Подоляк Михайло Михайлович: радник голови ОП та колишній головний редактор видання «Обозреватель»
Подоляк Михайло Михайлович — журналіст та політтехнолог, який має неоднозначну репутацію безпринципного медіакілера політичних конкурентів.
Біографія
Михайло Михайлович Подоляк народився у 1972 році. За деякими даними він народився у Вінницькій області. У дитинстві жив у Львові та Нововолинську Волинської області. З 1989 року проживав у столиці Білорусі.
Освіта
Подоляк закінчив медичний інститут в Мінську.
Сім'я
Михайло — людина непублічна. Даних про його сімейний стан дуже мало. Відомо тільки те, що він одружений.
Кар'єра
Заняття медициною Михайло вирішив залишити та зайнятись журналістикою. З початку 1990-х років Подоляк працював у таких білоруських медіа, як «FM-бульвар», «Время», «Народна воля» і «Білоруська ділова газета», «Наша свобода».
У 2000 році він став власником консалтингового бізнесу з інтересами в Україні та країнах ближнього зарубіжжя. До 2004 року Михайло жив у Білорусі, а потім повернувся в Україну.
Влаштувавшись на історичній батьківщині, Подоляк, за словами журналістки Соні Кошкіної, став піарником у Вадима Гриба — керівника групи компаній «ТЕКТ» та радника глави СБУ.
Деякий час Михайло очолював редакцію «Української газети». З 2006 року почав писати для видання «Обозреватель» та став радником його власника Михайла Бродського. Наприкінці 2011 року Подоляк зайняв посаду шеф-редактора видання.
На чолі редакції «Обозревателя» Михайло зайнявся політичним піаром та «відбілюванням» репутації представників “Партії регіонів”. Одним з них був нардеп Юрій Іванющенко (Юра Єнакієвський), у якого Подоляк працював піарником та консультантом.
Михайло був одним з небагатьох журналістів, яких президент Янукович пустив у свою резиденцію у Межигір'ї для великого інтерв'ю.
У 2012 році журналіст-політтехнолог допомагав Анатолію Матвієнку на виборах до Верховної Ради. Однак Матвієнко ще до виборів зняв свою кандидатуру на користь близького до Петра Порошенка Григорія Заболотного.
У тій же виборчій кампанії Подоляк працював з очільником Адміністрації президента Сергієм Льовочкіним, бувши його «наглядачем» за столичною «мажоритаркою».
У 2013 році Михайло залишив редакцію «Обозревателя» заради двох закордонних проєктів. Тоді ж він став радником глави КМДА Олександра Попова. На цій посаді Подоляк відповідав за питання зовнішньої комунікації.
Під час місцевих виборів 2015 року він як політтехнолог просував партію «Рух за реформи», а також її керівника Сергія Думчева. Але за кілька тижнів до виборів погляди політика-бізнесмена та його політтехнолога розійшлися і Михайло пішов. Тоді ж ходили чутки, що Подоляк очолив київський штаб Блоку Петра Порошенка. Однак ця інформація не підтвердилася.
Після перемоги на парламентських виборах 2019 року «Слуг народу», Подоляк почав нещадно критикувати президентську партію, називаючи її представників «збіговиськом дрібних та нахабних циніків». Керівника Офісу президента Андрія Єрмака Подоляк атестував, як «темний демон» за спиною Зеленського.
Однак, коли у квітні 2020 року Єрмак запросив журналіста-політтехнолога у свої радники, той погодився. На своїй посаді Михайло займається медійними конфліктами та кризовими ситуаціями. Він відповідає за комунікації президента, підготовку до ефірів топчиновників та політику «єдиного голосу».
Крім того, за словами самого Подоляка, у нього є великий бізнес «за кордоном, у західному напрямку», який не пов'язаний з Україною.
Компромат
Михайло Подоляк має неоднозначну репутацію безпринципного медіакілера політичних конкурентів високопоставлених у владі замовників.
Українські ЗМІ повідомляли, що у 2002 році білоруський суд оштрафував Михайла за наклеп. Тоді він написав статтю про голову Комітету держконтролю Білорусі, виставивши його інтриганом та шантажистом.
Чиновник подав до суду на видання, у якому працював журналіст. Феміда оштрафувала видання на 60 тисяч доларів, з яких 2,7 тисячі повинен був заплатити сам Подоляк.
Через два роки його депортували з країни за дії, які «можуть призвести до дестабілізації суспільної злагоди та політичної ситуації у республіці». Крім того, на п'ять років Михайлу заборонили відвідувати Білорусь. Сам журналіст дії білоруської влади назвав розплатою за свої гострі статті.
У 2005 році Подоляк написав статтю про отруєння Віктора Ющенка, у якій звинуватив у цьому людей з близького оточення президента — Давида Жванію та Євгена Червоненка. Після виходу статті журналіста викликали на допит у Генеральну прокуратуру, а багато колег звинуватили його у невідповідності журналістським стандартам.
Влітку 2010 року у пресі з'явилося нібито інтерв'ю журналіста, у якому він розповів, що російські спецслужби допомогли йому після депортації влаштуватися в Україні та відкрити власне піар-агенство. Також він розповідав, що готовий займатися інформаційними війнами на стороні будь-якого політика, який заплатить.
Наступного дня після виходу інтерв'ю Подоляк заявив, що воно скомпільоване з великої кількості «бесід не для протоколу» та відсотків на двадцять дописано невідомими майстрами вимислу з числа представників білоруських спецслужб.
У січні 2013 року пресслужба ВО «Батьківщина» звинуватила редакцію «Обозревателя» у фальсифікації інтерв'ю нардепа Сергія Власенка. За словами представників партії Юлії Тимошенко, «Обозреватель» передрукував інтерв'ю парламентарія «Високому замку», у яке вмонтував неправдиву інформацію.
«Це спеціальна технологія, яку використовують підконтрольні владі ЗМІ, а їх мета — виставити людей, чиє інтерв'ю сфабриковано, у непривабливому світлі», — заявили у «Батьківщині».
У тому ж 2013 році видання «Аргумент» писало, що керівник президентської адміністрації Льовочкін зробив свого консультанта Михайла Подоляка «наглядачем» за головою КМДА Олександром Поповим. Нібито Льовочкін перестав довіряти Попову. Подоляк же повинен був підготувати столицю до появи нового керівника.
У серпні 2017 року Михайло опублікував статтю, в якій написав, що литовська президент Даля Грибаускайте відмовилася від зустрічі з президентом Порошенко. Цю замітку передрукували ряд українських ЗМІ. Але, як заявили в Адміністрації президента, ця інформація не відповідала дійсності.
Декларація
Михайло Подоляк не надавав електронної декларації.