Дружина прикордонника, засудженого в Росії до 27 років, написала гімн на підтримку жінок, що чекають чоловіків з полону

Юлія Ростовська – дружина полоненого прикордонника Сергія Ростовського, якого разом з побратимами четвертий рік утримують росіян, написала пісню "Поверни". Авторка сподівається, вона стане гімном підтримки та символом надії для жінок, які чекають своїх чоловіків та коханих з полону.

Історія родини Ростовських – Юлії та Сергія одна з тисяч, обидва народились з різницею у два роки у Маріуполі, там жили на одній вулиці, товаришували, але згодом втратили один одного з поля зору. Випадкова зустріч наприкінці 2019-го у рідному місті все змінила, між старими знайомими виникли теплі почуття, вже за кілька місяців пара святкувала весілля. У 2021 подружжя стали батьками, Юлія займалась дітьми (у жінки ще є син від першого шлюбу) та побутом, Сергій – ніс службу у 1-му прикордонному загоні. Повномасштабку Ростовські зустріли в Маріуполі, востаннє всі бачились на початку березня 2022 року.

- Я його так тоді обіймала, цілувала і тільки просила, щоб він повернувся живим, – згадує події Юлія.

Згодом жінка змогла вирватися з міста, що перебувало в облозі, та дістатися до Німеччини. Вже за кордоном її наздогнала звістка, що Сергій разом з побратимами, з якими тримав оборону на заводі імені Ілліча, – в полоні. Відтоді тривалий інформаційний вакуум, аж поки попри своєї волі Сергій не став героєм новинних випусків. Адже його за надуманим звинуваченням піддали судилищу у терористичній "Донецькій народній республіці" та призначили покарання – 27 років ув'язнення. З того часу — лише кілька коротких листів зі словами: "Тримаюсь. Люблю. Хочу додому" та постійна невідомість.

- Прикро, але про Маріупольський гарнізон, який один з перших став на шляху ворога і стримував його достатньо довго, починають забувати, – говорить Юлія. – Адже відтоді минуло понад три роки, і вже був Бахмут, і вже був Курськ, інші операції. Час іде, а наші хлопці, з 23-го загону морської охорони ДПСУ та в/ч 9937 Маріупольського загону прикордонної служби, й досі перебувають в полоні. Загалом прикордонників, особливо старший офіцерський склад, повертають дуже погано, а тих, кого засудили, як мого чоловіка, або Віталія Лисюру, взагалі жодного не було в списках. Відбуваються обміни один за одним, й ти кожного разу віриш, що ось в цьому твій чоловік точно буде, передивляєшся відео та фото, чекаєш на дзвінок і… нічого. І це таке розчарування кожного разу, ти ніби маєш надію, але вона поступово вмирає.

Свій біль і сподівання на зустріч з чоловіком Юля вилила у пісенній формі. Ідея прийшла раптово і швидко була реалізована, адже жінка з дитинства пише вірші й співає.

- На музичних майданчиках не знайшла жодної пісні, яка б відобразила те, що переживають і відчувають жінки в очікуванні рідних з полону, – говорить Юля. – Так, пісень воєнної тематики дуже багато, але саме про полон – не має. Мелодію я взяла готову (придбала в Інтернеті), вона мені зайшла в душу настільки, що текст ліг на неї десь за годину. Так народилась пісня "Поверни" – крик серця всіх жінок, які щодня прокидаються з надією на дзвінок чи звістку, і знову засинають, не дочекавшись.

Юля відзначає, що розуміє складність повернення військовополонених, особливо тих, хто має судові вироки. Як і раніше жінка намагається робити все, щоб її чоловіка разом з побратимами не забували.

- Раніше тема війни, полонених була номером один, – констатує Юлія. – Тут в Німеччині я виступала не один раз на заходах у 2022, 2023 роках. Писали про ці події місцеві пабліки, ЗМІ. Але поступово зацікавленість спадає, адже люди живуть своїм життям. Так, українців підтримують, допомагають, але все це вже не так активно, як раніше. Найгірше, що від своїх співвітчизників чути заяви на кшталт: "Ти вже четвертий рік чекаєш. Скільки будеш ще? Ще 27 років? Ти ж молода". Ці питання, вони прям дратують і роблять боляче. Але очевидно, що для тих, у кого рідні в полоні, не виникає подібних думок. Ми впевнені, що всі хлопці повернуться.

Як повідомляв "Телеграф", 14 серпня під час чергового обміну додому повернулись військові і цивільні українці, в тому числі ті, хто утримувався росіянами ще з 2014 року.