Генріх Мхітарян

Мхітарян Генріх Гамлетович: вірменський футболіст та півзахисник італійської «Роми»

Мхітарян Генріх Гамлетович — лідер і капітан збірної Вірменії, який пограв у кращих клубах України, Німеччини, Англії та Італії. Володар Ліги Європи 2016/2017.

Біографія
Освіта
Сім’я
Кар’єра
Кар’єра в збірній
Статки
Посилання
Відео

Біографія

Генріх Гамлетович Мхітарян народився 21 січня 1989 року в місті Єреван. З 1990 по 1995 рік жив у Франції.

Освіта

Мхітарян закінчив Вірменський державний інститут фізичної культури. Вивчав економіку в Єреванському філіалі Санкт-Петербурзького інституту.

Генріх — поліглот. Окрім рідної вірменської мови, він знає російську, українську, французьку, англійську, португальську, італійську та німецьку мови.

Сім’я

Батько Генріха — Гамлет Мхітарян (1962 — 1996) був футболістом. У 1980-1990-х роках грав за «Арарат» та французький клуб «Валанс». Помер від пухлини мозку у віці 33 років.

Мати Мхітаряна — Марина Тащян, керівниця відділу національних збірних Федерації футболу Вірменії. У Генріха є старша на три роки сестра — Моніка. Вона також працювала у вірменській Федерації футболу. Потім пройшла стажування в Європі та влаштувалася в президентський офіс європейської футбольної федерації — УЄФА.

Генріху приписували роман з ексдружиною французького футболіста Джібріля Сіссе — Джуді Літтлер. За інформацією британських ЗМІ, з валлійською художницею-модельєром Мхітарян зустрічався рік та нібито Літтер була вагітною від футболіста. Однак дитину Джуді втратила.

У 2017 році вірменського футболіста бачили разом з російською фотомоделлю Вікторією Лопирьовою. Пізніше представники ЗМІ дізналися, що Генріх намагався залицятися до Вікторії.

Але одружився Мхітарян на своїй співвітчизниці — Бетті Варданян, доньці підприємця Мікаела Варданяна. Влітку 2019 року Генріх та Бетті повінчалися в вірменській церкві недалеко від Венеції. У березні 2020 року футболіст став батьком. У нього народився син, якого він назвав на честь батька — Гамлетом.

Кар'єра

Генріх з юних років вирішив піти по стопах батька та стати футболістом. З Гамлетом він встиг потренуватися лише кілька разів. Після повернення на батьківщину з Франції мама і бабуся Мхітаряна відвели його у дитячу академію команди «Пюнік» («Фенікс» — у переклад на російську).

Важливим для розвитку майбутнього спортсмена став чотиримісячний візит до Бразилії. У віці тринадцяти років він тренувався тут у футбольній школі клубу «Сан-Паулу». Завдяки цій поїздці Генріх почав прогресувати набагато швидше.

У 15 років він підписав перший професійний контракт, а через два роки Мхітарян дебютував у дорослому футболі. Уже в першому матчі за «Пюнік» Герніх відзначився голом і заслужив місце в основі клубу.

У другому сезоні Генріх у середньому забивав у кожній другій грі. Незабаром юний хавбек був названий найталановитішим футболістом Вірменії свого покоління. І Мхітарян з кожним роком тільки виправдовував покладені на нього очікування.

У першій половині 2009 року він забивав в середньому понад гол за матч. У десяти іграх півзахисник одинадцять разів засмучував голкіперів суперників. Всього ж за час виступу в «Пюніку» (2006-2009) футболіст зіграв 70 матчів та забив 30 м'ячів, встигнувши чотири рази стати чемпіоном країни, один раз виграти кубок Вірменії і два рази Суперкубок.

Молодим вірменським півзахисником зацікавилися клуби з Франції, Аргентини і Росії. Але Генріх обрав донецький «Металург». Цей клуб регулярно грав в Кубку УЄФА і вмів розвивати молодих талантів.

У липні 2009 року в першому офіційному матчі за український клуб Мхітарян відзначився голом. У матчі Ліги Європи він вразив ворота білоруського клубу «МТЗ-РІПО». Також у липні Мхітарян відзначився й дебютним голом в українській Прем'єр-лізі, забивши львівським «Карпатам».

У наступному році Генріх перебрався до більш титулованого донецького клубу — «Шахтаря». Контракт був розрахований на п'ять років, а «Металург» отримав за продаж півзахисника 7,5 мільйона доларів.

У складі зіркових гірників вірменський хавбек швидко став одним з лідерів. Витративши один сезон на адаптацію, у сезоні 2011/2012 Генріх повністю розкрився, забивши десять разів.

По завершенню сезону донецькі вболівальники визнали Мхітаряна найкращим гравцем року «Шахтаря», а видання «Спорт-Експрес» назвало півзахисника найкращим футболістом країн СНД і Балтії.

У наступному сезоні Генріх продемонстрував ще більшу результативність. Вразивши ворота суперника 25 раз у 29 матчах, він став головним бомбардиром чемпіонату України. Закономірно, що саме хавбеку «Шахтаря» вручили також титул кращого гравця сезону.

За три роки виступів в оранжево-чорній футболці донецького клубу Генріх встиг завоювати сім трофеїв — по три рази він ставав чемпіоном України та володарем кубка країни, а один раз він піднімав над головою Суперкубок України. Він 72 рази виходив на поле у складі «Шахтаря» та відзначився 38-ма голами.

Мхітарян поєднував в собі вміння забивати і роздавати гольові паси, а також відрізнявся високою швидкістю. Хавбек задавав темп атаці гірників і прекрасно пресингував суперника. Було ясно, що футболіст переріс рівень українського чемпіонату і потребує сильнішого клубу.

Влітку 2013 року в офіс «Шахтаря» надійшли пропозиції про придбання вірменського футболіста від топових клубів Англії, Італії та Німеччини. В результаті Мхітарян став гравцем дортмундської «Боруссії». Німецький клуб виклав за хавбека рекордні для себе 27,5 мільйона євро.

У Бундеслізі вірменин вперше відзначився в матчі з «Айнтрахтом», забивши відразу два голи та забезпечивши команді перемогу з рахунком 2:1. У грі на Суперкубок Німеччини гол хавбека допоміг «Боруссії» святкувати перемогу над «Баварією» (2:0). Всього у першому сезоні Генріх дев'ять разів вражав ворота суперників та ще десять раз віддав гольові паси.

У сезоні 2015/2016 Мхітарян вже став незамінним гравцем «Джмелів». Німецькі вболівальники визнали Мхітаряна найкращим у складі «Борусії», а авторитетне видання Kicker назвало вірменина кращим в Бундеслізі. У тому сезоні він провів 31 гру команди у рамках Бундесліги, ставши автором 11 голів та 16 результативних передач.

Але після закінчення сезону футболіст вирішив перейти до іншого клубу — «Манчестер Юнайтеду». З манкуніанцям півзахисник підписав контракт на чотири роки. За Генріха британці заплатили 26,3 мільйона фунтів стерлінгів.

У дебютному сезоні Мхітарян, хоч і не відразу, але зумів завоював право виходити в основі одного з кращих клубів Англії і Європи. Найбільший успіх вірменського футболіста доводиться на сезон 2016/2017. У фіналі Ліги Європи хавбек відзначився голом та допоміг перемогти амстердамський «Аякс» з рахунком 2:0. Півзахисник став першим вірменським футболістом, який виграв єврокубок.

Але наступного сезону гра Генріха не була такою переконливою. Якщо в першому сезоні Мхітарян провів 24 гри, то у другому — лише 15. У зимове міжсезоння 2018 року «Манчестер» та «Арсенал» обмінялися гравцями. Мхітарян став гравцем «гармашів», а чилієць Алексіс Санчес перейшов у стан «Червоних дияволів». За лондонський клуб Генріх дебютував у січні 2018 року.

Через місяць в матчі проти «Евертона» вірменський хавбек став автором трьох гольових передач, а у березні Генріх забив свій перший гол за «Арсенал». На 15-й хвилині 1/8 фіналу раунду плей-офф Ліги Європи УЄФА Мхітарян вразив ворота «Мілана», забезпечивши перемогу лондонцям з рахунком 2:0.

У вересні 2019 року Арсенал віддав Мхітаряна в оренду італійській «Ромі». Хоча Генріх пропустив більшу частину сезону через травми, але він адаптувався у Римі та став гравцем основного складу.

Через рік італійці викупили у лондонців вірменського півзахисника. У футболці «вовків» Мхітарян зіграв майже півсотні матчів та забив 18 м'ячів (станом на квітень 2021 року).

Згідно сайту transfermarkt трансферна вартість хавбека оцінюється (станом на грудень 2020 року) у 20 мільйонів євро. Найвища ринкова вартість гравця у 37 мільйонів євро була зафіксована в серпні 2016 року.

Крім футболу Мхітарян веде активну благодійну діяльність. Частина зарплати він жертвував жителям Нагірного Карабаху. Генріх на благодійному аукціоні продає свої футболки з автографами колег по команді. Виручені гроші спортсмен відправляє до Вірменії на лікування дітям, хворим на онкологію. Генріх — посол Доброї волі ЮНІСЕФ.

Кар'єра в збірній

Мхітарян виступав у складі збірних Вірменії до 17 і 19 років. 14 січня 2007 року він дебютував у футболці національної збірної у товариському матчі з Панамою.

У 2014 році у відбірковому матчі чемпіонату світу проти Італії Генріх забив свій 12-й гол і став кращим бомбардиром в історії збірної Вірменії. З 2016 року Генріх носить капітанську пов'язку збірної.

За 14-річну кар'єру за першу команду Вірменії півзахисник провів 80 матчів та забив 33 голи. Генріх — єдиний футболіст молодіжної збірної Вірменії, який зумів стати автором хет-трику. У 2009 році в матчі зі збірною Ірландією він забив три м’ячі. У 2016 році вже у складі національної збірної Мхітарян тричі за матч вразив ворота збірної Гватемали.

Статки

Під час виступу за «Арсенал» його зарплата становила 142 тисяч євро на тиждень. Журналісти підрахували, що вартість будинку футболіста у Лондоні склала приблизно 10 мільйонів євро.

Як і багато футболістів, вірменський хавбек любить дорогі автомобілі. Так по Донецьку він їздив на Mercedes-Benz S63 AMG за 100 тисяч доларів. Ще однією машиною, за кермом якої бачили спортсмена, був Ferrari FF за 280 тисяч.

У гаражі Генріха також є спорткар Lamborghini Aventador за майже пів мільйона. Коли Мхітарян перейшов до «Манчестер Юнайтеда», то керівництво клубу подарувало йому Chevrolet Camaro.

Зарплата Генріха у «Ромі» в сезоні 2020/2021 склала 3,5 мільйона євро.

Посилання