Рафаель Глюксманн

Політик

Глюксманн Рафаель: французький депутат Європарламенту з 2019 року

Глюксманн Рафаель — у березні 2025 року запропонував повернути до Франції Статую Свободи

Біографія
Освіта
Сім’я
Кар’єра
Компромат

Біографія

Рафаель Глюксманн народився 15 жовтня 1979 року в місті Булонь-Бійанкур, Франція

Освіта

Рафаель закінчив паризький ліцей Ламартін. Потім він продовжив навчання в престижному ліцеї Генріха IV, де пройшов підготовчі курси з літератури.

З 1999 по 2003 рік Глюксманн навчався в Інституті політичних наук у Парижі (Sciences Po), одному з найвідоміших навчальних закладів Франції.

Сім’я

Рафаель — син відомого французького філософа Андре Глюксманна, вихідця з єврейської сім'ї ашкеназі, і Франсуази Глюксманн (в дівоцтві Віллет), доньки філософа Жаннетт Коломбель.

Його батько справив значний вплив на світогляд Рафаеля, в тому числі через спільну роботу над книгою і політичні дискусії.

У 2009 році Рафаель одружився з грузино-українською політикинею Екою Згуладзе. У 2011 році у них народився син Олександр. З 2014 по 2016 рік Ека обіймала посаду заступниці міністра внутрішніх справ України.

Хоча шлюб зі Згуладзе офіційно не розірваний, з 2015 року Глюксманн перебуває у стосунках з відомою французькою журналісткою Леа Саламе, від якої у нього є син Габріель. Він з'явився на світ в 2017 році.

Кар'єра

Рафаель почав кар'єру як журналіст і документаліст. Під час навчання він провів сім місяців в Алжирі, працюючи журналістом у газеті Le Soir d'Algérie. У 2003 році Глюксманн заснував Асоціацію «навчання без кордонів», яка допомагала чеченській молоді здобувати освіту в Європі.

У 2004 році він зняв документальний фільм «Вбивайте всіх!» про геноцид в Руанді, що викликав суперечки і критику з боку французьких політиків. У тому ж році він створив фільм «Orange 2004» про Помаранчеву революцію в Україні.

У 2005-2012 роках Рафаель був радником президента Грузії Михайла Саакашвілі, активно підтримуючи його прозахідну політику під час війни з Росією у 2008 році. Тоді ж він написав книгу інтерв'ю з Саакашвілі й спільно з батьком опублікував роботу «Травень 68-го, пояснення для Ніколя Саркозі».

У 2013 році він брав участь у подіях Євромайдану в Україні, консультував столичного мера Віталія Кличка і виступав за інтеграцію України в Європу.

У 2017 році Рафаель став директором журналу Nouveau magazine littéraire, але вже в наступному році покинув посаду через розбіжності з керівництвом.

У 2018 році Глюксманн заснував лівоцентристську партію «Громадське місце» (Place Publique). У 2019 році він очолив список спільного блоку з Соціалістичною партією. На виборах до Європарламенту блок здобув 6,2% голосів, а сам Рафаель отримав мандат євродепутата. У 2024 році він знову очолив список PS-Place Publique, який набрав 13,8% голосів.

У Європарламенті Рафаель займається питаннями прав людини. Глюксманн очолює з 2020 року спецкомітет з іноземного втручання в демократичні процеси ЄС.

Він активно виступає проти геноциду уйгурів в Китаї, за що потрапив під санкції КНР, і підтримує Тайвань, організовуючи візити депутатів на острів.

Його позиція щодо України чітка: він виступає за повну інтеграцію країни до ЄС та НАТО, посилення військової допомоги та перехід Європи до економіки воєнного часу для протистояння Росії.

У березні 2025 року політик озвучив незвичайну пропозицію — повернути Статую Свободи до Франції зі США як символ протесту проти політики Дональда Трампа.

Компромат

Рафаель Глюксманн не уникнув скандалів. Його минуле в якості радника Саакашвілі в 2008 році породило чутки про зв'язки з ЦРУ, які посилилися в 2024 році під час кампанії до Європарламенту, коли його звинуватили в роботі на Штати. Ці звинувачення підтримали як ультраправі, так і частина лівих, включаючи партію «Нескорена Франція».

У 2007 році він був кандидатом від ліберальної партії Alternative libérale, але згодом заперечив це, що викликало питання щодо його політичної послідовності.

Особисте життя також стало об'єктом критики: його відносини з Леа Саламе при формально не розірваному шлюбі з Екою Згуладзе обговорювалися в пресі.

У 2024 році кампанія проти нього супроводжувалася антисемітськими випадами — його афіші розмальовували свастиками, що він пов'язав зі своїм єврейським походженням.

Нарешті, його керівництво Nouveau Magazine littéraire у 2017-2018 роках закінчилося невдачею та звільненням, що деякі пояснюють його некомпетентністю. Хоча сам Рафаель зільнення пов'язав з політичним тиском.