Чому до Білого дому запросили президента Фінляндії?

Потужний європейський десант до Вашингтона багатьма оглядачами був розцінений однозначно як команда підтримки України, а конкретніше – самого Володимира Зеленського на його переговорах у Білому домі з Дональдом Трампом. Особливо – після провального рандеву наприкінці лютого.

Проте разом з лідерами реальних європейських потуг – Німеччини, Великої Британії, Франції та Італії, а також очільників ЄС та НАТО, десантувався у США і президент Фінляндії Александер Стубб. Але чи була його присутність обумовлена лише приятельськими стосунками з Трампом із обопільним захопленням грою у гольф? Або ж вражаючими результатами в розбудові армії та бомбосховищ? Чи насправді участь досвідченого фінського політика була продиктована чимось іншим, суттєвішим?

З огляду на те, які умови для початку переговорів із Києвом заздалегідь виставлялися господарем Кремля, а саме – з т.зв. «обміном» (читай – віддаванням) територій, забороною на участь в НАТО і ЄС, а також втручанням у внутрішню політику України, можна припустити, що саме «фінляндську модель» планується взяти за зразок того, що гіпотетично може бути узгоджено з Москвою.

Фінляндія як до, так і по завершенню Другої світової війни зберегла власну державність, а фінська нація – свою тотожність. Проте тодішній фінській владі довелося двічі погодитися з втратою значної суверенної території (близько 11%). За підсумками Зимової війни 1939-40 рр. фіни втратили місто Виппурі (сучасний Виборг), частину Карелії із північним узбережжям Ладозького озера, території на сході та острови у Фінській затоці. Разом із Карельським перешийком Фінляндія позбулася й побудованої фортифікаційної смуги, відомої як «лінія Маннергейма», що дозволяла успішно стримувати наступ радянських військ. Загалом втрачена площа становила близько 40 тисяч квадратних кілометрів.

Після великої війни у Європі, 1947 року, Москва підтвердила свої довоєнні територіальні придбання, а ще - відібрала у фінів північний район Петсамо (Печенга). Також Фінляндія надала СРСР в оренду на 50 років тери- та акваторію для створення радянської військової бази. Обмежувалась чисельність та склад збройних сил крани, їй заборонялось мати ядерну зброю, підводні човни, літаки-бомбардувальники тощо. Роком пізніше нав’язаний Москвою «договір про дружбу і взаємодопомогу» закріплював нейтральний статус Фінляндії, що проіснував аж до квітня 2023 року, коли країна поспішно приєдналась до НАТО після повномасштабного вторгнення РФ в Україну.

Отож саме Стубб власним фінським прикладом мав би переконати Зеленського в тому, що з Москвою зрештою можна про щось домовлятися. І, нехай в болісний спосіб, але хоч і в урізаному вигляді та зберегти державність і націю як таку. До того ж Стубба – на той час голову ОБСЄ – вважають одним із співавторів плану т. зв. «мирного врегулювання» російсько-грузинської війни 2008 року. Чом би не долучитись іще до одного. Врегулювання.

Pursuing peace?