Людмила Денісова
Людмила Денісова
851

Людмила Денісова

Денисова Людмила Леонтіївна — уповноважена Верховної Ради України з прав людини та екснардепка

Денисова Людмила Леонтіївна — міністр соцполітики в урядах Юлії Тимошенко (другий кабінет) і Арсенія Яценюка, нардеп V-VIІI скликань ВР від БЮТ, ВО «Батьківщина» та «Народного фронту». З 2018 року обіймає посаду омбудсмена.

  1. Біографія
  2. Освіта
  3. Сім’я
  4. Кар’єра
  5. Компромат
  6. Декларація
  7. Посилання
  8. Відео

Біографія

Людмила Леонтіївна Денисова (дівоче прізвище Анкудінова) народилася 6 липня 1960 року в місті Архангельськ, Росія.

Освіта

У 1978 році Людмила Денисова закінчила Архангельське педагогічне училище за спеціальністю «Вихователь». У 1989 році вона закінчила юридичний факультет Ленінградського державного університету. У 1995 році Денисова також закінчила Таврійський інститут підприємництва та права за спеціальністю «Облік і аудит».

Має науковий ступінь кандидата юридичних наук.

Сім’я

Людмила заміжня за Олександром Денисовим (1960 р.н.). Він колишній військовий юрист, нині керівник малого підприємства «Олів'є». ЗМІ відзначають, що Денисова приховує свого чоловіка від суспільства. Немає його даних і в деклараціях чиновниці.

У 1985 році у подружжя Денисових народилася донька Олена. Ще через два роки — Олександра.

Кар'єра

У період з 1979 по 1989 рік Людмила Денисова встигла попрацювати вихователем в дитячих садках, секретарем судового засідання, завідувала канцелярією і була консультантом Архангельського обласного суду.

У 1989 році вона разом з чоловіком переїхала до Криму, де влаштувалася юрисконсультом в місцевий обком комсомолу.

Після розвалу Радянського Союзу Людмила залишилася на півострові і перейшла працювати в Кримське республіканське управління Пенсійного фонду України. Спочатку була інспектором з кадрів, а згодом заступником начальника відділу надходження коштів і комерційної діяльності та виконуючим обов'язки начальника. У 1993 році Людмилу Денисову призначили начальником управління Пенсійного фонду України в АР Крим.

У травні 1998 року Людмила Леонтіївна очолила Міністерство економіки АР Крим. А через два роки стала депутатом Верховної Ради Криму. До 2002 року Денисова на півострові встигла попрацювати міністром фінансів і начальником місцевого управління Державного казначейства.

У квітні того ж 2002 року вона в перший раз намагалася стати народним депутатом. На виборчому окрузі №8 (селище Красногвардійське і Сакський район АР Крим) за неї проголосувало трохи більше 17%. З цим результатом Людмила зайняла лише третє місце і в Верховну Раду не пройшла.

У 2003 році Людмила Денисова стала головою наглядової ради ТОВ «Корпорація «Гуматекс», яка спеціалізувалася на випуску текстилю для технологічних потреб. Згодом вона очолила це підприємство.

У 2005 році Денисова вступила до лав партії «Батьківщина». Через рік стала народним депутатом від цієї політсили. Людмила балотувалася під 115-м номером політпроєкту Юлії Тимошенко.

У Верховній Раді V скликання вона обіймала посаду заступника голови комітету з питань соціальної політики та праці. На позачергових парламентських виборах 2007 року Людмила Леонтіївна повторно отримала депутатський мандат. На цей раз вона була 71-ю у списку Блоку Юлії Тимошенко.

Після формування парламентської коаліції в складі БЮТ і блоку «Наша Україна — Народна самооборона», Денисову призначили міністром праці та соціальної політики в уряді Юлії Тимошенко. 11 березня 2010 року Людмила втратила посаду у зв'язку з відставкою Кабміну Тимошенко після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича.

У тому ж році Денисова була першим номером в списку БЮТ на виборах до Верховної Ради АР Крим. Однак стати депутатом в Сімферополі їй не вдалось. Блок Тимошенко не зміг набрати необхідний прохідний бал до парламенту півострова.

У грудні 2012 року Людмила Денисова втретє стала народним депутатом від партії «Батьківщина», балотувавшись під 38-м партійним номером. У Верховній Раді VII скликання вона очолювала підкомітет з питань державного соціального страхування, розвитку соціального діалогу та діяльності об'єднань громадян.

Менш ніж через два роки Денисова знову очолила Міністерство соціальної політики, на цей раз в уряді Арсенія Яценюка (27 лютого — 2 грудня 2014 року). Влітку того ж року вона покидає лави ВО «Батьківщина». На позачергових парламентських виборах 2014 року Людмила йшла за партійним списком від «Народного фронту» (№15).

У VIII скликанні парламенту вона очолювала комітет з питань соціальної політики та пенсіонерів. У березні 2018 року Денисова склала депутатський мандат через те, що була призначена Уповноваженою Верховної Ради України з прав людини (омбудсменом).

Крім того, вона числиться кінцевим бенефіціарним власником чотирьох компаній з кримською пропискою:

  • ТОВ «Торговий дім «Кримзалізобетон» — виготовлення виробів з бетону для будівництва;
  • ТОВ «Севастопільмарінсервіс» — допоміжне обслуговування водного транспорту;
  • ТОВ «Тріора» — надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;
  • ОК «Батіліман» — надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Компромат

У травні 2000 року глава кримського Мінфіну Людмила Денисова була заарештована за підозрою в корупції, а саме «незаконній передачі державного майна однієї з комерційних структур».

Денисову звинувачували в тому, що вона навмисне створила систему взаєморозрахунків, по якій Мінфін Криму випускав облігації, а генеральним платіжним агентом виступав «Чорноморський Банк Реконструкції та Розвитку», контрольним пакетом акцій якого володів банк «Слов'янський». Останній же, за деякою інформацією, мав пряме відношення до Юлії Тимошенко.

Отже, ЧБРР купував прибуткові облігації у Мінфіну, а потім продавав їх двом офшорним структурам. Денисову заарештували, коли вона відмовилася платити цим офшорам. Справа напевно мало б продовження, якби не тодішній президент Леонід Кучма. Він нібито дав вказівку зам'яти кримінальне переслідування Денисової.

Колишній голова Верховної Ради АР Крим Леонід Грач заявляв: «Людмила Денисова — одна з кращих винахідників витончених схем в Україні. Бюджет Криму до сих пір пам'ятає, що це таке і у що йому це обходилося. Тоді Денисовій все зійшло з рук тільки завдяки Кучмі, який в той момент, коли органи правопорядку вже розмотували цей клубок, вольовим рішенням зупинив розслідування».

У 2008 році в.о. голови Служби безпеки України Валентин Наливайченко заявив, що СБУ виявила в Міністерстві соціальної політики, яким тоді керувала Людмила Денисова, факт розкрадання коштів посадовими особами при закупівлі інвалідних візків. Відомство без вивчення ринкових пропозицій уклало угоди з комерційною структурою про закупівлю візків за ціною, що значно перевищує реальну. У зв'язку з цим Слідчим управлінням СБУ було порушено кримінальну справу за фактом розкрадання бюджетних коштів.

Тоді Наливайченко окремо акцентував увагу на ролі Денисової в цій схемі. За його словами, під час закупівлі 18,5 тис. колясок на суму 60 млн грн за згодою міністра на кожній «наварили» по дві тисячі гривень. Однак Генеральна прокуратура відмовилася порушувати кримінальну справу за цим фактом.

У 2008 році Денисову звинувачували в тому, що вона розкрадає кошти, які виділяли на харчування для дітей-чорнобильців. Заступник голови СБУ Дурдинець заявляв, що її наближені займаються «кришуванням» контрабанди, а також спробами рейдерських захоплень кримських підприємств.

Ще один скандал стався у 2009 році. Тоді Міністерство соціальної політики звинуватили в тому, що відомство проводить непрозорі тендери. Зокрема, з трьох українських здравниць, що спеціалізуються на лікуванні важких пошкоджень хребта, всі бюджетні путівки на оздоровлення людей з інвалідністю віддали військовому клінічному санаторію імені Пирогова, який абсолютно не був пристосований для реабілітації інвалідів-спинальників.

Після розголосу цієї інформації і протестів Кабмін прийняв рішення про держзакупівлю путівок для інвалідів-спинальників в Сакський санаторій ім. Бурденка без проведення тендерів. А ось перевіркою калькуляції вартості путівок в санаторій з метою визначення обґрунтованості цін зайнялася Держінспекція з контролю за цінами в АР Крим на чолі зі старшою донькою Людмили Денисової — Оленою.

ЗМІ відзначають, що під час перебування на посаді голови міністерства соцполітики Денисова брала участь в схемах по обкраданню безробітних. Схем було кілька: від найпростішої з «мертвими душами» до найбільш нахабної — виплата (перерахування) безробітним лише частини покладеної допомоги та привласнення іншого.

Після призначення Людмили Денисової омбудсменом в ЗМІ з'явилася інформація про те, що вона є однією з контролерів компанії, яка після анексії Росією Криму була перереєстрована на російську податкову.

Так, до анексії півострова Денисова володіла чвертю будівельної компанії «Кримзалізобетон». 12 січня 2015 року її перереєстрували в окупованому Сімферополі відповідно до російського законодавства. Засновником компанії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб Російської Федерації значиться українська ТОВ «Тріора», 25% статутного капіталу якої внесла Людмила Леонтіївна.

Крім того, після окупації, у листопаді 2014 року, на російську податкову була перереєстрована ще одна пов'язана з Денисовою компанія — «Севастопільмарінсервіс».

На початку 2018 року співробітники громадського руху «Чесно» проаналізували дані та виявили імена тих, кому парламентарі VIII скликання ВР довірили керувати своїми фірмами. Виявилось, що частина з них передала бізнес членам сім'ї, що заборонено антикорупційного законодавства.

Так, Людмила Денісова передала права Олександрі Квітко. Журналіст вважали, що, скоріш за все, це одна з дочок політика. За декларацією, депутатка і Олександра Квітко не були пов'язані спільним побутом.

Призначення Денисової на посаду уповноваженої ВР з прав людини, за інформацією руху «Чесно» проходило з колективним порушенням Конституції.

Кілька парламентаріїв від партії «Відродження» масово кнопкодавили під час голосування. Журналісти виявили порушення процедури особистого голосування з боку Віталія Хомутинника, Євгена Геллера, Антона Яценка, Антона Кіссе та Василя Гуляєва.

Також представники преси пригадали скандальну угоду з фірмою ТОВ «Візит», яку уклала Людмила Денисова під час перебування міністра соціальної політики.

Ім'я Денисової фігурувало в справі у «плівках судді Вовка». Влітку 2019 року НАБУ оприлюднило прослушку розмов голови столичного Окружного адмінсуду Павла Вовка.

На них було записано, як голова і деякі судді організували винесення завідомо неправосудних судових рішень і втручалися в діяльність судових органів з метою створення штучних перешкод в роботі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та в діяльність інших органів влади.

Повідомлялося, що одну з ключових ролей в плані Вовка зіграла омбудсмен Денисова. За даними слідства, саме Людмила спільно з головою Державної судової адміністрації Зіновієм Холоднюком штучно створювала вакантні посади в Кваліфікаційній комісії, призначала липові конкурси, в яких перемагали вже узгоджені кандидатури.

Декларація

У березні 2021 року Людмила Денисова опублікувала електронну декларацію про свої доходи за минулий рік.

Український омбудсмен володіє двома квартирами: в Києві площею 203 кв. м і в Севастополі — 119 кв. м, а також гаражем в 13,5 кв. м. У спільній власності Денисовії належить п'ять об'єктів нежитлової нерухомості в Криму, переважно в Севастополі та Ялті і одна квартира, площею 196,8 кв.м. в Сімферополі.

Людмила з цінного рухомого майна вказала сім комплектів ювелірних виробів, швейцарський годинник Ulysse Nardin і акції ВАТ «Кримзалізобетон».

У 2020 році єдиним джерелом доходу Денисової була її зарплата Уповноваженого Верховної Ради з прав людини — 794,6 тисячі гривень. У банках 122 тисячі гривень, 42 долара і 18 євро. Готівковими коштами чиновниця зберігає понад 56 тисяч гривень та 42 тисячі євро.

Посилання

Facebook

Відео

Згадки про персону