/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2Ff88dce7aacf8b2b9a3e9d202c5cd9af8.jpg)
Як росіяни продали Аляску американцям і чому саме тут відбудуться переговори Путіна і Трампа
15 серпня на Алясці відбудеться зустріч президента США Трампа та російського диктатора Путіна. Анонсуючи подію, 79-річний Трамп двічі обмовився, сказавши, що збирається до Росії на зустріч з Путіним.
Помічник Путіна Ушаков пояснив вибір Аляски її близькістю до російського кордону: "Росія і США – близькі сусіди, межують один з одним. І видається цілком логічним, щоб наша делегація просто перелетіла через Берингову протоку і щоб саме на Алясці був проведений настільки важливий і очікуваний саміт лідерів двох країн. До речі, на Алясці та в Арктиці перетинаються й економічні інтереси наших країн, проглядаються перспективи реалізації масштабних і взаємовигідних проєктів".
При цьому Аляска колись дійсно належала Росії, але в 1867 році була продана США. 24 Канал нагадує ту давню історію та розповідає, як так сталося, що росіяни продали американцям Аляску.
Як і чому Росія колись володіла землями в Америці?
Російська імперія колись дійсно володіла землями в Америці. Колонізація росіянами американського континенту почалася в 17 столітті. Вважається, що тоді козаки (зокрема, й українські) під командуванням Семена Дежньова пройшли протоку, яка нині відома як Берингова та першими з європейців досягнули Аляски. Щоправда, підтримати той імпульс не змогли.
Експедиція Семена Дежньова / картина К. Лебедєва
За 80 років завдяки данцю на службі російських царів Вітусу Берінгу було розвідано морський шлях з російської Чукотки на Аляску, описано берегову лінію цього півострова та частини Алеутських островів. Це відкрило шлях до системного вторгнення росіян на Аляску.
Ініціаторами виступали приватні особи, які почали будувати на відкритих ними землях власні опорні пункти – форти. Вони сподівалися поживитися в Америці цінним хутром (зокрема, морської видри) та іклами моржів. На все це ці землі були дуже багаті.
Коли до європейської частини Росії почали прибувати цінні товари, влада згадала про "край географії" та надала фактичним піратам квазідержавний статус, а наприкінці 18 століття навіть почала призначати "губернаторів". Першим і найвідомішим з них був Олександр Баранов.
Так постала так звана Русская Америка. Спершу її адмінцентр перебував не в Америці, а в Іркутську, але згодом росіяни осміліли та обрали собі за опорник острів Кадьяк. При цьому державний статус був доволі умовним, адже фактично інституація залишалась приватною ініціативою та діяли в інтересах російсько-американської компанії, яка була створена за зразком відповідних Британських та Нідерландських компаній з управління. А точніше викачування ресурсів з колоній та інших залежних територій.
Плани російської експансії в Америці не знайшли розуміння серед місцевого населення – племен тлінгітів. Ті не розуміли суті претензій, не бажали платити данину (ясак) і взагалі ставились до прибульців вороже, а росіяни відповідали взаємністю.
Оскільки сили були нерівними й індіанці спершу могли конкурувати з загарбниками, але з їхніми рушницями та гарматами, протистояння перетворилося на фактичний геноцид. До нього також долучилися союзники росіян і давні вороги тлінгітів – ескімоси та алеути. Попри це тубільці не корилися та періодично вбивали прибульців, влаштовуючи засідки.
А після того як вони отримали навички володіння вогнепальною зброєю (яку отримали від британських і американських купців), перейшли до масового спротиву та навіть повноцінних війн.
Свого апогею протистояння сягнуло наприкінці 18 – на початку 19 століття. Індіанці завдяки ефекту несподіванки та швидким пересування між островами на каное отримали декілька перемог, повністю зачистивши від росіян острів Сітка та завдавши значних втрат прибульцям на інших землях.
У підсумку росіяни ціною поступкам індіанцям і обіцянці припинити варварський промисел місцевих тварин досягли перемир'я з тубільцями. Після цього росіяни дійсно обмежили свої апетити та суттєво загальмували експансію на Аляску.
Мапа Північно-Східної Америки 1867 року з позначенням територій, переданих Російською Імперією Північно-Американським Сполученим Штатам / Ілюстрація Wikimedia
- Натомість російський флот продовжив експедиції вздовж американського узбережжя, засновуючи там свої факторії та форти. Найвідоміший – Форт-Росс у Каліфорнії, що розташовувався всього за 80 кілометрах від Сан-Франциско.
- Також у росіян були спроби закріпитися на Гаваях, які швидко зазнали невдачі. Крім того, їх почали відтісняти й на Півночі Америки – британці та США.
Коли 1821 року цар Олександр Перший спробував офіційно оголосити російський суверенітет над Аляскою, це не знайшло розуміння в інших колонізаторів. Тому росіяни в 1824 році були змушені підписати угоди зі США та Великої Британією про розподіл впливу у Північній Америці. Згідно з цими угодами, Росія допускала у свої порти британські та американські торгові кораблі та обмежувала свої амбіції землями вище 54°40′ північної широти.
Як росіяни отримали валізу без ручки та вирішили продати Аляску?
Російсько-американська компанія доволі швидко зрозуміла свій унікальний статус держави в державі та віддаленість від Санкт-Петербурга, а тому швидко вдалася до улюбленої справи росіян – корупції та грабунку.
У далекій столиці сил і особливого бажання навести лад у віддалених фактичних колоніях не було, а тому Аляска швидко з перлини корони перетворилася на валізу без ручки, замість казкових надприбутків пожираючи державних дотацій по 200 000 рублів золотом на рік.
Ситуацію погіршив занепад хутряних промислів в Північній Америці внаслідок безжального винищення тварин, а також зростання логістичних витрат у руських. Крім того, реформи та спроба модернізації Росії царем Олександром Другим вимагали великих грошей, а кредитів він брати остерігався. Все це призвело до того, що росіяни самі почали шукати, як позбутися проблемної території.
Перші обережні пропозиції почали лунати після поразки Росії в Кримській війні, а головним лобістом ідеї був брат імператора Олександра Другого – великий князь Костянтин. Також свої пропозиції продажу надсилали в Росію американці. Але пройшло 10 років перед тим як ідея зі світських салонів перекочувала у владні кабінети. У вересні 1866 року царський міністр фінансів Михайло Рейтерн запропонував царю продати Аляску Сполученим Штатам Америки.
Після роздумів протягом кількох місяців цар і його радники та міністри одноголосно дали згоду на продаж. Переговори доручили вести російському послу у Вашингтоні барону Едуарду фон Стеклю.
Зверніть увагу! У самій Америці особливо не горіли бажанням купляти Аляску, але цю ідею просунув тодішній держсекретар США Вільям Сьюард, який не побоявся звинувачень у зраді та викиданні грошей на вітер за придбання "льодовика".
Чек на 7,2 мільйона доларів, виписаний міністерством фінансів США на ім'я барона Стекля, який використовувався для покупки Аляски. Він зберігається в Національному архіві США в Вашингтоні / Архівне фото
Після кількох місяців узгоджень угоду було підписано 18 березня 1867 року, згідно з якою Росія продала Америці за 7,2 мільйона доларів золотом (11 мільйонів царських рублів) за ціною 4,94 долара за квадратний кілометр або 5 центів за гектар більшу частину Алеутських островів та саму Аляску.
І це зокрема й територія, на якій згодом постала військова база Повітряних сил та армії США Ельмендорф-Річардсон, на якій 15 серпня 2025 року мають зустрітись Трамп і Путін.
Американські винищувачі над Аляскою / фото ВПС США
Цікаво, що для зустрічі президентів США та Росії символічна не сама по собі Аляска – колишня російська територія, але й сама база. Вона має ім’я відразу двох легендарних американських пілотів – Г'ю Мерле Ельмендорфа, який загинув під час випробувань 1933 року, а також бригадного генерала американської армії Вайлдса Престона Річардсона.
Пан Річардсон – не лише учасник Першої світової та дослідник Аляски, але й командувач Американською експедиційними військами в Північній Росії в 1919 році, яка в межах операції "Полярний ведмідь" блокувала Мурманський порт і намагалася не допустити більшовиків до Архангельська. Сподіваємось екскурсоводи розкажуть Трампу і Путіну про цей епізод американо-російської дружби.
Генерал Річардсон (другий зліва у першому ряду) разом з підлеглими в Архангельську / Архівне фото
Як оцінюють продаж Росією Аляски Сполученим Штатам?
США остаточно вступили у свої права 1 серпня 1868 року, отримавши від Росії 1 519 тисяч квадратних кілометрів нових територій, на яких незабаром були відкриті нові поклади золота. Тоді водночас держсекретар Сюард та президент Ендрю Джонсон стали національними героями.
Америка купує Аляску в Росії. Ліворуч – держсекретар США Вільям Сьюард, праворуч – російський дипломат Едуард Стекль, які підписали угоду / ullstein bild / Getty Images
Росія також була дуже рада. Барон Стекль, який і провернув угоду, отримав від царя премію у 25 000 рублів золотом і 6000 щорічної пенсії, але повертатися в Росію, де його вважали зрадником не став, а оселився у Парижі.
Всупереч поширеній конспірологічній теорії, що пароплав із золотом від продажу Аляску десь зник або був пограбований невідомими, Росія отримала ці гроші (нагадаємо, 11 мільйонів рублів золотом) і спрямувала на будівництво мережі залізниць.
Цікаво, що російська влада продала Аляску таємно, а директори та акціонери російсько-американської компанії дізналися про угоду постфактум завдяки телеграмам із Західної Європи.
Також варто зазначити, що в Росії досі популярна конспірологічна теорія, що Аляску нібито не продали, а віддали в оренду на 100 років, але американці обдурили росіян, забувши про старі обіцянки.
Час від часу стається нове "загострення" і тоді група "Любе" шле прокльони німецькій цариці Катерині, божевільні кричать "Аляска – наша" та позиваються до уряду США з вимогою скасувати угоду про продаж Аляску.
Красномовні білборди в Росії / Фото росЗМІ
А спікер Володін з трибуни Держдуми грозить Америці, депутат Картополов стверджує, що "Росія завжди повертає своє і може повернути Аляску", а президент Путін мрійливо закатує очі, коли його на черговій "прямій лінії" питають, чи є плани "повернути" Аляску.
При цьому всі ці "добродії" чомусь забувають, що Росія зберегла собі частину Америки й нині володіє Командорськими островами, ігноруючи право місцевих народів – алеутів – на возз'єднання зі своїми земляками, а також чинить русифікацію і тихий геноцид аборигенів. Тому було б непогано цей шматочок Алеутського архіпелагу повернути справжнім господарям.

