Розробники Milrem Robotics представили наземний роботизований комплекс THeMIS для ЗСУ

Збройні сили України розширюють застосування наземних безпілотних комплексів для евакуації поранених, щоб зменшити ризики для медиків у зоні бойових дій. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив, що рішення ухвалено через розширення зони ураження сучасними ударними безпілотниками, що змушує евакуаційні групи працювати на більшій відстані від передової та підвищує їхню вразливість. План передбачає збільшення парку броньованих санітарних машин, впровадження спеціалізованих платформ та створення нових організаційних механізмів для швидкого й безпечного транспортування поранених.

Практичні результати вже отримані під час бойових випробувань. Так, 25-та окрема повітрянодесантна бригада успішно застосовувала роботизовані системи в умовах, де броньована техніка не могла працювати безпечно. У червні 2025 року полк «К-2» провів чотири евакуації під бомбовими ударами за допомогою наземних безпілотників. 13-та бригада «Хартія» пройшла 12 км під вогнем, щоб вивезти пораненого бійця на платформі Tarhan.

Український арсенал включає як іноземні, так і власні розробки. Серед імпортних — естонська платформа THeMIS від Milrem Robotics, здатна виконувати завдання від евакуації та логістики до вогневої підтримки. Платформа THeMIS є гусеничним безпілотним наземним транспортним засобом, який адаптували до завдань розмінування за допомогою спеціального модуля CNIM для очищення маршрутів. Комплекс дозволяє дистанційно інспектувати, верифікувати та нейтралізовувати вибухові загрози, що підвищує ефективність роботи в умовах високого ризику.

Своєю чергою, українські компанії та волонтерські інженерні групи створили системи Ironclad (бойовий робот з кулеметом калібру М2 та тепловізором, вантажопідйомністю 350 кг), а також логістичні Rys і Rys PRO (150 та 300 кг відповідно). Tarhan є прикладом спільної розробки фронтових підрозділів і конструкторів.

Використання таких систем стало відповіддю на умови високої інтенсивності бойових дій, де присутні далекобійні удари, баражувальні боєприпаси та постійна повітряна розвідка. Це змушує переходити на дистанційно керовані та автономні рішення для роботи у відкритих і небезпечних зонах. Поєднання повітряних безпілотників для розвідки та наведення з наземними роботами для евакуації та постачання створює багаторівневу мережу підтримки військ.

Попри очевидні переваги, оператори відзначають обмеження — густі зарості ускладнюють роботу сенсорів, а вологий або болотистий ґрунт знижує прохідність. Однак, модернізація й адаптація платформ у тісній співпраці з розробниками підвищує їхню ефективність. Український досвід може стати орієнтиром для союзників, які розглядають інтеграцію робототехніки в медичну евакуацію та бойову підтримку.