Нікол Пашинян

Пашинян Нікол: прем'єр-міністр Вірменії з 2018 року

Пашинян Нікол — під час його керівництвом урядом Вірменія втратила контроль над Нагірним Карабахом

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра

Біографія

Нікол Пашинян народився 1 червня 1975 року в місті Іджеван, Вірменія.

Освіта

Після закінчення школи № 1 рідного міста Нікол вирішив стати журналістом. У рік здобуття Вірменією незалежності він переїжджає до столиці та вступає до державного університету. Активно бере участь у студентському русі. Але на останніх курсах факультету журналістики Пашиняна відраховують за участь у політичних протестах.

Сім’я

У віці 12 років мати політика померла. Його батько одружився вдруге і Нікола виховувала мачуха. У Пашиняна є два старших брати.

Нікол одружений на колезі Ганні Акопян. Вона очолює редакцію видання "Айкакан жаманак" ("Вірменський час"). У шлюбі з нею у Пашиняна народилося четверо дітей: три дочки і син.

Кар'єра

Після відрахування з університету Нікол не кинув журналістику. Він працював у ряді видань кореспондентом, редактором. Наприкінці 1990-х років Пашинян вже сам засновник і керівник видань. 

Тоді ж одна з його газет була закрита через низку наклепницьких матеріалів на адресу політиків та їхніх родичів. Сам журналіст притягувався до кримінальної відповідальності та навіть отримав рік в'язниці.

До 2008 року Пашинян очолював "Айкакан жаманак" (передав керівництво редакцією власній дружині), в якій продовжив критикувати владу. У 2004 році машина Нікола була підірвана. Сам журналіст не постраждав, але звинуватив у замаху одного з підприємців, про якого в "Айкакан жаманак" була викривальна стаття.

З 2007 року Нікол займається політикою. Цього року він очолив список партії з назвою "Імпічмент", метою якої було усунення прем'єр-міністра і президента Вірменії. Але партія зазнала поразки, набравши трохи більше відсотка. Пашинян назвав вибори фальсифікованими.

Наступного року він входив до складу передвиборчого штабу першого президента Вірменії Левона Тер-Петросяна, який знову боровся на президентських виборах. Після того як Тер-Петросян програв вибори по країні прокотилася серія акцій протесту. В результаті загинуло кілька людей, сотні отримали поранення.

В організації заворушень звинуватили, в тому числі й Пашиняна. Його оголосили в розшук. Через рік він здався поліції та отримав сім років в'язниці. Але з нагоди 20-річчя незалежності у 2011 році Нікол був амністований.

Звільнившись, він відразу включився в політичну боротьбу і на нових парламентських виборах був обраний депутатом від опозиційної партії. У 2013 році Нікол розійшовся в політичних поглядах з Тер-Петросяном і став одним із засновників іншої опозиційної партії.

У 2017 році Пашинян знову пройшов до парламенту і навіть боровся за крісло єреванського міського голови. Однак на місцевих виборах з 21% голосів він став тільки другим.

У 2018 році Пашинян очолив масові протести проти спроб президента Сержа Саргсяна залишитися при владі після закінчення терміну його повноважень. Протестувальники домоглися відставки голови держави, а новий уряд сформував Нікол Пашинян. Того ж року його коаліційна політична сила "Мої кроки" перемогла на позачергових парламентських виборах.

Восени 2020 року Вірменія програла Азербайджану 44-денну Другу Карабаську війну. Пашинян пішов на підписання угоди про припинення вогню, за якою Єреван втратив контроль над азербайджанським анклавом. 

Це рішення прем'єр-міністра викликало масові протести проти нього. Політика звинуватили в тому, що при ньому Вірменія стала слабкою як ніколи раніше. Але на нових парламентських виборах його політична сила знову перемогла і Нікол очолив уряд. Проте опозиція звинуватила прем'єр-міністра у фальсифікації виборів.

У 2021 році Пашинян очолив регіональну міжнародну Організацію Договору про колективну безпеку (ОДКБ). У неї, крім Вірменії, входять РФ, Білорусь і кілька колишніх центральноазіатських республік СРСР (Казахстан, Киргизстан, Таджикистан). На початку 2022 року він підписав указ про введення миротворчого контингенту в Казахстан, де спалахнули антиурядові протести.

Через рік після поразки у війні, Пашинян заявив про безглуздість проведення військових навчань країн ОДКБ на території Вірменії. Прем'єр заявив, що допускає вихід Єревана з організації.

Після того як у вересні 2023 року азербайджанські війська остаточно витіснили вірмен з Нагірного Карабаху і ліквідували невизнану Республіку Арцак (Нагірний Карабах) у Вірменії з новою силою розгорілися антиурядові протести. На них Пашиняна називали зрадником і знову зажадали відставки.

Восени 2023 року Вірменія затвердила Римський статут про Міжнародний кримінальний суд (МКС). Згідно з його ордером, виданим у березні 2023 року, Єреван зобов'язаний заарештувати та передати в Гаагу Володимира Путіна, якщо він приїде до Вірменії.