Олександр Дугін

Дугін Олександр Гелійович «Распутін Путіна» та ідеолог «русского міра»

Дугін Олександр Гелійович — його діяльність офіційно визнана небезпечною для міжнародного миру і стабільності

Біографія

Олександр Гелійович Дугін народився 7 січня 1962 року в місті Москва, РФ.

Освіта

У 1979 році Дугін вступив до Московського авіаційний інститут (МАІ), але вже на другому курсі його відрахували за неуспішність. 

Пізніше він представив диплом про завершення заочного відділення Новочеркаського інженерно-меліоративного інституту, який використовував при захисті дисертації. 

У 2000 році Дугін захистив кандидатську дисертацію з філософії в Ростові-на-Дону, а потім отримав докторські ступені з політичних і соціологічних наук. 

Однак ці вчені звання нерідко піддаються критиці. Так, біофізик Борис Режабек, аналізуючи дисертацію Дугіна, відзначав абсурдні помилки в елементарних наукових поняттях. 

Сім'я

Його батько, Гелій Олександрович Дугін був генерал-лейтенантом Головного розвідувального управління. Але коли Дугіну було три роки, батько покинув сім'ю. Мати, Галина Вікторівна, лікарка і кандидатка медичних наук.

Перший шлюб Дугіна був з Євгенією Дебрянською, письменницею та активісткою ЛГБТ-руху. У цьому шлюбі народився син Артур (1985 р.н). Він сучасний художник, співробітник Центру Вознесенського.

Другий шлюб він уклав з Наталією Мелентьєвою. Вона кандидатка філософських наук, керує видавництвом «Арктогея». У 1992 році у них народилася донька Дар'я. На початку повномасштабного вторгнення вона займалася російською пропагандою. У серпні 2022 року загинула в результаті теракту.

Кар'єра

У 1980-х роках Дугін входив до окультно-містичного «Чорного ордена СС», а також націоналістичних і радикальних організаціях, таких як Національно-патріотичний фронт «Пам'ять», звідки був виключений за зв'язки з «сатанинськими» колами та Націонал-більшовицька партія, де був прихильником ідей Едуарда Лимонова. 

У 1997 році він публікує «Основи геополітики», яка стала підручником в Академії Генштабу РФ.

З 2003 року Дугін очолює Міжнародний євразійський рух, пропагуючи створення наддержави, що протистоїть США. Його академічна кар'єра в МДУ (2008-2014) закінчилася звільненням після закликів до вбивства українців.

У березні 2008 року він став неофіційним ідеологом партії «Єдина Росія». Через чотири роки увійшов до складу Експертно-консультативної ради при голові Держдуми Росії.

З 2023 року Дугін керує вищою політичною школою імені Івана Ільїна і продовжує поширювати ідеї «русского міра», впливаючи на Путіна.

Компромат

Олександр Дугін — фігура, навколо якої протягом десятиліть концентрується безліч скандалів. Його ім'я нерозривно пов'язане з радикальними політичними рухами, звинуваченнями в екстремізмі, участю в сумнівних організаціях, а також з міжнародними санкціями і підозрами в причетності до злочинів проти людяності.

На самому початку своєї публічної діяльності Дугін брав участь у так званому «Чорному ордені СС» — містико-окультному гуртку, створеному Євгеном Головіним. У цій спільноті, де Дугін носив псевдонім «Ганс Сіверс», культивувалися ідеї європейських ультраправих і фашистських рухів, а також езотеричні і сатанинські практики.

Дугіна неодноразово звинувачували в пропаганді фашистських і ультранаціоналістичних ідей, а його концепція «четвертої політичної теорії» розглядається багатьма дослідниками як спроба легітимізації нового типу тоталітаризму. 

Дугін був виключений з ряду організацій та партій через конфлікти, підозри в неетичній поведінці та ідеологічні розбіжності. Зокрема, його відхід з Націонал-більшовицької партії супроводжувався звинуваченнями в дрібній крадіжці (за словами Лимонова, він звинуватив соратників у крадіжці 248 рублів), а також взаємними звинуваченнями в зраді та відсутності принципів.

Він відкрито закликав до насильства, анексії сусідніх держав і знищення українців. У 2014 році в Росії було організовано збір підписів за його звільнення з МДУ через публічні заклики до вбивства українців.

Дугін ідейно обґрунтував потребу у війні Росії проти Грузії у 2008 році та України з 2014 року. Іноді його характеризують як окультного письменника, «Распутіна Путіна»,«мозок Путіна». Деякі російські експерти називають його «духовним порадником Путіна».

З 2014 року Дугін перебуває під санкціями Євросоюзу, а з 2015 року — під санкціями США, Канади та низки інших країн за підтримку агресії проти України, розпалювання ненависті та екстремістську діяльність. 

Україна внесла його до списку осіб, які становлять загрозу національній безпеці, а також до бази Центру «Миротворець» як пособника тероризму та ідеолога війни. Його діяльність офіційно визнана небезпечною для міжнародного миру і стабільності.

Ряд громадських і політичних діячів, в тому числі колишній депутат Держдуми Ілля Пономарьов, прямо звинувачують Дугіна в причетності до організації вбивств українських військовополонених, зокрема — в Оленівці. Протодиякон Андрій Кураєв називає його вчення окультним і порівнює з революційно-терористичною ідеологією.

У науковому середовищі Дугіна часто називають не вченим, а пропагандистом, а його публікації — псевдонауковими та шкідливими для академічної репутації країни. У релігійному середовищі його звинувачують у спробах перетворити православ'я на інструмент політичного та революційного терору.

У 2022 році після захоплення російськими військами острова Зміїний, Дугін оголосив його «сакральним», нібито через найдавніше святилище Аполлона, що розташовувалося там. За його словами, хто контролює Зміїний, той контролює хід світової історії. З червня того ж року острів повернувся під контроль України.

За деякими даними, Дугін сам організував замах на доньку, щоб виставити її мученицею і виправдати подальшу російську агресію.