Христо Грозєв

Грозєв Христо: болгарський журналіст-розслідувач і очільник інтернет-видання Bellingcat

Грозєв Христо —  у путінській Росії оголошений у розшук за викривальні розслідування щодо Кремля

Біографія

Христо Грозєв народився 20 травня 1969 року в місті Пловдив, Болгарія.

Освіта

У 1984-1988 роках Христо навчався в пловдивській середній школі з поглибленим вивченням англійської мови. У 1995 році він закінчив Американський університет в Болгарії, здобувши ступінь бакалавра за спеціальністю «Масова комунікація та медіадослідження». 

Пізніше Грозєв продовжив освіту в Австрії, де в Imadec Executive Education здобув ступінь Executive MBA, а також магістерські ступені в галузі права та економіки, а також міжнародного права.

Крім болгарської, він вільно володіє англійською, російською, естонською та нідерландською мовами.

Сім'я

Особисте життя Христо залишається відносно закритим, що пояснюється його професійною діяльністю, пов'язаною з високими ризиками. Грозєв рідко ділиться подробицями про свою сім'ю, ймовірно, щоб захистити їх від можливих загроз, пов'язаних з його викривальними розслідуваннями.

Відомо, що в 1996 році він одружився з росіянкою, але шлюб закінчився розлученням. Пізніше Грозєв вступив у другий шлюб, у якому народилися діти. Його сім'я переважно проживає в Європі. У 2023 році через загрози безпеці сам журналіст-розслідувач перебрався до Штатів.

Кар'єра

Кар'єра Христо почалася наприкінці 1980-х років. Тоді він, бувши 17-річним підлітком, влаштувався працювати журналістом у місцевій газеті в Пловдиві. 

У 1988 році Грозєв став репортером на місцевій радіостанції, а в 1990 році заснував першу приватну радіостанцію в Болгарії — Aura, пов'язану з американським університетом в Болгарії.

У 1994 році американська компанія Metromedia запросила Грозєва для роботи з її активами в Росію. Він запускав радіостанції, такі як «Радіо Ніка» в Сочі, «Канал Мелодія» і «Ельдорадіо» в Санкт-Петербурзі, а також десятки станцій в країнах Балтії, Фінляндії, Болгарії та Угорщини. 

У 1997 році Грозєв став регіональним директором і віцепрезидентом радіо відділу Metromedia, а у 2000 році — генеральним директором радіо департаменту, керуючи більш ніж 30 станціями в 11 країнах.

Після виходу Metromedia з радіо бізнесу у 2003 році Грозєв викупив російські активи та у 2006 році продав їх французькій компанії Lagardère. Паралельно Христо керував ірландською компанією Communicorp.

Після 2006 року Грозєв зосередився на медіа інвестиціях, переважно в Нідерландах і Болгарії. Його компанія RadioCorp B. V. отримала ліцензію на мовлення в Нідерландах, запустивши популярну радіостанцію 100% NL, а також телевізійний канал і журнал.

У Болгарії Христо володів новинним телеканалом і кількома газетами. З 2016 року Грозєв входить до наглядової ради Talpa Radio Holding, що управляє провідними радіостанціями Нідерландів.

Переломним моментом у кар'єрі Грозєва стало його приєднання до Bellingcat у 2015 році. Він став відомий завдяки розслідуванням, заснованим на відкритих джерелах (OSINT), включаючи ідентифікацію російських офіцерів, причетних до аварії рейсу MH17 у 2014 році, співробітників ГРУ, які брали участь в спробі перевороту в Чорногорії у 2016 році, а також отруйників Сергія і Юлії Скрипаль у 2018 році. 

Найбільшу популярність йому принесло розслідування отруєння Олексія Навального у 2020 році, проведене спільно з The Insider. У 2022 році Грозєв очолив Bellingcat, а з 2023 року став провідним розслідувачем The Insider.

З початку російського вторгнення в Україну у 2022 році Грозєв активно документував військові злочини, використовуючи цифрові інструменти. У 2024 році він брав участь в організації обміну ув'язненими між Росією і Заходом, включаючи спробу включення Олексія Навального в угоду, яка не відбулася через його смерть.

Переслідування

Христо Грозєв неодноразово ставав мішенню російської влади через свою викривальну діяльність. У грудні 2022 року міністерство внутрішніх справ Росії оголосило його у федеральний розшук, не уточнюючи конкретної статті обвинувачення.

У квітні 2023 року Лефортовський суд Москви заочно заарештував Грозєва за звинуваченням у незаконному перетині кордону (ч.1 ст. 322 КК РФ), пов'язуючи його з нібито організованою втечею журналіста Романа Доброхотова. Максимальне покарання за цією статтею - до двох років позбавлення волі. У тому ж місяці мін'юст РФ присвоїв Грозєву статус «іноземного агента».

Його робота викликала різку реакцію з боку Росії. У 2022 році Грозєв заявив, що російська влада боїться викриттів і готова на будь-які заходи, щоб змусити його замовкнути.

На початку 2023 року Христо покинув Відень, де прожив 20 років, після того як австрійська влада повідомила, що не може гарантувати його безпеку.

За даними британських слідчих, Грозєв перебував під наглядом російських агентів у кількох країнах, включаючи Австрію, Чорногорію та Іспанію. Операція, яка отримала назву «Відень», координувалася австрійським злочинцем Яном Марсалеком, який переховувався в Росії. Агенти, імовірно з Болгарії, зламували його квартиру і викрадали комп'ютер.

У 2023 році Грозєву було відмовлено у відвідуванні церемонії вручення премії BAFTA в Лондоні, де нагороджувався документальний фільм «Навальний», через оцінку його як «ризику для громадської безпеки». 

Це рішення він назвав несподіваним і пов'язав з тиском з боку російської влади. Незважаючи на погрози і переслідування, Грозєв продовжує свою роботу, залишаючись однією з ключових фігур в міжнародній розслідувальній журналістиці.