/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Fadmin%2F9643274e-9930-4128-9201-805ebd56c43e.jpeg)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Fadmin%2F9643274e-9930-4128-9201-805ebd56c43e.jpeg)
Ярош Дмитро Анатолійович: колишній очільник “Правого сектору” та екснардеп
Ярош Дмитро Анатолійович — український громадсько-політичний діяч, колишній керівник організацій “Тризуб” імені Степана Бандери, “Правий сектор”, засновник “Державницької ініціативи Яроша”. Колишній народний депутат України восьмого скликання. З листопада 2021 року став радником Головнокомандувача ЗСУ.Біографія
Дмитро Анатолійович Ярош народився 30 вересня 1971 року в місті Кам'янське (на той час Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області.
Сім'я
Дмитро Ярош народився в звичайній сім'ї робітників. Його батько — Анатолій Ярош — працював на Дніпровському металургійному комбінаті. А мати була працівницею вагонобудівного заводу.
Особисте життя
Дмитро Ярош одружений. Його обраницю звуть Ольга Анатоліївна. Подружжя має трьох дітей: сина Дмитра, доньок Ірину та Анастасію .
Анастасія одружена з ексочільником Івано-франківського відділення "Правого сектору" та атошником Василем Абрамівим. Він є командиром військово-польової жандармерії Української добровольчої армії.
У березні 2014 року Дмитро став вперше дідусем. Анастасія народила Дмитру онука Назара. У листопаді 2016 року з'явився на світ другий онук — Устим.
У 2016 році інша донька Дмитра Яроша — Ірина — вийшла заміж за Володимира Верховеня. Весілля святкували на дачі у дніпропетровського міського голови Бориса Філатова. У березні 2017 року Ірина народила дівчинку Софію. Володимир також брав участь у бойових діях на Донбасі. Верховень (позивний Шум) – командир Окремого легкопіхотного загону «Чорний туман» Української добровольчої армії.
Освіта
Дмитро Ярош закінчив 24-у середньоосвітню школу у Дніпродзержинську (Кам'янському) в 1988 році. У 2001 році він отримав вищу освіту на філологічному факультеті в Дрогобицькому педагогічному університеті імені Івана Яковича Франка.
З 1989 по 1991 рік Дмитро Ярош проходив службу в радянській армії, а конкретно — в ракетних військах (у Білорусі, а пізніше — під Іркутськом).
Кар'єра
Суспільна діяльність
Після закінчення школи та до призову в армію Дмитро працював на заводі.
Наприкінці 1980-х років він зацікавився націоналістичними ідеями. Був членом Народного Руху та Української Гельсінської спілки.
“Тризуб” Степана Бандери
У 1994 році Дмитро Ярош став одним із засновників та членом організації “Тризуб” імені Степана Бандери. Цій організації Ярош присвятив більше п'ятнадцяти років свого життя.
З 1996 по 1999 рік уродженець Дніпродзержинська очолював Центральний провід парамілітарної націоналістичної організації “Тризуб” імені Степана Бандери. Також він керував Кам'янською чотою, Січеславським обласним загоном, Дніпровським куренем, Наддніпрянським кошем. Крім того, Дмитро обіймав в організації посаду головного інспектора, займався зовнішньополітичною діяльністю.
На початку 2005 року Ярош виконував обов'язки голови Центрального проводу, а за два з половиною роки він очолив організацію вже без приставки в.о.
У 2010 році Дмитро Ярош склав повноваження в Центральному Проводі “Тризуба” й розпочав діяльність для створення єдиного націоналістичного руху в Україні. Однак у “Тризубі” продовжував виконувати певні функції. У 2015 році Яроша оголосили так званим Провідником “Тризуба”.
“Правий сектор”
Восени 2013 року з початком Євромайдану Дмитро став одним із творців та лідером громадського руху "Правий сектор", який об'єднав низку націоналістичних організацій.
Дмитро наполягав на тому, що “Правий сектор” є третьою силою, рівновіддаленою від тодішньої влади та опозиції. Вперше про організацію заговорили після її участі у зіткненнях із правоохоронцями під час спроб захоплення кількох адмінбудівель у Києві.
У лютому наступного року під час жорстоких протистоянь у центрі Києва керівник “Правого сектору” в Адміністрації президента зустрівся з Віктором Януковичем. У ході годинного спілкування Ярош наполягав на відставці глави держави.
Крім того, він виступав за повну заборону діяльності Партії регіонів. За кілька днів після зустрічі з Ярошем президент Янукович втік з України. У березні 2014 року було оголошено про створення партії “Правий сектор” на чолі із Дмитром Ярошем.
Політична діяльність
Після перемоги Революції Гідності йому пророкували посаду віцепрем'єр-міністра з силового блоку та заступника секретаря РНБО. На хвилі популярності серед націоналістів Дмитро вирішив балотуватись на позачергових президентських виборах. На момент подання документів до ЦВК був тимчасово безробітним.
За Яроша віддали свої голоси 127 772 (або 0,7%) виборці. З цим результатом він посів лише одинадцяте місце.
Восени того ж року Ярош взяв участь у позачергових парламентських виборах. Він балотувався по 39-му мажоритарному округу (місто Синельникове, Васильківський, Межевський, Петропавлівський, Покровський, Синельниківський райони Дніпропетровської області).
На виборах Дмитро переміг, отримавши підтримку 21 074 (30,27%) виборців. У VIII скликанні Верховної Ради голова “Правого сектору” залишався позафракційним депутатом та був заступником голови комітету з національної безпеки та оборони.
За час роботи в парламенті Дмитро не зробив жодного депутатського запиту, взяв участь у створенні дванадцяти законопроєктів та один раз виступив із місця у сесійній залі.
У 2019 році він знову намагався стати парламентарем. Цього разу до Ради Ярош йшов за списком партії ВО “Свобода”. Його прізвище значилося під третім номером. Однак ця політсила не змогла подолати п'ятивідсотковий прохідний бал.
У листопаді 2021 року головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний призначив Яроша своїм радником. В інтерв'ю журналістам Дмитро заявив, що у нього є конкретні проєкти, на які Залужний вже має “певні плани”.
"Це і залучення добровольчого потенціалу до діяльності Збройних сил України, це і робота з молоддю українською, там багато всяких аспектів", — заявив він.
Участь у російсько-українській війні
Дмитро Ярош з квітня 2014 року брав участь у створенні добровольчих загонів. На базі “Правого сектора” було створено Добровольчий український корпус.
Метою цього недержавного військового формування був захист територіальної цілісності та суверенітету України. Згодом, у грудні 2015 року, було також створено Українську добровольчу армію (на базі кількох батальйонів Добровольчого українського корпусу).
У 2014-2015 роках Дмитро Ярош був на передовій у районі села Піски неподалік Донецька. На початку 2015 року нардеп Ярош отримав поранення та був госпіталізований. У Яроша був осколковий перелом нижньої третини плеча, а також травма голови. Справа не обійшлася без хірургічного втручання.
Отримавши поранення, Дмитро Ярош склав із себе повноваження керівника “Правого сектору”. Свої обов’язки він делегував колегам.
У 2016 році Ярош заявив про створення нової політичної сили. За словами Яроша, “Правий сектор” був суто націоналістичною організацією. А на той час Україна потребувала об’єднання націоналістів, лібералів, націонал-демократів та інших. Все це вилилося в створення “Державницької ініціативи Яроша”.
Письменницька діяльність
Дмитро Ярош — автор кількох книг, а саме: “Українська революція: ХХІ століття”, “Нація і революція”, “Шлях нації”, “Слово до побратимів”.
Компромат
Кримінальне переслідування
Кримінальне провадження проти лідера “Правого сектору” Дмитра Яроша відкрили у березні 2014 року в Російській Федерації. Звинувачували Яроша в тому, що він нібито публічно закликав до терористичних та екстреміських дій, використовуючи для цього засоби масової інформації.
До того ж, сам Дмитро Ярош адмініструванням пабліку у “Вк” не займався. У “Правому секторі” заявили, що сторінку одного з адміністраторів пабліку організації в соцмережі було зламано. Після того й з’явився допис. Його видалили за лічені години.
Ці заяви не вплинули на рішення РФ у справі. Басманний райсуд Москви заочно заарештував Дмитра Яроша. Адвокат Яроша подав апеляцію, але рішення суду все одно визнали законним. Дмитро Ярош навіть після цього заявив, що подібне рішення на його діяльність не вплине.
Завдяки пропаганді Російської Федерації популярності набула "візитка Яроша", яку нібито знаходили на місцях пожеж, обстрілів та інше.
Згодом Росія подала запит в Інтерпол щодо міжнародного розшуку Дмитра Яроша. В Інтерполі задовольнили запит. Інформація про те, що Ярош перебуває в міжнародному розшуку стала доступна на сайті Інтерполу. У січні 2016 року інформація з сайту зникла, як і пошукова картка Дмитра Яроша.
Інцидент в Мукачеві
Сталося так, що правосекторівці були замішані в поділі сфер впливу щодо контрабанди на Закарпатті. Коли в ситуацію втрутились правоохоронці, то розпочалося кровопролиття. Загинули три особи, було знищено кілька авто правоохоронців, а також стався підпал АЗС.
Ярош заявив, що не виправдовує правосекторівців, які відкрили стрільбу. Однак він запропонував амністувати бійців, бо вони “боролися з прогнилою системою”.
Річний дохід у 800 гривень
Декларація
За даними декларації, поданої в 2020 році, Дмитро Ярош має:
- нерухомість — квартира, будинок та земельна ділянка в Дніпропетровській області (деякі об’єкти знаходяться не в повній власності Дмитра Яроша, а у спільній із третіми особами);
- рухоме майно — Opel Astra 2006 року випуску (на дату набуття автівка коштувала 77 тисяч гривень);
- річний дохід — 721 тисяча 364 гривні;
- заощадження — не вказані.
Крім цього, Дмитро Ярош має нематеріальні активи. Як він зазначив у декларації, це комбінований знак — візитка Яроша.