Геннадій Зубко

Геннадій Зубко: лобізм та непрофесійні законопроекти

Геннадій Григорович Зубко – віце-прем’єр-міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

1. Політика
2. Міністерський портфель
3. Біографія
4. Освіта
5. Кар'єра
6. Фото та відео

Геннадій Зубко народився в Миколаєві, однак його життя тісно пов’язане з Житомиром, куди він переїхав після служби в армії. Перший досвід роботи – інженер-програміст. У 90-х роках Геннадій Григорович очолював ряд підприємств у Житомирі.

На початку 2000-х років Зубко був заступником голови правління ВАТ «Житомирський завод огороджувальних конструкцій». У 2010 році очолив завод, про це повідомляє Політека.

Політика

Політична кар’єра нинішнього міністра також бере початок з Житомира. У 2006 році він став депутатом Житомирської міськради. Через чотири роки – Житомирської облради, де очолював фракцію партії «Фронт змін» Арсенія Яценюка.

На парламентських виборах 2012 року Зубко пройшов до Верховної Ради VII скликання за списком Об’єднаної опозиції ВО «Батьківщина». Його призначили першим заступником голови Комітету ВР з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики.

У 2014 році під час президентських виборів Зубко керував Житомирським обласним штабом Петра Порошенка. Після інавгурації Петра Олексійовича став першим заступником глави Адміністрації президента. На цій посаді він займався регіональною політикою і курирував голів облдержадміністрацій.

Восени того року Зубко потрапив у скандал. Приводом стало призначення 26-річної Катерини Кодоненко керівником Департаменту місцевого самоврядування та децентралізації АП. Як з’ясувалося, до цього вона працювала юрисконсультом на Житомирському заводі огороджувальних конструкцій, головою правління якого був Геннадій Григорович. Коли ж він отримав депутатський мандат, стала помічником нардепа. Коментуючи цю ситуацію, Зубко заявив, що у Кодоненко є дворічний досвід роботи помічником депутата, цього достатньо для керівництва департамент.

Міністерський портфель

Наприкінці 2014 року за квотою президента Зубко став віце-прем’єр-міністром – міністром регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ в уряді Арсенія Яценюка. Він зберіг свою посаду в уряді Володимира Гройсмана, який сформували в квітні 2016 року.

Геннадій Григорович відповідає за широкий спектр питань – реформу децентралізації, ЖКГ та залучення інвестицій. Однак міністерство Зубка неодноразово критикували за низьку якість законопроектів. Наприклад, у 2014-му до порядку денного Верховної Ради включили проект закону, автором якого був Зубко. У разі його ухвалення заклади освіти змогли б без будь-яких тендерів купувати продукти харчування. Експерти стверджували, що даний законопроект міг призвести до втрати контролю над закупками і, як наслідок, до корупції у цій сфері.

Критиці піддався й законопроект «Про внесення змін у деякі закони України щодо вдосконалення розрахунків за енергоносії». Він передбачав введення поточних рахунків із спеціальним режимом використання для суб’єктів господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення. Профільний парламентський комітет рекомендував відхилити законопроект, який суперечив Господарському кодексу та коаліційній угоді. Крім того, Антимонопольний комітет й Комітет ВР з питань запобігання та протидії корупції виявили у ньому корупційні фактори. Адже рахунки мали відкривати лише в «уповноваженому банку», який би таким чином отримав привілейоване становище.

У вересні 2016 року Геннадій Зубко потрапив під гарячу руку керівнику уряду Володимиру Гройсману. Під час слухань у сесійній залі ВР нардепи вимагали пояснень від прем’єра з приводу пожежі на териконах на Західній Україні. Той сказав, що дав доручення Зубку. Проте Геннадій Григорович заперечив, що в цій ситуації він ні до чого – це зона відповідальності Держслужби з надзвичайних ситуацій. Згодом Зубко вже розповідав журналістам, що опікується ситуацією. Але його поведінка у ВР спричинила пікантний випадок – і без того темпераментний Гройсман спалахнув не на жарт.

«Ще раз так скажеш, я тебе вижену на*** звідси», – нервово сказав він віце-прем’єрові.

Біографія

Дата народження: 27 вересня 1967 року

Місце народження: м. Миколаїв

Освіта

1991 – Київський політехнічний інститут, спеціальність «Автоматизовані системи управління».

2006 – Північно-Західний університет, Іллінойс, Чикаго.

2007 – Національний університет «Києво-Могилянська академія», Києво-Могилянська бізнес-школа, магістр бізнес-адміністрування (MBA);

2008 – Національний університет «Києво-Могилянська академія», спеціальність «Менеджмент організацій».

Кар’єра

1986-1988 – служба в армії.

1988-1990 – інженер-програміст Житомирського обласного виробничо-технічного управління зв’язку.

1991-1992 – інженер-програміст МП «НИВА» у Житомирі.

1992-1994 – комерційний директор Виробничої фірми «СЕРГИЙ».

1994-1997 – директор ТОВ «Маяк»

1997-2001 – директор ТОВ «ТАНТАЛ», м. Житомир.

2001-2002 – керівник проекту з будівництва лінії високооктанових бензинів ВАТ «ЛИНОС».

2003-2007 – начальник управління по координації діяльності організацій по монтажу металевих конструкцій ДК «Укрмонтажспецстрой» у Києві.

2002-2010 – заступник голови правління ВАТ «Житомирський завод огороджувальних конструкцій».

2006 – депутат Житомирської міської ради.

2010-2012 – голова правління ПАТ «Житомирський завод огороджувальних конструкцій».

З грудня 2012 – народний депутат ВР VII скликання. Перший заступник голови Комітету з питань будівництва, містобудування і ЖКГ та регіональної політики.

З 10 червня 2014 – перший заступник глави Адміністрації президента.

Листопад-грудень 2014 року – народний депутат ВР VIII скликання.

2 грудня 2014 року – віце-прем’єр-міністр – міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ. У квітні 2016 року – повторно призначений на посаду.