він заглибився у вивчення історії України XVII–XVIII століть. У 1980 році він закінчив навчання, отримавши диплом історика, і вступив до аспірантури того ж університету. 

Через два роки Плохій захистив кандидатську дисертацію в університеті дружби народів у Москві. Тема роботи - «Латиномовні твори середини XVII століття як джерело з історії Визвольної війни українського народу 1648-1654 років».

У 1990 році Сергій захистив докторську дисертацію в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Його дослідження «Політика папства на Україні в другій половині XVI-середині XVII століття» стало важливим внеском у вивчення релігійної та політичної історії регіону.

У 1986-1987 роках Плохій стажувався в Колумбійському і Гарвардському університетах.

Сім'я

Батько, Микола Плохій, інженер-металург, закінчив Запорізький машинобудівний інститут, а мати, Лідія, працювала педіатром.

Про особисте життя Сергія відомо небагато. Відомо, що він одружений і проживає з родиною в Арлінгтоні, штат Массачусетс

Кар'єра

Академічна кар'єра Плохія почалася в Дніпропетровському університеті. З 1983 по 1992 рік він пройшов шлях від викладача до професора, завідувача кафедри та декана.

У цей період Сергій активно вивчав історію німецьких і менонітських поселень на півдні України, а також виконував обов'язки директора університетського музею на громадських засадах. Його дослідження вже тоді відрізнялися міждисциплінарним підходом, поєднуючи джерелознавство, історію релігії та культурні дослідження.

У 1991 році Плохій переїхав до Канади, де став викладачем в Університеті Альберти. Незабаром він приєднався до Канадського інституту українських досліджень (КІУС), де заснував програму дослідження релігії та культури.

Понад десять років Сергій обіймав посаду заступника директора Центру українських історичних досліджень імені Петра Яцика, де керував проєктом перекладу на англійську мову фундаментальної «Історії України-Руси» Михайла Грушевського. Ця праця стала важливим внеском у популяризацію української історії на Заході.

У 2007 році Плохій отримав престижну посаду професора української історії в Гарвардському університеті, зайнявши кафедру імені Михайла Грушевського. 

З 2013 року він став директором Українського наукового інституту Гарвардського університету, де керував проєктом «МАПА: Цифровий Атлас України» — інноваційною ініціативою, що використовує геоінформаційні технології для вивчення української історії.

Під його керівництвом інститут зміцнив свої позиції як провідний центр україністики у світі. У 2025 році Плохій залишив посаду директора Українського наукового інституту після 12 років роботи. Він передав керівництво професору Террі Мартіну, але продовжував підтримувати місію інституту.

Плохій є автором понад десятка книг, перекладених багатьма мовами, включаючи китайську, польську, німецьку та інші. Його роботи, такі як «Брама Європи», «Чорнобиль», «Остання імперія» і «Російсько-українська війна», отримали міжнародне визнання. 

Книга «Чорнобиль» відзначена британською премією Бейлі Гіффорд у 2018 році, а «Брама Європи» принесла йому Національну премію України імені Тараса Шевченка в тому ж році.

Дослідження Плохія охоплюють ранньомодерну та модерну історію України, політичну та культурну історію Холодної війни, а також ідентичність східнослов'янських народів. Сергій відкидає примордіалістські підходи до історії, пропонуючи новаторський погляд на формування національних ідентичностей.

У 2025 році Плохій отримав почесний докторський ступінь Оксфордського університету. Він також є іноземним членом Національної академії наук України та членом Українського ПЕН, а його роботи регулярно публікуються у провідних академічних виданнях.

Скандали

Сергій Плохій — фігура світового масштабу в академічному середовищі. Він уникнув значних публічних скандалів або компрометуючих ситуацій, які могли б кинути тінь на його репутацію. 

Його кар'єра будувалася на суворому дотриманні наукової етики, а праці спираються на ретельний аналіз джерел, що робить їх авторитетними в академічній спільноті. 

Деякі критики, особливо в проросійських колах, можуть заперечувати його інтерпретації історії. Зокрема його акцент на українській ідентичності та критику імперських наративів, представлених у книгах на кшталт «Остання імперія» або «Російсько-українська війна». Однак такі заперечення носять скоріше ідеологічний, ніж фактичний характер, і не підкріплені доказами порушень з боку Плохія.