Атака на нафтопровід "Дружба" - не лише вогняні кадри, це удар по кишені Кремля

У ніч на 22 серпня безпілотники знову влучили у нафтоперекачувальну станцію "Дружба" в місті Унеча Брянської області РФ.

Це — не просто черговий об’єкт нафтогазової інфраструктури.

Це вузол, який має стратегічне значення для російського експорту нафти.

Що таке НПС Унеча?

Станція є центральним розподільчим пунктом нафтопроаіду "Дружба". Саме тут нафта з Росії спрямовується двома основними маршрутами:

- на північ — через Білорусь до Польщі та Німеччини;

- на південь — через Мозир у Білорусі далі до Словаччини, Чехії та Угорщини.

Окрім того, з Унечі відходить гілка до Балтійського моря (порт Усть-Луга).

Обсяги

- Пропускна здатність Унечі — до 60 млн тонн на рік. Але це було на максимумі давно, до війни та санкцій.

Зараз фактичний транзит через цю ділянку оцінюється у 230 тис. барелів нафти на добу (2,8 млн тонн на рік).

Наскільки це важливо?

Це близько 5% від усього російського добового експорту нафти.

У піковому режимі (до 750 тис. барелів на добу) через станцію може йти до 16% від усього експорту РФ. Проте пікі вже у минулому.

Яка ціна простою?

Всі розрахунки приблизні, зрозуміло.

Середня ціна Urals у липні — 65 $/барель.

При фактичних обсягах зупинка коштує Росії близько 15 млн $ на день або 105 млн $ на тиждень.

Якщо б прокачка йшла на максимумі — втрати сягнули б 49 млн $ на день або понад 340 млн $ на тиждень.

Таким чином, атаки на Унечу — це не лише про вогняні кадри. Це — про удар по кишені Кремля. Кожен день простою "Дружби" означає десятки мільйонів доларів недоотриманих доходів та зниження здатності Росії фінансувати війну.

На яку йде 35-40% видатків федерального бюджету РФ.

І навіть якщо "Транснєфть" знаходить тимчасові обхідні шляхи, пропускна здатність падає, а надійність поставок стає примарною.

Тож важливий не лише точковий збиток.

Важливий поштовх контрагентів Росії до думки, що цей напрямок є нестабільним й розумно диверсифікувати джерела постачання нафти.

Джерело: Facebook Макс Гардус