Герт Вілдерс

Вілдерс Герт: нідерландський політик-популіст і голова правої Партії свободи

Вілдерс Герт — здобув популярність за антиісламські погляди та відвідування Росії після того, як був збитий «малайзійський боїнг»

Біографія

Герт Вілдерс народився 6 вересня 1963 року в місті Венло, провінція Лімбург, Нідерланди.

Освіта

Герт Вілдерс здобув середню освіту в католицькому коледжі Святого Томи. Потім він провів рік у мошаві Томер на Західному березі. Після повернення до Нідерландів Вілдерс пройшов курс медичного страхування в Stichting Opleiding Sociale Verzekeringen в Амстердамі та отримав кілька сертифікатів з права в нідерландському Відкритому університеті. Хоча повноцінну юридичну освіту Віндерс так й не получил.

Сім'я

Герт Вілдерс народився в сім'ї Йоганнеса Генрікуса Андреаса Вілдерса, менеджера компанії Océ, та Анни Марії Ордінг. Мати мала змішане голландсько-індонезійське походження і народилася в Сукабумі (колишня Голландська Ост-Індія). Герт був наймолодшим із чотирьох дітей. 

У 1992 році Вільдерс одружився з Крістіною Марфай, колишньою угорською дипломаткою єврейського походження. Дітей у пари немає.

Кар'єра

Політична кар'єра Герта Вілдерса розпочалася в 1989 році, коли він приєднався до народної партії За свободу та демократію (VVD). З 1990 по 1998 рік він працював помічником лідера партії Фрітса Болкештейна, спеціалізуючись на зовнішній політиці та написанні промов.

У цей період він активно подорожував Близьким Сходом, включаючи Іран, Сирію, Йорданію, Єгипет та Ізраїль. Це зміцнило його переконання про необхідність жорсткої політики щодо ісламського екстремізму. У 1997 році Вілдерс був обраний до муніципальної ради Утрехта, а в 1998 році став членом Другої палати парламенту Нідерландів від VVD.

У 2004 році Герт покинув VVD через розбіжності щодо можливого вступу Туреччини до Європейського Союзу, вважаючи позицію партії занадто м'якою. 

Він заснував власну політсилу — Партію свободи (PVV), яка з моменту створення в 2006 році стала його головним політичним інструментом. 

PVV швидко набув популярності завдяки популістській риториці, зосередженій на антиімміграційній політиці, критиці ісламу та євроскептицизмі. 

На виборах 2006 року партія отримала 9 місць у парламенті, а до 2010 року збільшила своє представництво до 24 місць, ставши третьою за величиною силою в країні.

Вілдерс став ключовою фігурою в нідерландській політиці, особливо після виборів 2010 року, коли PVV підтримав коаліційний уряд VVD та Християнсько-Демократичний призов (CDA) без безпосередньої участі в кабінеті. Однак у 2012 році він вийшов з коаліції через суперечки щодо заходів жорсткої економії, що призвело до нових виборів.

На виборах 2023 року PVV несподівано здобув перемогу, отримавши 37 місць, що є найбільшим політичним успіхом Вілдерса. Проте, він відмовився від претензій на посаду прем'єр-міністра через відсутність підтримки коаліційних партнерів. 

У червні 2025 року, після конфлікту з питань міграційної політики, Вілдерс вивів PVV з коаліції, що призвело до відставки уряду Діка Схофа.

Компромат

Герт Вілдерс неодноразово опинявся в центрі скандалів, пов'язаних з його різкими висловлюваннями і політичними ініціативами. Його антиісламська риторика, включаючи порівняння Корану з «Майн Кампфом» Адольфа Гітлера і заклики до заборони будівництва мечетей, викликала звинувачення в ісламофобії та розпалюванні ненависті. 

У 2007 році Герт запропонував ввести податок на носіння хіджабу, що викликало бурю критики за дискримінацію мусульманських жінок. 

Вільдерс випустив короткометражний фільм Fitna (2008), який критикував іслам, порівнюючи його з тоталітарними ідеологіями. Фільм викликав міжнародний резонанс і численні погрози на його адресу, через що з 2004 року він знаходиться під постійною озброєною охороною.

У 2014 році Вілдерс викликав новий скандал, коли на партійному мітингу в Гаазі запитав прихильників, чи хочуть вони «більше або менше марокканців» в Нідерландах, на що натовп відповіла «менше», а він пообіцяв «це влаштувати». Ця заява призвела до масових протестів, відставки ряду членів PVV та судового процесу.

У 2016 році суд визнав його винним у «груповій образі» марокканської громади, хоча покарання не було призначено.

У 2020 році Апеляційний суд підтвердив звинувачення в образі, але зняв звинувачення в розпалюванні ненависті та дискримінації. У 2021 році Верховний суд Нідерландів підтримав вирок, що стало першим юридично підтвердженим засудженням Вілдерса.

Ще одним джерелом критики стало фінансування його діяльності. У 2021 році OpenSecrets виявив, що американський мільярдер Роберт Дж. Шиллман виділив близько 214 тисяч доларів у 2017 році на юридичний захист Вілдерса у справі про розпалювання ненависті.

Фінансування від американських неоконсервативних фондів, таких як David Horowitz Freedom Center і Middle East Forum, викликало питання про зовнішній вплив на його політику, особливо щодо його проізраїльської позиції. 

Вілдерс також піддавався критиці за зв'язки з Росією: в 2018 році його поїздка в Москву і зустріч з представниками Думи викликали обурення, особливо серед родичів жертв катастрофи MH17, в якій звинувачується Росія.

У 2012 році запуск сайту PVV для скарг на східноєвропейців, особливо поляків, призвів до звинувачень у ксенофобії. Польське та румунське посольства засудили ініціативу як дискримінаційну, а в Нідерландах повідомлялося про напади на польських громадян.

Внутрішні розбіжності у PVV також привертали увагу: після скандалу з марокканцями у 2014 році кілька видатних членів партії, включаючи двох парламентарів, покинули її, звинувачуючи Вілдерса в екстремізмі.

У 2011 році було виявлено, що Вілдерс заснував компанію OnLiberty BV, не повідомивши про це в реєстрі парламенту, що викликало підозри у порушенні прозорості.