Далай-лама XIV

Далай-лама XIV: духовний лідер тибетських буддистів та ексголова тибетського уряду у вигнанні 

Далай-лама XIV — у 1989 році нагороджений Нобелівською премією миру за ненасильницьку боротьбу за визволення Тибету

Біографія

Далай-лама XIV (ім'я при народженні Лхамо Тондуп), Нгагванг Ловзанг Тенцзін Гьяцо або Тензін Гьяцо народився 6 липня 1935 року в селі Такцер, в тибетському регіоні Амдо. Нині це територія Китаю (провінція Цинхай).

Освіта

Тензін Гьяцо отримав традиційну тибетську буддійську освіту. Воно почалося ще в ранньому віці після визнання Тензіна Гьяцо реінкарнацією 13-го Далай-лами в 1937 році.

Його навчання розпочалося в 1939 році, коли Далай-лама 14-й був офіційно визнаний і перевезений до Лхаси. У віці чотирьох років він розпочав вивчення основ буддійської філософії, тибетської мови, каліграфії та релігійних текстів під керівництвом видатних вчителів.

Його освіта включала глибоке вивчення текстів 17 пандітів Наланди, які складають основу тибетського буддизму. У віці 11 років він познайомився з австрійським альпіністом Генріхом Гаррером, який став його наставником у вивченні західної культури та світових подій, що доповнило його традиційну освіту.

У віці 23 років Тензін Гьяцо склав остаточні іспити в храмі Джокханг в Лхасі під час щорічного фестивалю Монлам. Він успішно пройшов випробування та здобув ступінь Лхарампа, найвищий ступінь геше.

Це еквівалент доктора філософії в буддійській філософії, що став кульмінацією формальної релігійної освіти. Хоча Далай-лама продовжував поглиблювати свої знання в галузі буддизму, науки та міжрелігійного діалогу протягом усього життя.

Особливе місце в його освіті займало вивчення наук. З дитинства Далай-лама виявляв інтерес до механічних пристроїв, таких як годинники, телескопи та автомобілі, що згодом переросло у пристрасть до вивчення науки. 

У 1973 році під час поїздки на Захід він зустрічався з відомими вченими, такими як Карл Поппер і Давид Бом. У 1987 році Далай-лама став співзасновником Інституту розуму і життя, який проводить регулярні діалоги з ученими з питань свідомості, нейропластичності і квантової фізики.

Сім'я

Тензін Гьяцо з'явився на світ в селянській родині, що займалася землеробством і торгівлею кіньми. Його сім'я проживала в маленькому селі Такцер на кордоні тибетського регіону Амдо. Він був одним із семи дітей, що вижили у його батьків. 

Його старша сестра, Церінг Долма була на 16 років старшою. Вона зіграла важливу роль у житті майбутнього духовного лідера тибетських буддистів, допомагаючи матері під час його народження, а згодом заснувавши організацію «Тибетські дитячі села» в еміграції. 

Його старший брат, Тхуптен Джигме Норбу, був визнаний у віці трьох років реінкарнацією Такцер Рінпоче, високопоставленого лами. Ще один брат, Тендзін Чогьял, був визнаний 16-м Нгарі Рінпоче. А ще одна сестра Джецун Пема також присвятила більшу частину свого життя проєкту «Тибетські дитячі села». 

Сім'я Далай-лами, попри скромне походження, після його визнання реінкарнацією отримала високий статус в тибетському суспільстві, включаючи земельні володіння і привілеї. Сім'я супроводжувала його в еміграції до Індії, де продовжувала підтримувати його місію.

Кар'єра

Тензін Гьяцо був визнаний 14-м Далай-ламою в 1937 році, а в 1939 році офіційно затверджений в цьому статусі. Його інтронізація відбулася 22 лютого 1940 року в Лхасі. 

У віці 15 років він був наділений повними політичними повноваженнями як голова Тибету. Все це відбувалося в умовах зростаючої кризи, пов'язаної з вторгненням китайських сил. Правління Далай-лами в Тибеті тривало до 1959 року. Після придушення китайськими військами Тибетського повстання він був змушений тікати до Індії.

З цього моменту почалася його діяльність у вигнанні. Далай-лама заснував тибетський уряд у вигнанні в Муссурі, а потім у Дхарамсалі, відомій як «маленька Лхаса».

У вигнанні Далай-лама став не лише духовним лідером, а й міжнародним адвокатом тибетської культури, релігії та прав людини. У 1963 році він розробив демократичну конституцію для тибетців у вигнанні, засновану на Загальній декларації прав людини.

Далай-лама заснував Тибетський інститут виконавських мистецтв (1959), Центральний інститут вищих тибетських досліджень (1967) і бібліотеку тибетських праць і архівів (1970), які стали центрами збереження тибетської культури.

У 2011 році він подав у відставку з посади політичного лідера центральної тибетської адміністрації, передавши повноваження демократично обраному уряду, зосередившись на духовній діяльності.

З початку 1970-х років Далай-лама просуває підхід «Серединного шляху», закликаючи до діалогу з Китаєм для досягнення справжньої автономії Тибету в рамках КНР, замість повної незалежності. 

Цей підхід отримав підтримку тибетського народу і став основою політики Центральної тибетської адміністрації. Його міжнародна діяльність включала численні поїздки по світу. У 2018 році через вік він обмежив подорожі однією Індією. 

Далай-лама виступав з лекціями з буддизму, проводив ініціації Калачакри, брав участь у міжрелігійних діалогах і наукових конференціях. Його зустрічі зі світовими лідерами, включаючи Папу Римського, архієпископа Кентерберійського та інших релігійних діячів, сприяли зміцненню міжрелігійного діалогу.

Далай-лама отримав Нобелівську премію миру в 1989 році за ненасильницьку боротьбу за визволення Тибету і зусилля з мирного врегулювання конфлікту. У 2012 році він був нагороджений премією Темплтон, а у 2007 році — золотою медаллю Конгресу США.

Його внесок у глобальний мир та об'єднання буддистських спільнот був визнаний у 2025 році на 12-й Генеральній Асамблеї азійської буддистської конференції за мир, де він отримав титул «Світовий верховний лідер буддистського світу».

Скандали

Попри всесвітнє визнання Далай-лами як символу миру і ненасильства, його діяльність і публічні висловлювання неодноразово ставали об'єктом критики, особливо з боку китайського уряду. 

Влада Пекіна називають його «сепаратистом» і «зрадником», звинувачуючи в спробах підірвати суверенітет КНР над Тибетом. Ці звинувачення ґрунтуються на його ранніх закликах до незалежності Тибету (1961-1974), хоча з 1970-х років він перейшов до політики «Середнього шляху», виступаючи за автономію.

Одним з найбільш скандальних епізодів став інцидент в лютому 2023 року в Дхарамсалі. Далай-лама під час зустрічі з індійським школярем поцілував його в губи і попросив «посмоктати язик». 

Цей епізод спровокував звинувачення у «неналежній поведінці» та навіть «жорстокому поводженні з дітьми» з боку деяких ЗМІ та правозахисних груп.

Офіс Далай-лами вибачився. Там заявили, що це був «невинний і грайливий» жарт. Деякі тибетські лідери та вчені, включаючи тибетолога Девіда Джермано, пояснили інцидент культурним непорозумінням, пов'язаним з тибетською традицією висування язика як жесту поваги. Однак критики вказували на відсутність традиції «смоктання язика».

Інший суперечливий момент пов'язаний з його позицією щодо культу Дордже Шугдена, який він публічно засудив у 1975 році. Це призвело до розколу в тибетській буддійській громаді та створення нової традиції Кадампи.

Послідовники Шугдена звинувачували Далай-ламу в дискримінації, стверджуючи, що їх обмежували в доступі до роботи і послуг в тибетських громадах у вигнанні. Його прихильники заперечували систематичну дискримінацію, а сам Далай-лама стверджував, що його позиція спрямована на збереження єдності тибетського буддизму.

Також Далай-лама піддавався критиці за зв'язки з ЦРУ в 1960-х роках. Тоді його адміністрація отримувала фінансування в розмірі 1,7 мільйона доларів на рік в рамках програми підтримки тибетського опору. Сам Далай-лама пізніше розкритикував цю програму. Він заявляв, що програма була спрямована на служіння американським інтересам у холодній війні, а не на підтримку Тибету, і призвела до тисяч смертей.

Його висловлювання про жінок також призводили до скандалів. У 2015 та 2019 роках він жартував, що жінка-наступниця Далай-лами повинна бути «привабливою». Це викликало звинувачення в сексизмі, попри його заяви про підтримку гендерної рівності.