Невідоме раніше джерело вологи живило життя в Сахарі довше, ніж вважалося: що це було

Сахара є одним із найпосушливіших місць на Землі, проте так було не завжди. На вигляд найбільша пустеля у світі може здаватися вічною або принаймні дуже давньою. Однак палеокліматологи вже давно з'ясували, що до кінця останнього льодовикового періоду Сахара насправді являла собою велику савану. Ба більше, нинішня пустеля колись також була домом для рясного життя, пише IFLScience.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Життя процвітало в Сахарі

Навіть після початку глобального потепління регіон пережив так званий африканський голоценовий вологий період (AHHP), під час якого в Сахарі проживало безліч людей, але, як вважається, він закінчився 6000 років тому.

Гори Тібесті в Чаді — найвищі гори Сахари, і нові дослідження показують, що на північному схилі кратера ще довгий час випадали рясні дощі, коли інші райони були сухими. Простими словами, відкриття вказує на те, що в Сахарі існувало додаткове джерело дощів, завдяки якому частина території залишалася придатною для життя до напрочуд недавнього часу. За словами дослідників, нові дані малюють зовсім іншу картину регіону і його клімату.

Зазначимо, що нове дослідження ґрунтується на вивченні кратера, відомого як Дун-Орей, або Тру-о-Натрон — він все ще мало вивчений через свою віддаленість і нестабільність регіону. Однак дещо вченим все ж вдалося з'ясувати: глибина кратера колись могла досягати 330 метрів, а площа його поверхні становила близько 40 квадратних кілометрів.

Недавня експедиція виявила докази того, що в Тру-о-Натроні несподівано часто було багато води. Такого висновку вчені дійшли, ґрунтуючись на залишках рослин, знайдених у нині висохлому озері, та ізотопах кисню, витягнутих із дрібних водних організмів.

Приховане джерело води в минулому Сахари

За словами співавтора дослідження, професора Мартіна Клауссена з Інституту метеорології Товариства Макса Планка, вони з колегами дійшли висновку, що приблизно 7000 років тому гори Тібесті отримували щонайменше в 10 разів більше опадів, ніж рівнини, які їх оточують. Посуха почалася лише 6500 років тому і посилилася приблизно 1200 років потому.

Моделі, що використовують середню висоту над великими масивами, спотворюють висоту вершин Тібесті, а отже, їхній вплив на дощові хмари, тому дослідники використовували вищу роздільну здатність для пояснення результатів. У результаті команді вперше вдалося врахувати в моделюванні крутий рельєф і динаміку опадів у Тибесті — для порівняння, раніше це вважалося неможливим.

Раніше виникнення AHHP пов'язували з сильнішим західноафриканським мусоном, що приносить дощі набагато північніше, ніж сьогодні. Однак те, що дощі випадали в горах Тібесті, в той час, як райони на заході та півдні залишалися сухішими, вказує на те, що вода, ймовірно, надходила з Середземного моря. Вченим все ще невідомо, наскільки сильний вплив північно-східні вітри з Середземного моря чинили на клімат Сахари, але, вони, ймовірно, зіграли важливу роль у продовженні періоду, коли принаймні деякі території Сахари все ще залишалися придатними для життя.

До слова, раніше ми писали про те, що найстаріша пустеля на Землі кишить життям: пустеля Наміб простягається на 1600 кілометрів уздовж західного узбережжя Африки, охоплюючи одразу три країни, і її вважають одним із найнегостинніших місць на планеті, проте вона також є домівкою для неймовірної кількості життя

Раніше Фокус писав про те, який вигляд Сахара мала тисячі років тому: вчені зазирнули в минуле завдяки новому озеру в Африці.