Мішель Барньє
  • Дата народження
    9 січня 1951
  • Країна
    Франція
Мішель Барньє
652

Мішель Барньє

Барньє Мішель: Прем'єр-міністр Франції з вересня 2024 року

Мішель Барньє - Фото 1

Барньє Мішель — колишній міністр захисту навколишнього середовища, закордонних справ і сільського господарства, перемовник ЄС щодо виходу з блоку Великобританії

  1. Біографія
  2. Освіта
  3. Сім’я
  4. Кар’єра
  5. Компромат

Біографія

Мішель Жан Барньє народився 9 січня 1951 року в комуні Ла Тронш, департаменту Ізер, регіону Рона-Альпи, Франція.

Освіта

У 1972 році Мішель закінчив Вищу комерційну школу Парижа. Під час навчання його однокурсником був Жан-П'єр Раффарен, який з 2002 по 2005 рік обіймав посаду прем'єр-міністра Франції.

Мішель Барньє - Фото 2

Сім’я

Мішель в сім'ї був молодшим з трьох дітей. Батько політика, Жан Барньє, працював майстром шкіри та текстилю. Мати, Деніз Дюран, була практикуючою членкинею лівих християн, яка заснувала місцеве відділення Ліги по боротьбі з дорожнім насильством.

У січні 1982 року Мішель одружився із юристкою Ізабель Альтмайер. Від цього шлюбу народилося троє дітей: Ніколя, Летиція і Бенджамін.

Мішель Барньє - Фото 3

Старший, Ніколя Барньє, займається політикою. У 2019 році він безуспішно балотувався на європейських виборах у Бельгії від партії "Рух реформ" (франкомовні ліберали) за підтримки Еммануеля Макрона.

Кар'єра

З 14 років Мішель Барньє брав активну участь у голлістському русі. Вся трудова кар'єра Мішеля пов'язана з політикою. На початку 1970-х років Барньє працював в апараті різних міністрів-голлістів. 

У 1973 році, коли Мішелю було всього 22 роки, він був обраний до ради департаменту Савойя. З 1982 по 1999 рік Барньє очолював цю раду і був наймолодшим її президентом. Паралельно, з 1978 року він неодноразово обирався до французького парламенту (до 1993 року). 

У 1992 році зимова Олімпіада проходила у французькому місті Альбервіль. Мішель входив до організаційного комітету з її проведення.

Мішель Барньє - Фото 4

У 1993 році після переконливої перемоги правих на виборах до законодавчих органів, Барньє обійняв посаду міністра навколишнього середовища. Через два роки Мішеля призначили державним секретарем з європейських справ.

З 1999 по 2004 рік Барньє обіймав посаду європейського комісара з регіональної політики в комісії Романо Проді. Коли в березні 2004 року однокурсник Барньє — Жан-П'єр Раффарен сформував свій третій кабінет міністрів, він запросив Мішеля на посаду керівника Міністерства закордонних справ. На цій посаді Барньє провів півтора року, до червня 2005-го.

З 2006 по 2015 рік Барньє займав крісло віцепрезидента Європейської народної партії. У 2007 році він знову приєднався до французького кабінету міністрів на посаді міністра сільського господарства. У цьому кріслі Мішель залишався до червня 2009 року.

У лютому 2010 року він був затверджений на посаді європейського комісара з питань внутрішнього ринку та послуг. Мішель займався багатьма важливими питаннями, такими як реформа фінансового сектору, банківський союз (починаючи з європейського банківського нагляду) та єдиний цифровий ринок.

Мішель Барньє - Фото 5

У березні 2014 року Барньє безуспішно балотувався на посаду президента Європейської комісії, програвши Жан-Клоду Юнкеру. У 2015 році Мішель став неоплачуваним спеціальним радником Юнкера з оборонної політики.

Влітку наступного року французький політик був оголошений головним перемовником Європейської комісії зі Сполученим Королівством з питання виходу з Європейського Союзу.

З 2019 по 2021 рік Барньє очолював робочу групу Європейської комісії з питань відносин з Великобританією. Він був головним перемовником на переговорах щодо торговельної угоди між Великобританією та ЄС у 2020 році.

У січні 2021 року Барньє був призначений спеціальним радником президента Урсули фон дер Ляєн з нагляду за ратифікацією Угоди про торгівлю та співробітництво між ЄС та Великобританією. У тому ж році він опублікував "Мій таємний щоденник Брексіта" — мемуари про переговори ЄС з Великобританією під час її виходу з блоку.

У лютому 2021 року Мішель створив всередині партії "Республіканці" політичну фракцію під назвою "Патріот і європеєць" в рамках підготовки до можливої заявки на президентських виборах 2022 року. 

Влітку того ж року він розпочав президентську кампанію. Але на партійних праймеріз посів лише третє місце. Надалі Барньє підтримав кандидатуру Валері Пекресс.

Однак на президентських виборах вона посіла лише п'яте місце, що стало найгіршим результатом для республіканців і голлістів за кілька десятків років. Після своєї поразки Барньє відійшов від активної політики на кілька років.

Мішель Барньє - Фото 6

Після політичної кризи, викликаної перемогою крайніх правих на чолі з Марін Ле Пен на виборах до Європарламенту влітку 2024 року прем'єр-міністр Габріель Атталь змушений був піти у відставку. 

На початку осені 2024 року після довгих переговорів як з правими, так і з лівими президент Макрон доручив Барньє сформувати новий уряд. У віці 73 роки він став найстаршим прем'єр-міністром в сучасній історії (на 36 років старший за попереднього). Мішель перший за дванадцять років представник "Республіканців" на посаді глави уряду.

Після призначення на посаду прем'єр-міністра він перерахував свої основні пріоритети на цій посаді: освіта, безпеку та контроль імміграції.

Очільниця "Національного об'єднання" Марін Ле Пен похвалила Барньє за "повагу її виборців", але висловила обережність щодо його законодавчого порядку денного. Лівий "Новий Народний фронт" відкинув призначення Барньє і закликав до демонстрацій проти Макрона. 

Лідер соціалістів Олів'є Фор звинуватив Макрона в "запереченні демократії", а голова крайньолівої "Нескореної Франції" Жан-Люк Меланшон заявив, що президент "вкрав" вибори, не призначивши прем'єр-міністра з "Нового Народного фронту" і організував протести проти нового уряду.

Мішель Барньє - Фото 7

Барньє вважається проєвропейським політиком, який підтримує НАТО і виступає за підтримку України в її війні проти Росії.

Компромат

У 2016 році Мішель був серед колишніх міністрів, яких підозрювали в тому, що вони дозволили евакуювати найманців, відповідальних за напад на виправний табір Буаке під час конфлікту в Кот-д'Івуарі 2004 року, в результаті якого загинуло дев'ять французьких солдатів. 

Прихильники президента Кот-д'Івуару Лорана Гбагбо звинуватили французький уряд у використанні нападу як привід для військової відплати проти нього.

Мішель Барньє - Фото 8
Згадки про персону