Еліна Валтонен

Валтонен Еліна: міністерка закордонних справ Фінляндії з червня 2023 року

Валтонен Еліна — виступає проти "фінляндизації" України, тобто політики неприєднання Києва до НАТО

Біографія

Еліна Марія Валтонен (в заміжжі носила прізвище Лепомякі) народилася 23 жовтня 1981 року в місті Гельсінкі, Фінляндія.

Освіта

В юні роки сім'я Еліни переїхала до тодішньої столиці Західної Німеччини, міста Бонн. Тут її батько працював прессекретарем у посольстві Фінляндії. У ФРН вона навчалася в німецьких школах. Після повернення на батьківщину в 1995 році Валтонен закінчила Німецьку школу Гельсінкі у 2000 році.

З осені того ж року Еліна почала навчання в Технологічному університеті Гельсінкі за напрямом інформаційних мереж, а пізніше перейшла на спеціальність "інформаційна безпека". 

Паралельно вона вступила до Вищої школи економіки Гельсінкі, де вивчала фінансову економіку. Еліна отримала диплом інженера у 2004 році та ступінь магістра економіки у 2005 році.

Окрім фінської, Валтонен розмовляє англійською, шведською, німецькою та французькою мовами. Еліна зізнається, що німецька — її "мова почуттів". І саме цією мовою вона розмовляє зі своїми дітьми.

Сім'я

Карі Валтонен, батько політикині, серед іншого, працював політичним репортером в одній з провідних вечірніх газет формату "таблоїд" "Ilta-Sanomin", а мати займалася підприємництвом у сфері зв'язку.

Еліна була одружена з Юккі Лепомякі, від якого народила двох дітей. На початку 2021 року вона оголосила, що розлучається з чоловіком. Після цього повернула своє дівоче прізвище.

Кар'єра

Ще бувши студенткою, Еліна працювала журналісткою в найбільшій щоденній діловій онлайн-газеті Фінляндії "Taloussanomat" ("Фінансові новини"), а потім була головною редакторкою студентського журналу "Polyteekkari". Вона також була асистенткою депутата парламенту Фінляндії та програмісткою в компанії "Valuatum Oy".

З 2003 по 2012 роки Валтонен розвивала кар'єру в банківській сфері. Еліна працювала старшою аналітикинею в данському представництві фінського комерційного банку "Nordea". Була виконавчою директоркою по роботі з корпоративними клієнтами лондонського відділення одного з найбільших комерційних банків Шотландії "Royal Bank of Scotland".

З 2013 по 2014 рік Валтонен працювала директоркою з досліджень аналітичного центру "Libera". Вона також входила до ради директорів "Libera". Навесні 2015 року її обрали керівницею ради аналітичного центру. Валтонен займала це крісло до 2021 року.

У 2011 році Еліна вперше брала участь у виборах від партії "Кокоомус" ("Національна коаліція"), але не була обрана. Зате через три роки їй вдалося стати депутаткою фінського парламенту (едускунти). З того часу вона кілька разів переобиралася. 

У квітні 2016 року Валтонен оголосила, що буде балотуватися на внутрішньопартійних виборах за посаду голови "Національної коаліції". Однак не змогла пройти до другого туру виборів. Натомість у вересні 2020 року Еліна була обрана заступницею голови "Кокоомус". У 2024 році склала з себе ці повноваження.

На муніципальних виборах 2021 року Валтонен також успішно балотувався до міської ради Гельсінкі. Навесні наступного року вона також стала головуючою фінської делегації на парламентській Генеральній асамблеї НАТО.

Влітку 2023 року Еліна була призначена міністеркою закордонних справ Фінляндії в уряді Петтері Орпо. 

Політикиня позитивно ставиться до міграції, пов'язаної з пошуком кращого рівня життя. Валтонен закликає до реформ, що підвищують гнучкість ринку праці. Вона наголошує на необхідності створення умов для інтеграції молоді, людей з обмеженими можливостями, мігрантів та тих, хто вирішив змінити професію.

Валтонен давно підтримувала вступ Фінляндії в НАТО і критикувала проєкт "Північний потік". 

Еліна — противниця "фінляндизації" України, в тому сенсі, що остання не повинна залишатися позаблоковою державою. Валтонен підкреслила, що нейтральність України не врятувала її від російського вторгнення. 

Очільниця фінського МЗС вважає, що Росії не можна довіряти, навіть якщо вона погодиться на мир в російсько-українській війні. Еліна заявила, що примус України прийняти умови миру проти своєї волі зруйнує міжнародну систему відносин.