Повернувся з полону, а дружина загинула: історія бійця після 3 років неволі

Майже 3 роки Анастасія Кравчук чекала свого чоловіка Євгена з полону. 5 лютого 2025 року Євгена обміняли, тоді він і дізнався, що минуло вже понад 3 місяці, як його дружина загинула на фронті. За час поки він був у полоні, Анастасія долучилася до Сил оборони як бойовий медик.

Так, після років знущань і вічного голоду, коли повернення додому, в Україну, було найбільшою мрією, Євген зіштовхнувся з новим випробовуванням – втратою коханої, думки про яку допомогли йому пережити справжнє пекло.

У рамках проєкту "Життя після втрати" Євген Кравчук розповів 24 Каналу про свою дружину та жахи, які він пережив у російському полоні.

Період до полону був гірше за сам полон

Ні Анастасія, ні Євген не були військовими, коли почалося повномасштабне вторгнення. Та вже на 3 день Євген долучився до тероборони, а Анастасія активно займалася волонтерством. А 21 червня 2022 року їхню родину спіткало нове випробовування.

Євген разом з побратимами виходили з оточення, але потрапили в кільце росіян. Цей час - від моменту, коли їх схопили, і до полону – Євген називає гіршим за сам полон. Росіянам байдуже на життя людей. Двічі вони інсценували вбивство Євгена, намагаючись залякати.

"Я навіть не опишу, що ти відчуваєш, коли розумієш, що потрапив у полон. Це був один із найгірших днів у моєму житті. Але, як виявилося, далі буде ще гірше. Це дуже пригнічений стан, який важко пояснити. Купу разів я розумів, що от зараз моє життя на волосинці", – поділився Євген.

"Ти або стоїш, або лежиш, або співаєш гімн Росії"

У полоні Євген пробув 976 днів. За цей час змінив 3 місця утримання. Перші 30 днів він пробув у СІЗО в окупованому Луганську. Це було найбрудніше місце, яке йому доводилося бачити. 22 людини у 20-місній камері. Душ один раз за місяць, зуби чистили господарським милом.

Далі – інша тюрма, де Євген і пробув майже весь час у полоні. Там їх постійно били, катували струмом і майже не годували. Він пригадує, як лякало, коли він щодня стрімко втрачав вагу – ніби він просто не виживе. Та найгіршим місцем було останнє – в Іркутську – за понад 6 тисяч кілометрів від дому.

"Ти або стоїш, або лежиш, або співаєш гімн Росії", – так Євген описує своє перебування в тюрмі в Іркутську.

Коли вже здавалося, що ще більше втратити вагу за 2,5 роки в полоні просто неможливо, то за 3 місяці в Іркутську Євген схуднув ще на 7 кілограмів.

Ми їхали 5 днів. Хлопці думали, що нас на обмін везуть. Там (в Іркутську, – 24 Канал) нас дуже жорстко прийняли. Ти голий з мішком на голові. Кудись ведуть, кожен тебе б'є, оці крики: "Стояти!", "Лежати!" Заводять кудись, садять, щось колють тобі. Допит, знову струм. Вкидають у камеру, вона холоднюча, а ти голий. Ласкаво просимо в Росію, так би мовити,
– пригадав Євген.

У камері 6 осіб. Вікна заклеєні, незрозуміло день чи ніч. За 3 місяці в Іркутську їх жодного разу не випустили з камери. Світло завжди увімкнене, всюди камери. Увесь день ти просто стоїш уздовж лінії в камері. Усе за командами, говорити не можна, посміхатися не можна. Якби дивно це не звучало, але навіть у полоні можна було знайти привід посміхнутися, говорить Євген. Але якщо росіяни побачили бодай щось схоже на усмішку – били усіх.

"Три роки ти в очікуванні, що будь-якої миті тобі може прилетіти. Просто так. Тобто, там ти не Женя Кравчук, там ти – ніхто. Ти не можеш підняти голову. Твоя самооцінка просто на дні після усього того психологічного тиску. Після повернення в Україну мені каву важко було самому купити…", – розповів Євген.

Цілими днями по радіо колами вмикали Газманова, Шамана і російські дитячі пісні. Лише так полонені в камері могли орієнтуватися в часі, бо ззовні не було жодної інформації.

Євген відновлює вагу після полону / Інстаграм Євгена Кравчука

На обміні дізнався, що дружина загинула на фронті

Думки про дружину і повернення додому допомагали триматися Євгену. Однак за майже 3 роки полону у нього почала з'являтися думка, що його вже ніколи не обміняють. Про те, що дружина пішла на фронт і загинула, Євген вперше почув, коли ще перебував в окупованому Луганську, але не міг повірити, адже це йому говорив ворог.

Євгена обміняли 5 лютого 2024 року. Говорить, що ці емоції неможливо передати. Це наче здійснилася твоя найбільша мрія. Та для Євгена це тривало недовго, адже йому треба було дізнатися правду про Анастасію. Тож щойно опинився на території України, то взяв телефон у працівниці Координаційного штабу, щоб подивитися, коли дружина востаннє була в мережі – понад 3 місяці тому.

Євген під час обміну намагається дізнатися, коли дружина востаннє була онлайн / Фото надане 24 Каналу

20 жовтня 2024 року Анастасія загинула під Покровськом. Увесь час вона чекала на повернення чоловіка з полону. Але бути лише волонтером Анастасії було недостатньо, тому вона добровільно долучилася до Сил оборони як бойовий медик.

"Тут я "згорів". Не було ніякої радості, почався дурдом ще гірше, ніж у полоні. Перший місяць я не спав, не було апетиту. Я постійно ревів, бо скидали відео з Настюшею. Вона стільки зробила за цей час… Вона – найважливіша людина в моєму житті. Це дуже жорстоко", – поділився Євген.

Євген і Анастасія / Інстаграм Анастасії Кравчук

"Допомагала усім на світі": про дружину Анастасію

Вперше Євген і Анастасія зустрілися, коли їм було 19 і 15 років. Анастасія була подругою його сестри й часто приходила до них в гості. Так і закохалася. Та оскільки вони були ще дітьми, їхні шляхи розійшлися. Минуло 10 років, коли їхні долі знову перетнулися. Вже дорослими, з певним багажем досвіду, вони вирішили створити сім'ю.

Анастасія була медсестрою і мала велике серце. Завжди забирала з вулиці тварин і пташок, щоб нагодувати їх і підлікувати.

Коли я був у полоні, у нас вдома жили 5 котів і 3 собаки. Вона забрала їх з Краматорська, і 2 сім'ї – теж з Краматорська. У цьому вся Настя – допомагала усім на світі. Вона була нереально крутою людиною,
– сказав чоловік.

Анастасія Кравчук з позивним "Лаванда" / Інстаграм Анастасії Кравчук

Востаннє вони говорили, коли Євгена взяли в полон. Тоді йому дозволили один дзвінок і він зателефонував дружині. Думав, що через 2 тижні зможе повернутися, але більше вони не змогли ні побачитися, ні поговорити.

Про адаптацію після полону

Фізично Євген дуже швидко відновився після полону, але психологічне відновлення дається набагато важче. Окрім відновлення власне після полону, йому довелося зіштовхнутися з втратою найдорожчої людини. Євген продовжує лікування. Також його підтримує розуміння того, що Анастасія була гідною і доброю людиною до кінця.

Для батьків Анастасії, особливо мами, якій вже 80 років, загибель доньки стала важким ударом, тож Євген залишається поруч, щоб подбати про них, як хотіла б його дружина.

У полоні, зізнається чоловік, у тебе дуже багато часу, щоб проаналізувати своє життя і свої дії. Відбувається величезна переоцінка цінностей та поглядів. Хоча є дуже багато моментів з минулого, які дуже тригерять, і майбутнє, яке лякає. Євген щиро вірить, що зможе все пережити та бути щасливим.

Євген з другом і братом, які також пройшли полон / Інстаграм Євгена Кравчука

"Кожен за своє життя однозначно когось втратить. Кожен буде і багатий, і бідний у якийсь етап свого життя. У кожного будуть якісь такі моменти, але треба проявити терпіння. У будь-якому разі життя продовжується. У будь-якому разі є люди, яким ти ще потрібен", – сказав Євген.

Перший етап після повернення з полону важкий і тим, що навколо тебе дуже багато інформації, розповів Євген. З хороших моментів, найбільше його здивувало, як за 3 роки все українізувалося. Українці розуміють, що мова має значення і намагаються перейти на українську.