Микола Драганчук

Драганчук Микола Миколайович: депутат та ексголова Рівненської облради

Драганчук Микола Миколайович — 2018 року депутати проголосували за його звільнення з посади голови облради через звинувачення в роздачі приватним фірмам бурштинових земель, тиску на суддів, несамостійності і «кулуарщині».

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім'я
4. Кар'єра
5. Компромат
6. Декларація
7. Посилання   

Біографія

Микола Миколайович Драганчук народився 19 грудня 1966 року в місті Костопіль Рівненської області.

Освіта

У 1983 році Драганчук закінчив Костопільську школу №5. Потім служив в радянській армії. У 1993 році отримав диплом журналіста Київського державного університету імені Т.Г. Шевченко.

Сім'я

Микола одружений на Ірині Драганчук. Вона одна зі співзасновників та співробітниць редакції газети «Сарненські новини». У подружжя двоє дітей. Син Тарас у 2019 році працював в готелі «Случ». У 2020 році Драганчук-молодший безрезультатно балотувався до Сарненської міської ради. Тоді ж він був призначений заступником Сарненського мера.

Кар'єра

Першим місцем роботи Миколи стала редакція Костопільської районної газети «Червоний промінь». У листопаді 1984 року він працював тут на посаді кореспондента. Після демобілізації Драганчук продовжив журналістську діяльність в газеті «Будівельник комунізму» (нині «Сарненські новини»).

Протягом чотирьох років він був власним кореспондентом газети «Україна молода». У 2002 році Микола очолив редакцію «Сарненських новин».

У 2006 році він став депутатом Сарненської районної ради. Через чотири роки Микола був переобраний до райради від «ВО Батьківщина». Тоді ж депутати обрали Драганчука своїм головою.

У 2015 році він «пішов на підвищення», обравшись від «ВО Батьківщина» в Рівненську обласну раду. За Миколу віддали свої голоси 23,2% виборців 44-го округу. З 18 листопада 2015 року він був першим заступником, а з 8 вересня 2016 року по 15 лютого 2018 року головою обласної ради.

У 2019 році він деякий час був безробітним. Потім Драганчук став радником голови Сарненської районної ради та співробітником ТОВ «Городоцький завод Будматеріали та К». У VIII скликанні Верховної Ради (2014-2019) він на громадських засадах був помічником народного депутата Сергія Євтушка.

У 2020 році Микола балотувався до обласної ради під 4-м номером у загальному списку «ВО Батьківщина» і по 3-му виборчому округу (№1). На окрузі за Драганчука проголосувало 1096 осіб (непрохідне місце).

Завдяки високому номеру в загальному списку партії Юлії Тимошенко Микола вдруге став депутатом Рівненської обласної ради. На першому засіданні VIII скликання облради Драганчук був тимчасово головуючим.

Компромат

У грудні 2017 року депутати облради не затвердили звіт Миколи Драганчука. Формально це стало підставою для висловлення йому недовіри й звільнення з посади, яке і відбулося 15 лютого 2018 року.

Як тільки засідання дійшло до питання про його відставку Микола Драганчук передав повноваження своєму першому заступникові та покинув сесійну залу. Підтримали звільнення Драганчука 37 депутатів, один — утримався.

Видання «Рівненські новини» в лютому 2018 року згадувало чим запам'ятався Микола Драганчук на посаді голови облради. Так рівненські журналісти писали, що кілька суддів місцевого окружного адміністративного суду зверталися до Вищої ради правосуддя через тиск, який на них чинив очільник облради.

Справа в тому, що чиновник написав скаргу в ВРП на колегію суддів, з вимогою притягнути їх до дисциплінарної відповідальності. Судді порахували такі дії неприпустимими і протиправними.

«Варто зазначити, що конфлікт між суддями і головою облради Миколою Драганчуком виник внаслідок розгляду «бурштинової справи». Також, важливо знати, що саме під час головування Драганчука обласна рада роздала тисячі гектарів бурштинових земель приватним фірмам».

Депутати облради критикували свого голову за гальмування в кадрових питаннях. Так, в «кулуарщину» перетворилось призначення керівника обласного онкодиспансеру.

«А все через власні політичні амбіції партії «Батьківщина» та її обласного керівника, депутата облради Миколи Кучерука, який з самого початку заявив, що ця посада повинна бути за його партійною силою». Драганчук, вирішив не йти проти свого «партійного боса». Він активно допомагав перетворити процес призначення керівників комунальних установ на фарс.

Член ради Рівненської територіальної організації партії БПП «Солідарність» Андрій Андрощук припускав, що Драганчук обслуговував корпоративні інтереси підприємства «Родина», яке належить його «шефу» Миколі Кучеруку.

Андрощук відзначав, що голові облради відпустка в Трускавці була важливішою за розгляд соціальних питань, важливих для Рівненської області та її жителів, які обладміністрація запропонувала на розгляд позачергової сесії.

Крім того, на думку депутатів, Драганчук так і не налагодив організаційну роботу облради та співробітництво з народними обранцями.

За словами депутата Богдан Файфура, очільник облради кілька разів не збирав керівників фракцій перед сесіями. Рекомендації постійних комісій не виконувалися, а самі комісії не контролювали процеси в області, зокрема будівництво за бюджетні кошти.

Декларація

У січні 2020 року Микола Драганчук опублікував електронну декларацію про свої доходи за минулий рік.

Ексголова облради і його сім'я володіють чотирма земельними ділянками в Рівненській області, житловим будинком (80,5 кв. м) та гаражем (21,4 кв. м) в Костополі, квартирою (51,3 кв. м) і гаражем (24 кв. м) в Сарнах. З 2015 року Микола їздить на автомобілі Toyota Corolla 2008 року випуску. Машина обійшлася йому в 149 тисяч гривень.

За 2019 рік сукупний дохід Драганчука склав 36 тисяч. Дружина поповнила сімейний бюджет на 137,8 тисячі, син — на 68 тисяч. Грошові активи (банківські рахунки та готівкові кошти) депутат Рівненської обласної ради в декларації не відобразив.

Посилання

Facebook