Марк Карні

Марк Джозеф Карні народився 16 березня 1965 року в місті Форт-Сміт, Північно-Західні Території, Канада.

Освіта

У 1988 році Марк закінчив Гарвардський університет, де спеціалізувався в галузі економіки, здобувши ступінь бакалавра з відзнакою. Його академічний шлях продовжився у Великобританії, в Оксфордському університеті. 

У 1993 році Карні став магістром філософії з економіки в коледжі Святого Петра, а в 1995 році захистив докторську дисертацію в Наффілдському коледжі. Темою його докторської роботи була «Динамічні переваги конкуренції».

Під час навчання в Оксфорді він також брав активну участь у житті університету, включаючи заняття хокеєм, де був одним з капітанів університетської команди.

Сім’я

Під час навчання в Оксфорді Карні познайомився з британською економісткою Діаною Фокс, що спеціалізується на проблемах країн, що розвиваються. 

У липні 1994 року вони одружилися. Діана активно займається питаннями екології та соціальної справедливості. У пари народилися чотири дочки.

Кар'єра

Після закінчення Гарварду Карні почав працювати в інвестиційному банку Goldman Sachs, де провів 13 років. За цей час він встиг попрацювати в офісах компанії в Лондоні, Нью-Йорку, Торонто і Токіо, займаючись питаннями суверенних ризиків, ринків позикового капіталу економік, що розвиваються та інвестиційного банкінгу.

Його робота включала участь у знакових проєктах, таких як вихід Південної Африки на міжнародні боргові ринки після апартеїду та допомога у подоланні російської фінансової кризи 1998 року.

У 2003 році Карні перейшов до державного сектору, ставши заступником керуючого Банку Канади з міжнародних питань. Вже через рік, в листопаді 2004 року, він зайняв пост старшого заступника міністра фінансів Канади.

На цій посаді Марк пропрацював до жовтня 2007 року, опікуючи ключові економічні ініціативи, включаючи продаж частки держави в компанії Petro-Canada. 

У лютому 2008 року він був призначений губернатором Банку Канади. На той момент Карні було 42 роки, і він став наймолодшим головою центрального банку серед країн G7 і G20. 

На цій посаді він проявив себе як рішучий лідер: у 2010 році Карні став єдиним очільником центрального банку з країн «Великої сімки», який підняв ставку рефінансування в розпал відновлення після світової фінансової кризи. Це допомогло Канаді швидше оговтатися від економічних потрясінь.

У 2011 році Марк очолив Раду з фінансової стабільності (FSB), поєднуючи цю роль з роботою в центральних банках, а також став членом «Групи тридцяти» — впливового міжнародного співтовариства економістів і фінансистів.

Його міжнародна кар'єра досягла піку 21 липня 2013 року, коли він був призначений губернатором Банку Англії, ставши першим іноземцем на цій посаді за понад 300-річну історію установи. 

На той момент йому було всього 48 років, що зробило його наймолодшим головою в історії банку. Його річна зарплата становила 624 000 фунтів стерлінгів, а контракт спочатку був укладений на п'ять років. У 2018 році його повноваження продовжили до січня 2020 року, щоб забезпечити стабільність в період невизначеності, пов'язаної з Brexit.

Після завершення роботи в центральних банках Карні не пішов на покій. У серпні 2023 року він став головою ради директорів компанії Bloomberg L. P., а також зайняв пост віцеголови Brookfield Asset Management, де керував стратегією інвестицій в області екології та соціальної відповідальності. 

Його увага до кліматичних питань проявилася і в ролі спеціального посланника ООН з кліматичних дій і фінансів, яку він зайняв у 2020 році.

Політична кар'єра Карні розпочалася з повернення до Канади. У січні 2025 року він висунув свою кандидатуру на посаду лідера Ліберальної партії Канади після оголошення про відставку прем'єр-міністра Джастіна Трюдо. 

Його кампанія виявилася успішною: 9 березня 2025 року він здобув переконливу перемогу, набравши понад 85% голосів, і став лідером партії. 

Найближчими днями після цього він повинен був бути приведений до присяги як 24-й прем'єр-міністр Канади, ставши першим головою уряду країни, який не займав раніше виборних посад.

Одним з головних моментів його кар'єри стала промова на конференції ФРС США в Джексон Хоул у серпні 2019 року. Тут він запропонував замінити долар США як світову резервну валюту на нову цифрову валюту, засновану на глобальному кошику товарів. 

Ця ідея відображала його переконання в необхідності багатополярної фінансової системи для багатополярного світу, а також його прагнення до інновацій в економіці.

Компромат

Попри свою успішну кар'єру, Карні не раз стикався з критикою і неоднозначними ситуаціями, які кидали тінь на його репутацію.

Один з таких випадків стався у 2021 році, коли він працював у Brookfield Asset Management. Карні заявив, що інвестиційний портфель компанії на 600 мільярдів доларів є вуглецево-нейтральним, пояснюючи це великими інвестиціями у відновлювану енергетику.

Пізніше було виявлено, що він мав на увазі «запобіжні викиди» — тобто вуглець, який не потрапив в атмосферу завдяки зеленим проєктам, а не реальне зниження поточних викидів. 

Критики звинуватили його в тому, що він ввів громадськість в оману, використовуючи хитрі підрахунки, щоб прикрасити екологічні показники компанії. Цей епізод змусив багатьох поставити під сумнів його щирість як борця за екологію.

Ще один спірний момент трапився у 2016 році, коли Карні очолював Банк Англії. Напередодні референдуму про Brexit він попередив, що вихід Великобританії з Євросоюзу може призвести до економічного спаду.

Ці слова викликали бурю обурення серед прихильників Brexit, які вважали його упередженим і навіть закликали до відставки. Карні наполягав, що зобов'язаний був говорити про ризики, але для багатьох його позиція виглядала як спроба вплинути на голосування, що зіпсувало його образ неупередженого експерта.

Був і курйозний випадок у 2010 році, коли він керував Банком Канади. З його машини вкрали секретні документи, що викликало питання про те, наскільки уважно він ставиться до безпеки важливої інформації. Цей інцидент став приводом для обговорень в пресі й додав поживи для роздумів його недоброзичливцям.

Нарешті, перехід Карні в політику у 2025 році теж не обійшовся без суперечок. Деяким людям було цікаво, чи не готував він основу для цього кроку ще в часи роботи з Джастіном Трюдо, коли консультував його з економіки під час пандемії. 

Його блискавичний успіх у боротьбі за лідерство в Ліберальній партії викликав у частини спостерігачів підозри, що за цим стоять давні домовленості або приховані амбіції.