Микола Олещук

Олещук Микола Миколайович: колишній командувач Повітряних сил і генерал-лейтенант ЗСУ

Олещук Микола Миколайович — очолював Повітряні сили української армії з 9 серпня 2021 року по 30 серпня 2024 року. 2022 року нагороджений званням “Героя України”

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Компромат
6. Декларація

Біографія

Микола Миколайович Олещук народився 25 травня 1972 року в місті Луцьк Волинської області, Україна.

Освіта

У Миколи кілька вищих освіт у військовій сфері. Першу він отримав у Житомирі. У 1994 році Олещук закінчив тут вище училище радіоелектроніки протиповітряної оборони. Потім він навчався у військовому університеті Харкова.

У 2010 році Микола став дипломованим державним управлінцем після закінчення інституту держвоєнного управління Нацуніверситету оборони.

Сім’я

Микола одружений. У подружжя двоє дітей: дочка і сина.

Кар'єра

Олещук служить у Збройних силах України майже тридцять років, з 1994 року. У Львівській області Микола керував розрахунком цифрових обчислювальних машин бойового управління радіотехнічної батареї зенітного ракетного дивізіону (С-300) зенітного ракетного полку корпусу ППО.

Через чотири роки його призначили на посаду заступника командира дивізіону з озброєння і командиром радіотехнічної батареї зенітного ракетного дивізіону (С-300).

Два роки Олещук осягав військові науки в Харківському військовому університеті. Згодом його призначили до Одеси. З 2004 по 2009 році в повітряному командуванні "Південь" Микола був заступником командувача бригади з озброєння. П'ять років він також керував технічною частиною зенітної ракетної бригади і був командиром зенітної ракетної бригади.

У 2010 році Олещук дослужився до посади заступника начальника штабу Повітряного командування "Південь". Через два роки його перевели до Вінниці, де Олещук став заступником начальника штабу Командування Повітряних Сил ЗСУ.

З 2014 року Микола кілька разів виконував бойові завдання в рамках антитерористичної операції на Донбасі.

У 2016 році новий службовий перевід Олещука. На цей раз в місто Дніпро. Наступні п'ять років Микола очолював штаб і одночасно був першим заступником командира повітряного командування "Схід". У травні 2019 року Олещук став генерал-майором.

У серпні 2021 року він був призначений командувачем усіма повітряними силами української армії. На цій посаді Микола змінив генерал-полковника Сергія Дроздова. У жовтні того ж року Президент Зеленський присвоїв Олещуку звання генерал-лейтенанта.

Влітку 2022 року глава держави також нагородив його званням "Героя України" за успішні операції на початку Великої війни. У жовтні того ж року видання "НВ" включило Миколу до рейтингу 25 найвпливовіших українських військовослужбовців

Під керівництвом Олещука українські війська змогли "утримати небо", не віддавши його під контроль російським окупантам. Противник не зміг у перші дні війни знищити українську протиповітряну оборону.

Пілоти бригади "Привид Києва" захистили українську столицю, знищивши лише за один тиждень понад два десятки ворожих літаків. Крім того, восени-взимку 2022 року ППО змогло відбити низку масованих ударів рашистів під українською цивільною та критичною інфраструктурою.

Льотчики доставляли все необхідне і вивозили поранених з обложеного Маріуполя, пролітаючи на вертольотах по 100 кілометрів над захопленою окупантами території.

У травні 2023 року генерал-лейтенант заявив, що українській ППО вдалося збити гіперзвукову ракету "Кинджал", якою в Росії хвалилися, що вона не збивається. В середньому українська ППО знищує близько 75% крилатих ракет і ударних дронів.
Решта 25%, за словами командувача, могли б знищити американські літаки F-16, постачання яких півтора року війни домагалося отримати керівництво України.

З травня 2023 року повітряні сили України за допомогою безпілотників почали завдавати ударів по Москві. Через пів року Російська істерія з приводу цих атак настільки наросла, що в жовтні кремлівська влада винесла "підозру в тероризмі" ряду українських військових, в тому числі й Миколі Олещуку.

30 серпня 2024 року Олещука було звільнено указом Президента з посади командувача ПС ЗСУ. Виконання обов'язків було покладено на генерала Кривоніжка.