Барт де Вевер

Політик

Де Вевер Барт: прем'єр-міністр Бельгії з лютого 2025 року

Де Вевер Барт — перший фламандський націоналіст в історії Бельгії на посаді очільника уряду

Біографія
Освіта
Сім’я
Кар’єра
Компромат

Біографія

Барт Альберт Ліліан Де Вевер народився 21 грудня 1970 року в місті Морсел, Бельгія.

Освіта

Де Вевер спочатку вивчав право в Університеті Антверпена, проте потім він переключився на історичну науку. Барт навчався в Університетському центрі Святого Ігнатія в Антверпені, а потім продовжив навчання в Католицькому університеті Левена.

Тут він отримав ліценціат, еквівалент магістерського ступеня, а також приступив до докторської дисертації з історії фламандського національного руху. Однак, вирішивши зосередитися на політичній кар'єрі, де Вевер відмовитися від подальшої наукової діяльності.

Сім’я

Батьки Барта — Ірен і Анрі володіли невеликим супермаркетом. Крім того його батько мав короткий досвід участі в діяльності ультраправої групи «Орден фламандських бойовиків».

Дід політика обіймав посаду секретаря націоналістичної організації «Фламандський національний союз». У роки Другої світової війни ця організація співпрацювала з нацистами. Сам де Вевер запевняв, що його дід не мав стосунків з окупантами.

Барт де Вевер перебуває у шлюбі з громадянкою Нідерландів. У пари четверо дітей.

Кар'єра

По закінченню університету Барт був помічником на кафедрі історії в католицькому університеті Левена.

Політична кар'єра Барта розпочалася на місцевому рівні, коли він був обраний муніципальним радником (депутатом) у місті Берхем від націоналістичної партії «Volksunie» (Народний союз).

У період ідеологічних розбіжностей всередині партії він став учасником групи «Oranjehofgroep» - об'єднання правих, консервативно-ліберальних і фламандських націоналістів. Воно згодом стало основою для створення партії «Новий фламандський альянс».

Ідеологія політсили заснована на ідеях поміркованого консерватизму і фламандського націоналізму аж до відділення регіону від Бельгії.

У 2004 році Барт був одноголосно обраний лідером нової партії, після чого під його керівництвом «Новий фламандський альянс» поступово трансформувався в партію з яскраво вираженою націонал-консервативною спрямованістю.

Де Вевер писав колонки для газет De Morgen і De Standaard, які він видав у 2008 році як книгу під назвою «Дорогоцінна тканина суспільства».

На федеральних виборах 2010 року Альянс набрав 27,8% голосів, ставши найбільшою партією не тільки у Фландрії, але і по всій країні.

У 2013 році Барт обійняв посаду мера Антверпена. У грудні того ж року бельгійська газета Het Laatste nieuws отримала лист з кулею, адресованою де Веверу, нібито від комуністичного екстреміста. Після цього політик отримав поліцейську охорону.

Де Вевер висловлювався на користь концепції Великих Нідерландів, в рамках якої Фландрія і Нідерланди можуть бути об'єднані в одну країну або під федеративною угодою. За його словами, голландці та фламандці — «один народ, розділений мовою».

На парламентських виборах 2024 року Альянс знову здобув перемогу. Після цього король Бельгії доручив йому сформувати новий уряд. 3 лютого 2025 року Барт де Вевер склав присягу на посаді прем'єр-міністра Бельгії. Він став першим фламандським націоналістом, який очолив кабінет міністрів.

Компромат

Політична кар'єра Барта де Вевера не обійшлася без спірних моментів і скандалів. У 1996 році він був зображений на фотографії під час конференції, організованої лідером французького ультраправого руху «Національний фронт» Жан-Марі Ле Пен.

У 2007 році де Вевер піддався критиці за висловлювання про невинність міської влади Антверпена в депортації євреїв в роки Другої світової.

На його думку, ті, хто тоді був на чолі міста, повинні були приймати важкі рішення в складних умовах. Тому він не вважав за потрібне звинувачувати їх у депортаціях. Заяви політика викликали суспільний резонанс, змусивши його пізніше публічно вибачитися перед єврейською громадою.

У 2019 році було виявлено, що Барт брав участь в організації масових затримань мігрантів в Антверпені, відомих як «АР Франкен», що викликало звинувачення у порушенні прав людини.

Також його різкі висловлювання з питань міграційної політики та зв'язків з крайніми правими політиками неодноразово ставали предметом громадських дебатів і критики з боку політичних опонентів.