Піна Пічерно

Пічерно Піна: італійська політикиня і віцепрезидентка Європарламенту з 2022 року

Пічерно Піна — активно працює над питаннями гендерної рівності, законності та боротьби з організованою злочинністю

Біографія

Джозеппіна (Піна) Пічерно народилася 10 травня 1981 року в місті Санта-Марія-Капуа-Ветере, провінція Казерта, Італія.

Освіта

Піна закінчила педагогічний і соціальний ліцей Леонардо да Вінчі в Вайрано Скало з вищим балом — 100 зі 100. Потім вона вступила до університету Салерно, де закінчила факультет комунікаційних наук. 

У 2004 році Піна захистила дипломну роботу, присвячену аналізу відмінностей у політичній риториці між відомими італійськими політиками Чірьяко де Міта і Беттіно Краксі, здобувши ступінь з відзнакою — 110 балів зі 110 з академічною похвалою. Під час навчання вона активно займалася громадською діяльністю, включаючи студентську політику та волонтерство.

Сім'я

Піна Пічерно народилася в сім'ї, тісно пов'язаній з політичним життям регіону. Її батько, Паскуале Пічерно, був секретарем місцевого осередку партії «Маргарита» в Теано, а дядько, Раффаеле Акілле Пічерно, обіймав посади радника, асесора і мера Теано, представляючи спочатку Християнсько-демократичну партію, а потім Демократичну партію. 

У 2015 році Піна мала стосунки з колишнім функціонером Демократичної партії Франческо Нікодемо. Від цього зв'язку народився син Давид. 

З 2023 року Піна одружена з Массіміліано Коччією. Він відомий італійський письменник і журналіст, який співпрацював з такими виданнями, як Il Manifesto, L'unità і Il Messaggero.

Кар'єра

В юності Пічерно надихнулася ідеями Чірьяко Де Міта і почала брати активну участь в діяльності Італійської народної партії. У 2002 році вона приєдналася до партії «Маргарита», а в березні 2003 року була обрана національною президенткою молодіжної організації цієї партії. 

Після злиття «Маргарити» з Демократичною партією в 2007 році Піна стала частиною нового політичного проєкту, і вже в листопаді того ж року лідер партії Вальтер Вельтроні призначив її відповідальною за молодіжну політику в національному секретаріаті.

У 2008 році Піна була обрана до Палати депутатів Італії від регіону Кампанія. Вона стала однією з наймолодших жінок-депутатів. У період з 2008 по 2014 рік Пічерно пропрацювала два терміни, зосередившись на питаннях культури, освіти, юстиції та боротьби з організованою злочинністю.

У 2008-2009 роках вона обіймала посаду тіньової міністерки з питань молодіжної політики в опозиційному уряді, а з 2009 року відповідала за питання законності в партії. У 2010 році Піна увійшла до складу комісії з юстиції Палати депутатів, а у 2013 році стала членкинею парламентської Антимафіозної комісії.

У 2014 році Пічерно очолила список Демократичної партії в Південній Італії на виборах до Європейського парламенту. Вона була обрана з вражаючим результатом у 224 314 голосів, ставши однією з найпопулярніших кандидаток.

У Європарламенті Піна увійшла до групи Прогресивного альянсу соціалістів і демократів, зосередивши свою роботу на комітетах з бюджету, прав жінок і гендерної рівності, а також внутрішнього ринку і захисту споживачів. 

З 2014 по 2019 рік Пічерно була віцеголовою делегації з питань відносин з Мексикою, а також брала активну участь у міжгрупових ініціативах щодо боротьби з бідністю, корупцією та правами Західної Сахари.

У 2019 році Піна була переобрана до Європарламенту, продовжуючи роботу в комітетах з питань сільського господарства, культури, закордонних справ та громадянських свобод. 

У січні 2022 року вона була обрана віцепрезиденткою Європейського парламенту. У цій ролі Пічерно взяла на себе відповідальність за комунікації та зв'язки з Парламентською асамблеєю Середземномор'я. У 2024 році Піна була переобрана до Європарламенту та на посаду віцепрезидентки.

Скандал

У березні 2025 року стало відомо, що за чотири місяці до цього вона брала участь у зустрічі з ультраправим ізраїльським аналітичним центром Форум оборони та безпеки Ізраїля. Ця організація підтримує незаконні поселення на Західному березі річки Йордан.

Даний інцидент, що стався на тлі війни в Газі, викликав різку критику як всередині Демократичної партії, так і з боку інших політичних сил.