Сергій Фурса

Сергій Фурса: інвестиційний банкір, фінансовий експерт, публіцист

Сергій Фурса вже більше 10 років працює в банківській сфері. Часто коментує політичні та економічні події, що відбуваються в країні, виступаючи на телебаченні і публікуючи матеріали в різних інтернет-виданнях. Вважає націоналізацію ПриватБанку необхідністю і критикує Зеленського за його некомпетентність.

1. Біографія
2. Сім'я
3. Освіта
4. Кар'єра
5. Погляди

Біографія

Про біографію Фурса Сергія відомо небагато. Народився і живе в Києві. Кілька років працював аналітиком в фінустановах. У нинішній час займається продажем боргових цінних паперів в інвестиційній компанії Dragon Capital. Пише статті для різних інтернет-видань: Новий час, 112.ua, Обозреватель, Гордон, Українська правда, Главред та інших, а також веде блог у Фейсбуці. Багато подорожує, активно ділячись фото з поїздок зі своїми підписниками.

Сім'я

Неодружений.

Освіта

Вищу освіту здобув у Національному технічному університеті України, де вивчав аналітику фінансового ринку.

Кар'єра

З 2005 по 2008 рік працював фінансовим аналітиком на двох підприємствах: в "УкрСиббанку" і BNP Paribas Group.

У 2008 році отримав посаду керівника відділу аналітики і галузевих досліджень в банку, а також зайнявся кредитуванням в інвестиційній компанії Renaissance Capital. Тоді ж близько 3 років працював старшим аналітиком в компанії Astrum Investment Management.

У 2011 році влаштувався на інвестиційне підприємство Dragon Capital, де працює спеціалістом відділу продажів боргових цінних паперів донині.

Погляди

Про націоналізацію ПриватБанку

В одній зі своїх статей Сергій Фурса виклав свою думку з приводу націоналізації найбільшого і найскандальнішого банку країни. За його словами, Приват вже давно мав серйозні проблеми, попри запевнення його власників у тому, що банк був стабільний, Гонтарева всіх обманула, а держава нахабно забрало актив. Однак держава забирала не активний, а пасив з боргами в кілька мільярдів доларів та іншими проблемами, - упевнений аналітик.

Автор не заперечує того, що Приватбанк нині є найбільш просунутим і технологічним банком в Україні, а також що держава - не найкращий власник. Однак він акцентує на тому, що через зручності клієнт не повинен закривати очі на те, що його грабують.

У приклад Фурса наводить аналогію з вуличними грабіжниками: якими б стильними та усміхненим вони не були, які б сучасні пістолети не мали, ми все одно заявимо на них в поліцію, а не будемо ігнорувати або захищати. Тому, на думку аналітика, ставлення до ПриватБанку, який вивів зі структури близько 5 мільярдів доларів своїх вкладників, має бути таким же.

Ще Фурса зазначив, що націоналізація Привату була вимушеною, враховуючи його значний вплив на фінансову систему країни, заради збереження фінустанови і всіх тих "благ", якими користуються клієнти.

Великою заслугою держави аналітик вважає те, що влада зробила її дружньою, зумівши домовитися з власниками і, можливо, навіть пообіцявши їм свободу. Однак завдання суспільства - вимагати від власників Привату повернення 5 мільярдів доларів, які українці заплатили зі своїх кишень.

Підсумовуючи свої роздуми, Фурса говорить, що попри те, що держава - поганий власник з корумпованими менеджерами, зате вона може запропонувати стабільність, яка найбільше потрібна клієнтам.

Рішення про незаконність націоналізації Привату

Експерт у сфері фінансів Сергій Фурса болісно сприйняв новину про те, що націоналізація Приватбанку була визнана незаконною окружним адміністративним судом.

Не забувши згадати інших «гріхів» цього суду (таких як відсторонення Уляни Супрун, блокування митної реформи, заборона Євромайдану), аналітик почав міркувати про наслідки цього рішення для України.

На його думку, відразу нічого особливо не зміниться, оскільки буде ще апеляція, Верховний Суд. На вкладниках це поки що не відіб'ється, тому панікувати і бігти за своїми депозитами не варто. А ось іноземні інвестори можуть відреагувати, адже для них це означає скасування важливих реформ, які були проведені з подачі закордонних кредиторів.

Однак якщо остання інстанція визнає націоналізацію ПриватБанку незаконною, це призведе до величезних проблем для всієї банківської системи України - впевнений Фурса.

Пояснює свою позицію він тим, що ідея націоналізації Привату була розроблена Міжнародним валютним фондом, який запровадив цю програму з метою уникнути масштабного руйнування всієї банківської системи в разі банкрутства фінустанови. Заради збереження активу МВФ довгим і складним шляхом впроваджував цю програму, спостерігаючи за тим, як власники банку виводили гроші з країни.

Зараз же, якщо рішення суду набере чинності, держава не тільки буде змушене пробачити Коломойському борг в розмірі 5 мільярдів доларів (а це все наші гроші), віддати йому банк і сплатити моральну шкоду в розмірі декількох мільярдів доларів, але і, маючи великі зовнішні борги, зруйнувати відносини з МВФ, що найгірше.

За словами Сергія Фурса, сьогодні економічна стабільність України повністю залежить від відносин з МВФ, без якого в країні настане дефолт: впаде гривня, виростуть ціни, відбудеться масове скорочення.

Аналітик упевнений, що націоналізація Привату була неминучою, оскільки це врятувало установу від її повної ліквідації. А якби ПриватБанк ліквідували, звалилася б третина банківської системи України, що принесло б великі проблеми мільйонам людей.

А рішення суду про незаконність націоналізації свідчить лише про те, що Коломойський відчайдушно намагається зберегти свої активи.

"Що таке рішення про незаконність націоналізації насправді? Це не багато і не мало - національне приниження. Країну спочатку зґвалтували, а тепер просять вибачиться за це", - підсумовує Фурса.

Про деякі обіцянки Зеленського

У своїх статтях Сергій Фурса неодноразово висміював гасло команди Зе "ера бідності минає", кажучи про те, що гряде "ера жадібності". А в одній з публікацій фінансист розкритикував наміри тоді ще кандидата в президенти Володимира Зеленського виплачувати пенсії жителям окупованих територій.

Попри те, що багатьом українцям подобається простий "хлопець, який переживає за людей похилого віку", так званий "батько нації", - пише Сергій, - мало хто подумав, як новоспечений президент планує це реалізувати.

Зробити він це може лише двома шляхами: перераховуючи гроші пенсіонерам на картки або виплачуючи готівкою. Якщо говорити про безготівковий розрахунок, то потрібно пам'ятати, що в ЛНР і ДНР не працює жоден український банк. Це означає, що Зеленському або доведеться відмовитися від цієї ідеї, або визнати окупаційну владу і користуватися їх банківською системою. Щомісяця відправляти в ті регіони машини з грошима, які будуть розподілятися тими ж окупантами, - теж не варіант. Тому українська держава не платить пенсії людям на Сході не тому, що погана, а тому, що не може цього зробити, - заявив Фурса, додавши, що Зеленський повинен це розуміти, а не займатися відвертим популізмом.

Про ставлення українців до багатих

Свою думку фінансист почав з того, що розповів про атаки на Сергія Лещенка за те, що той придбав дорогу квартиру в центрі Києва. На думку Фурса, недоброзичливці нардепа вже давно намагаються дискредитувати його шляхом організованих і скоординованих інформаційних атак. І це при тому, що Лещенко є нічим не примітним депутатом, без рейтингу, партійних переконань та інших чинників.

Автор вважає, все це говорить про те, що противники Лещенка борються не стільки з самим ним, скільки з нашими спробами перемогти корупцію в країні.

Тому що вони не пишуть про яхти Хомутинника, нерухомість Кононенка, пожежні машини Ляшка або фабрики Пашинського. Вони виставляють негідниками Айвараса, який говорив про корумпованість того ж Кононенка, Саакашвілі, який викривав корупцію на держпідприємствах, і подібних до них людей.

Найсумнішим Сергій Фурса вважає те, що велика кількість простих українців підтримало нападки на Лещенка просто за те, що той досяг успіху і купив хорошу квартиру. Таку реакцію громадськості автор пояснює "совковим" мисленням, стереотипами в наших головах, які говорять, що бути успішним - соромно, а багатим - погано. Українці застрягли десь у Середньовіччі, тому дуже потребують реформування подібних розумінь, в оновленні мислення, без чого нам не побудувати європейське суспільство.