Микола Гавриленко

Микола Гавриленко: як ставленик "донецької групи" очолив "Укртранснафту"

Він був підопічним кримінального авторитета, главою скандального донецького підприємства "ВІК ОЙЛ" і засновником мережі заправок Formula. Його фірми раз у раз вигравали державні тендери і проводили багатомільйонні фінансові махінації. У 2015 році Гавриленко призначили керівником "Укртранснафти", а в 2017 році він приєднався до керівництва НАК "Нафтогаз".   

1. Біографія
2. Сім'я
3. Освіта
4. Кар'єра
5. Чутки і компромати
6. Статки і джерела доходів

Біографія

Гавриленко Микола Миколайович народився 29 червня 1969 року. Даних про його біографію або сім'ю практично немає. Як зазначено на його сторінці в Фейсбук, родом він із Донецька, в нинішній час живе в Києві.

Сім'я

Бізнесмен одружений.

Освіта

Навчався в Донецькому держуніверситеті економіки і торгівлі.

Кар'єра

Що стосується кар'єри новоспеченого керівника "Укртранснафти", то інформації про це вкрай мало. За офіційними даними Микола Гавриленко з 1995 року працював керівником компанії "ВІК ОЙЛ", а також був співвласником даної мережі заправок. Це дозволило йому придбати значний досвід роботи в нафтовій сфері, а також отримати навички керівника. Однак у деяких журналістів своя версія "успіху" донецького бізнесмена.

Чутки і компромати

Зміна керівництва "Укртранснафти"

Після Майдану багато чиновників потрапили під люстрацію. Не оминула ця доля і скандального Ігоря Коломойського. Його конфлікт з Порошенком привів до зміни влади в "Укртранснафті", яку згодом очолив Микола Гавриленко.

Як повідомляє одне інтернет-видання, не дивлячись на те, що офіційно компанія повністю належить державі, фактично "Укртранснафта" довгий час була під контролем Коломойського і його групи "Приват", який контролював підприємство через свого ставленика Олександра Лазорко.

До складу "Укртранснафти" входить три компанії, які є головними нафтопроводами в Україні і покривають всю країну. Через них Ігор Коломойський "задешево" поставляв нафту на свої заводи в Надвірнянському, Дрогобичі і Кременчуці.

При цьому нафтопереробкою займався тільки Кременчуцький завод, на інших же просто зберігалося "чорне золото".

Можливо, він ще довго займався б настільки "вигідним" бізнесом, якби не зміна керівництва в "Укртранснафті". Так, в березні 2015 року акціонери підприємства усунули ставленика Бені (Олександра Лазорко), а восени того ж року призначили на посаду глави НАК "Нафтогаз" Миколу Гавриленко.

Відсторонення попередника Гавриленко було викликано тим, що в результаті несподіваних перевірок правоохоронці виявили перевищення посадових повноважень з боку Лазорко. За час своєї роботи в "Укртатнафті" він підписав ряд вельми невигідних для компанії договорів з ПАТ "Синтез Ойл" (яка контролювалася групою Коломойського), в результаті яких в 2013-2014 роках держпідприємство було обкрадено на 550 мільйонів гривень.

Крім того, в 2014 році за наказом Лазорко на нафтопереробні заводи Коломойського надійшло 650 тисяч тонн нафти для зберігання, за що "Укртатнафта" повинна була сплатити нечувану суму (вартість послуг становила кілька мільйонів гривень за добу). Після того, як справою зайнялися правоохоронні органи, Лазорко зник, а новий в.о. держпідприємства відмовився оплачувати зберігання незаконно перекачаної нафти.

Мабуть, Коломойський не був готовий до такого розкладу подій, так як після цього він з оперативниками заблокував офіс "Укртатнафти". Скандал закінчився судовими розглядами, в ході яких вимога Коломойського повернути йому близько мільярда гривень так і не була задоволена.

Після всіх цих подій магістральні нафтопроводи "Укртранснафта" очолив Микола Гавриленко, який восени 2015 року став переможцем в конкурсі на цю посаду.

Звідки взявся Гавриленко?

Дорогу в нафтовий бізнес Миколі відкрив кримінальний авторитет Донецька Жиган Такташов. Після закінчення вишу в 1992 році Микола на малу батьківщину не повернувся, залишився в Донецьку, де встиг завести "корисні" знайомства з деякими донецькими бізнесменами (Ігорем Філіппенко, Євгеном Такташовим та іншими).

Філіпенко вже володів багатьма торговими кіосками, а в 1992 році відкрив фірму VIK LTD. Весь його бізнес "кришував" кримінальний авторитет Янош Кранц. Після його смерті створена Філіпенко компанія перейшла в руки Жигану Такташову - в минулому гендиректору "Шахтаря" і правій руці Рината Ахметова.

За даними журналістів, разом вони покривали торгівлю, займалися ремонтом бандитських машин, перебивали номери, а через деякий час вирішили взяти під контроль постачання палива.

У зв'язку з відкриттям нового напрямку діяльності Жиган Такташов привів в новостворений нафтовий бізнес тоді ще молодого Миколу Гавриленко, який тут же очолив фірму ТОВ "ВІК ОЙЛ" і навіть став одним з її власників.

Компанія досить успішно займалася продажем нафтопродуктів, так як вже через кілька місяців стала одним з найприбутковіших підприємств в Донецьку.

Розвиток і прикриття нафтового бізнесу

У 2002 році Ігор Філіпенко, його приятель Анатолій Гаврильченко і ставленик Такташова Микола Гавриленко заснували компанію "УТН-Схід", до якої увійшли фірми "ВІК ОЙЛ" і "Схід". Вони керували 118 АЗС в трьох регіонах - Донецькому, Дніпропетровському та Київському.

Коли в 2002 році Віктор Янукович очолив Кабмін, донецькі бізнесмени почали виводити гроші на офшорні рахунки. Вони заснували компанію "ВІКОЙЛ", основним акціонером якої стала "Turitella Corporation".

Керував усією структурою, яка контролювала "УНТ-Схід" і "ВІК ОЙЛ" як і раніше Микола Гавриленко. До 2008 року весь свій бізнес він з партнером повністю вивів в офшор.

Судовий програш на 13 мільйонів гривень

"Нафтовий" бізнес, який так намагалися приховати Гавриленко і Валітов у 2009 році пережив великі втрати (близько 2,2 мільярдів гривень). Крім кризи, причиною "падіння" стали провадження з заводом з нафтопереробки.

Так, підприємці переборщили з використанням бренду "Укртатнафти" на заправках "ВІК ОЙЛ". За свавільне використання їх бренду керівництво заводу подало на "ВІК ОЙЛ" до суду і зажадало виплатити штраф у розмірі 13 мільйонів гривень. "Укртатнафта" таки виграла судовий процес.

Створення власної компанії

Як повідомляють ЗМІ, після того, як попередній бізнес Гавриленко почав сильно втрачати позиції, він заснував свою компанію Formula. Через неї бізнесмен почав продавати нафтопродукти через смарт-карти і бланк-дозволу під власним брендом.

Практично відразу після заснування Formula спочатку заправляли водні транспортні засоби в Севастополі та Дніпропетровську, а десь через півроку були відкриті заправки для автомобілів.

Незабаром новоспечена компанія Миколи Гавриленко виграла державний тендер на продаж 1,04 мільйонів літрів палива Головному управлінню МВС в Києві.

До 2011 року компанія Formula контролювала більше десяти АЗС, працювала в партнерстві з WOG, "Лукойл", ОККО та іншими заправними станціями, а також обслуговувала ряд великих українських підприємств ("Укрпошту", "Новий канал", "Укртелеком", "Укрсоцбанк" та ін.).

Розширення нафтового бізнесу і махінації з тендерними договорами

Побачивши успіх свого першого бізнесу, Микола Гавриленко в 2012 році заснував Торговий дім "СКФ", через який він продавав пальне по базі клієнтів "ВІК ОЙЛ".

Через кілька років (у 2015-му) "ТД" СКФ" виграв тендер на закупівлю палива майже на 1,5 мільйона гривень комунальним підприємством Миколаївської області.

В тому ж році підприємство Гавриленко виграло ще один тендер, провернувши неймовірно прибуткову фінансову махінацію. В рамках тендеру КП "Київблагоустрій" замовив у "ТД "СКФ" 45 тисяч літрів бензину А-95, 14 тисяч літрів бензину А-92 і 80 тисяч літрів дизпалива на весь рік. Співпраця регулювалося договором на поставку палива. Однак пізніше виявилося, що підприємства уклали цілих 5 договорів, в кожному з яких вартість пального зростала на 10%.

В результаті фірма Гавриленко продала державі на 40% менше бензину, причому на 60% дорожче обумовленої суми (протягом півроку київське комунальне підприємство купувало у Торгового дому "СКФ" бензин за оптовою ціною 28, 96 гривень, тоді як для роздрібних покупців він коштував всього 20, 89 гривень.

Оскільки справу зам'яли, а його учасники вийшли сухими з води, схожу аферу донецький бізнесмен провернув і в 2016 році. Можливо, він і далі вигравав би тендери і обкрадав державу, проте отримав посаду в НАК "Нафтогаз України".

Прихід Гавриленко в "Укртранснафту"

Восени 2015 року керівництво НАК "Нафтогаз України" оголосило конкурс на посаду глави "Укртранснафти", так як попередній керівник підприємства Олександр Лазорко втік і розшукувався правоохоронними органами.

За даними журналістів, Микола Гавриленко сів у крісло гендиректора "Укртранснафти" завдяки політику і давньому другу Петра Порошенка - Ігорю Кононенко. При цьому, сам бізнесмен зв'язок з Кононенко заперечує.

Цікаво, що як тільки Гавриленко отримав контроль над системою магістральних нафтопроводів України, він тут же почав витрачати великі суми не своїх грошей. Так, новоспечений керівник орендував офіси в одному з елітних офісних центрів Києва - Senator, що обійшлося державі в 47 мільйонів гривень. Зате тепер він може щодня милуватися Лаврою.

У 2016 році журналісти міжнародного консорціуму ICIJ оприлюднили інформацію про те, хто з українських чиновників володіє офшорними компаніями. Звісно, у списках був і Микола Гавриленко. Стало відомо, що нинішній керівник "Укртранснафти" є співвласником офшорного підприємства Turitella Сorporation, про яке згадувалося вище.

Представники НАК "Нафтогаз", намагаючись зам'яти скандал, спростували цю інформацію, заявивши, що в 2007 році Микола продав свою частину акцій і більше не має до цього підприємства відношення.

У першому півріччі 2017 року Гавриленко став членом правління головної держкомпанії з видобутку, переробки та реалізації нафти і газу НАК "Нафтогаз".

Статки і джерела доходів

Інформації про доходи донецького бізнесмена у відкритих джерелах немає. В одному з інтернет-ресурсів згадується, що в 2007 році прибутки компанії Гавриленко "ВІК ОЙЛ" складали більше 3 мільярдів гривень.