Ірина Верігіна

Верігіна Ірина Костянтинівна: досьє, біографія і декларація екс-губернатора Луганщини

Ірина Костянтинівна Верігіна – громадський і державний діяч, правозахисниця, політик. Про неї повідомляє Політека.

Була тимчасовим губернатором Луганської області під час окупації за призначенням Олександра Турчинова, а тепер балотується до Верховної Ради від “Батьківщини”.

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім'я
4. Кар'єра
5. Політична діяльність
6. Компромат
7. Декларація
8. Посилання
9. Відео

Біографія

Народилася четвертого липня 1968 голи в селищі Олександрівка Кіровоградської області.

Освіта

У 1982-му з батьками переїжджає в селище Алькатваам Магаданської області на Чукотці. Там же і закінчує навчання в школі в 1985 році. У 1987-му вступає до Хабаровського педагогічного інституту – на факультет історії та суспільствознавства. Закінчила навчання в 1991-му, отримавши диплом викладача історії.

Сім’я

Ірина Костянтинівна заміжня. Чоловік – Владлен В’ячеславович Верігін.

Кар’єра

Відразу після закінчення школи в 1985 році їде працювати в Нову Каховку Херсонської області – в ремонтно-механічний цех електромашинобудівного заводу.

У січні-вересні 1987-го працює старшою піонервожатою Берінговскої середньої школи Магаданської області Російської РФСР.

У 1990-1995-му – учитель історії Нагірненської середньої школи Магаданської області.

Після цього разом з родиною повертається в Україну. З 1995 року живе і працює в місті Красний Луч Луганської області. Десять років трудиться тележурналістом, а потім – заступником редактора в телерадіокомпанії Луч.

Далі рік не працює – в 2005-2006 перебуває на обліку в Краснолуцькому міському центрі зайнятості. А в січні 2008-го стає відразу помічником генерального директора зі зв’язків з громадськістю ДП “Донбасантрацит” в Красному Лучі. Працює на посаді до липня 2010 року.

Пізніше, в 2011 році починає працювати в благодійній організації Фонд “Новий Донбас” в Луганську. Тут до січня 2012 року працює заступником голови правління.

Політична діяльність

• Паралельно з основною зайнятістю Ірина Костянтинівна займається своєю політичною кар’єрою. Уже в 2005 році вступає в міську організацію політичної партії “Батьківщина” в Красному Лучі. І вже в наступному році обирається її головою.
• У 2006-2008 роках – помічник народного депутата Наталії Королевської.
• У 2010 році стає головою Луганської обласної організації “Батьківщина”. Обрана головою на обласній звітно-виборній конференції.
• З травня 201-го рік працює помічником-консультантом народного депутата України Ярослава Федорчука.
• 17 березня 2014-го – призначена на посаду першого заступника Луганської облдержадміністрації Михайла Болотських. Пізніше, 10 травня, указом виконуючого обов’язки президента України Олександра Турчинова призначена на посаду голови Луганської ОДА, змінивши Болотських. У цей час частина області вже опинилася під контролем прихильників самопроголошеної республіки ЛНР.
• Головою Луганської ОДА пропрацювала до 16 вересня. Після чого була звільнена від виконання обов’язків указом президента Петра Порошенка.
• На позачергових виборах до Верховної Ради України в жовтні 2014-го Ірина Верігіна балотується за партійним списком «Батьківщини» сорок першим номером.
• Після відставки з поста глави Луганської ОДА стає однією із засновників організації «Сила Права». Разом з однодумцями надає правову допомогу людям, які постраждали від військових дій на Донбасі, через судове визнання ролі РФ в ньому.
• Ірина Костянтинівна виступала з критикою “мінських угод”.
• Є членом Національної спілки журналістів України.
• На парламентських виборах в липні 2019 році знову балотується за списком “Батьківщини”, і знову під номером сорок один.

Компромат

Ірина Костянтинівна не була помічена в корупційних скандалах.

Однак її діяльність є досить цікавою.

У березні 2014 року, будучи першим заступником голови Луганської ОДА, Ірина Костянтинівна акцентувала, що серед чиновників Луганської області необхідно провести люстрацію. Нагадаємо, це було ще до окупації частини територій російськими військами.

“Чиновники, які 10-15 років нічого не робили на своїх постах повинні піти. На сьогоднішній день близько десяти глав районних державних адміністрацій написали заяви за власним бажанням … Я – за кадрові перестановки. Йдеться про тих чиновників, які всі ці роки обкрадали державу. Але при цьому, під люстрацію не потраплять фахівці, які чесно, професійно і відповідально виконують свою роботу “, – сказала вона тоді журналістам.

Також Верігіна закликала луганських чиновників знайти спільну мову з новообраною українською владою після Революції гідності:

“У нас же в своїй більшості депутатський корпус, обраний від Партії регіонів, відноситься до нової влади негативно. Розумію – можна називати «нових»- «майданутими», «помаранчевими», це ваша особиста справа, але треба бути «державниками». А нова виконавча влада повинна ще і ще раз нагадувати про це депутатам-регіоналам”, – говорила політик.

Так, в 2016 році за позовом організації “Сила права” Голосіївський районний суд Києва виніс перше в своєму роді рішення, яким фактично визнав військове вторгнення Росії та окупацію частини Донбасу.

У березні 2016 року прес-служба організації повідомила, що була подана заявка до Голосіївського районного суду про встановлення юридичного факту того, що Ірина Верігіна стала вимушеною переселенкою в результаті російської збройної агресії і окупації частини території Луганської області.Пізніше суд цей факт встановив. А також прийняв рішення про стягнення з Російської Федерації моральної та матеріальної шкоди. За позовом від РФ вимагали 40 тисяч євро.

Пізніше Ірина Костянтинівна навіть подала позов про стягнення збитків з РФ. Уже в серпні 2016 року той самий Голосіївський районний суд прийняв рішення на користь Верігіної і приписав стягнути з Росії збитки в розмірі 114 тисяч 750 гривень. Також – 985 тисяч і 950 гривень моральної шкоди і навіть судовий збір в розмірі 7 тисяч 250 гривень.

Цікаво також, що в організації “Сила права” тоді заявляли, що загальна сума збитку, заподіяного українцям збройною агресією перевищує 100 мільярдів доларів.

Декларація

Згідно з декларацією за 2018 рік, Ірина Верігіна володіє квартирою в Києві на шістдесят шість квадратних метрів. При цьому, чоловік Владлен Верігін має квартиру так само на шістдесят шість квадратних метрів в місті Хрустальний, Луганської області. Ірина Костянтинівна власного авто не має. Зате у власності чоловіка – “Шевроле Авео” 2006 року випуску.

Ірина Верігіна за 2018 рік заробила трохи більше сорока чотирьох з половиною тисяч гривень в апараті Верховної Ради України, працюючи помічником-консультантом народного депутата. Чоловік за рік отримав майже тридцять вісім тисяч гривень пенсії. Так само політик задекларувала двісті п’ятдесят тисяч гривень і двадцять тисяч доларів готівки. Вкладів у банках подружжя не має.