/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F45%2Fd6e1546d2c4357e1a94bdfff738a401e.png)
8 охочих на одне місце: у Lobby X розповіли на які посади в армію найбільший попит серед кандидатів
На одну опубліковану бойову позицію потрібні десятки або навіть сотні людей
Три роки тому слово "рекрутинг" асоціювалося виключно з пошуком офісних працівників. Проте сьогодні це один із ключових механізмів комплектування української армії. А військові частини борються за таланти не менш запекло, ніж цивільні роботодавці.
Скільки відсотків серед усіх вакансій припадає саме на піхоту? Де найбільша конкуренція? Чому армія спочатку не була готова до реформаторів? На ці питання у першій частині інтерв’ю "Телеграфу" відповіла Тетяна Габедава, представниця воєнного департаменту Lobby X — компанії, яка фактично створила модель сучасного військового рекрутингу в Україні.
Понад 400 тисяч відгуків від кандидатів на службу
— Почнемо з контексту для наших читачів. Скільки людей Lobby X вже успішно влаштував на військову службу, скільки загалом вдалося опрацювати заявок і зі скількома бригадами зараз маєте співпрацю?
— Кількість рекрутованих у військо людей за допомогою Lobby X складно оцінити лише статистично, оскільки цей процес залежить від багатьох факторів. Багато що визначається роботою підрозділів: наскільки вони коректно оновлюють статуси в нашому кабінеті та чи повідомляють, що прийняли людину. Частина підрозділів цього просто не робить. Але можемо сказати точно: зараз ідеться про тисячі людей.
Від початку роботи військового рекрутингу, а це приблизно від початку повномасштабного вторгнення, ми отримали понад 400 тисяч відгуків від кандидатів. Це як цивільні, які хочуть знайти підрозділ і посаду у війську, так і чинні військові, що прагнуть перевестися на іншу посаду.
Зараз ми співпрацюємо з понад 1200 підрозділами. Спілкуємося з кожним напряму, тому можемо відстежувати процеси та бачити, як працює рекрутинг: кого бракує, які є тренди і проблеми.
Але 400 тисяч – це не унікальні кандидати, а саме кількість відгуків на вакансії. Одна людина може податися на кілька вакансій – дві, десять або навіть двадцять. Раніше відгуки надходили лише через сайт Lobby X. Тепер наші вакансії також доступні у державному додатку "Резерв+", на сайті Army.gov.ua, на рекрутинговому сайті ДПСУ та "Дії". Усі ці заявки потрапляють у базу Lobby X, де ми можемо відстежувати загальну активність.
— Що ці цифри насправді означають з погляду обороноздатності України?
— Це точно супермотивовані люди, які часто використовують увесь свій цивільний потенціал, щоб підсилити військо.
Мотивація тут дуже важлива, адже ці люди самостійно обирають підрозділ, у якому хочуть служити, і посаду, на якій хочуть реалізуватися у війську. Завдяки цьому вони краще виконують свою роботу та підвищують обороноздатність країни.
Якщо брати до уваги бойові вакансії, це ті спеціальності, яких у цивільному житті ніхто з нас не опановував: стрілець, мінометник, гранатометник. Є думка, що на піхотні спеціальності ніхто не подається, але це неправда. Люди добровільно подаються навіть на штурмові посади.
Все залежить від того, чи вважає людина себе достатньо стресостійкою, фізично підготовленою та відкритою до навчання новому. Також тут велику роль відіграє підрозділ: наскільки він дбає про свій особовий склад, якісно тренує та навчає. Якщо це сильний і професійний бойовий підрозділ, люди охоче йдуть і туди.
Відверто кажучи, ті, хто зараз іде служити, і ті, хто вже служить, – служать роками. Тому дуже важливо, щоб і підрозділ обирав "свою" людину, і кандидат обирав підрозділ. Це свого роду "метч" (від англ. match), адже ти проводиш із цими людьми 90% свого часу. Тут важливо, щоб люди були близькими за цінностями.
"Армія не одразу була готова до реформаторів"
— Першим імпульсом Lobby X було працевлаштовувати реформаторів у бригадах — людей, які могли б перебудувати системи зсередини. Але ця ідея не зацікавила командирів. Це було питанням практичних пріоритетів чи система не готова приймати людей, які можуть запропонувати щось принципово нове?
— Це було ще у 2022 році, коли тільки почалося повномасштабне вторгнення. Керівнику і засновнику рекрутингової агенції Lobby X Владиславу Грезєву тоді прийшла ідея: оскільки компанія до цього займалася цивільним рекрутингом людей у державний і громадський сектор, можна було залучити також реформаторів до війська. Йдеться як про тих, хто вже служить, так і про тих, хто лише планує це зробити. Мета була в тому, щоб вони змінювали та систематизували процеси всередині цих підрозділів.
Але армія — це, по-перше, дуже велика структура, а по-друге — надзвичайно зарегульована. І насправді людям загалом важко сприймати будь-які зміни, не лише в армії. Щоб впровадити зміни, потрібно показати успішний приклад, який доведе, що це працює. Це займає чимало часу, тому Владислав разом із керівницею нашого департаменту військового рекрутингу обрали таку стратегію.
Вони їздили на зустрічі з командуванням різних родів і видів військ, а також із командирами бригад. Ті, хто повірили в ідею — у те, що можна залучати вмотивованих людей саме на потрібні їм посади, почали рекрутувати людей у свої підрозділи.
Проте тоді ще не було затвердженого централізованого механізму на державному рівні. Тому підрозділи, як казав Владислав в одному з інтерв’ю, користувалися своєрідними "милицями", самостійно вигадуючи, як залучати людей і оформлювати їх до себе. Це врешті привело до того, що у липні 2023 року Lobby X запустив окремий сайт з військовими вакансіями. А вже в листопаді того ж року ми підписали угоду з керівництвом Міністерства оборони про співпрацю у сфері рекрутингу.
З цього моменту почалися реальні зміни. Це довгий процес. На початку 2024 року, після підписання угоди, ми запустили в Lobby X масштабну соціальну рекламну кампанію. Вона охопила всі регіони України та пояснювала, що кожен може обрати собі підрозділ і посаду відповідно до власних побажань. Бо захищати країну потрібно, і війна не завершиться за день, два чи місяць.
Навіть зараз ми розуміємо, що боротьба триватиме довго. Потрібна ротація людей, адже багато хто служить роками або отримав поранення й більше не може виконувати бойові завдання. Таких військових переводять у тилові підрозділи або на адміністративні посади, і їх потрібно замінювати.
Наприкінці лютого 2024 року Генеральний штаб видав першу директиву з правилами рекрутингу. Це ще не було пряме залучення: система працювала так, що підрозділ і кандидат обирали одне одного, і тоді людина могла потрапити саме в бажане місце за певних умов.
Згодом ці правила змінювалися — було три чи чотири ітерації. І, нарешті, 5 жовтня минулого року запровадили нові правила, за якими підрозділи можуть напряму залучати людей у свої частини по мобілізації та у більшості випадків за контрактом, без участі ТЦК.
"Піхотні вакансії не закриваються майже ніколи"
— Які позиції зараз "топ" за запитом серед військових частин? Чи відчувається зсув у бік технічних спеціальностей — операторів БПЛА, логістів, аналітиків? Або основний попит залишається на стрільців та артилеристів?
— За тим, які вакансії популярні в різні періоди, можна відстежувати, як змінюється хід нашої війни.
Зараз великий попит на піхотні спеціальності. Він стабільно високий, адже це ті вакансії, які майже ніколи не закриваються: на одну опубліковану позицію потрібні десятки або навіть сотні людей. Це відрізняється, наприклад, від вакансії діловода, де одна посада означає одного або декількох кандидатів
Водночас дійсно спостерігається зсув у бік технологічних спеціальностей. Дуже великий попит на операторів БПЛА, операторів та фахівців РЕБ. Якщо підрозділи шукають таких спеціалістів, то паралельно потрібні й ті, хто вміє обслуговувати та ремонтувати техніку: механіки та інженери БПЛА, інженери-електронники, зв’язківці.
Крім того, активно розвивається сфера наземних роботизованих комплексів (НРК). Підрозділи шукають операторів НРК, щоб зменшувати ризики для піхоти та зберігати життя особового складу. Також зростає попит на розробників і, що можна назвати "трендом" останнього часу, — на операторів-перехоплювачів БПЛА. Це спеціальність на стику ППО і безпілотних систем.
Очевидно, що потрібно шукати нові, дешевші способи протидії дронам. Використовувати ракети, які коштують мільйони, для збиття дронів – нерентабельно. Тому й з’являються ці нові спеціальності та запити.
Серед дефіцитних спеціальностей можна виділити медиків. Їх бракує і держава має знаходити баланс між потребами цивільного життя та фронту.
Окрім того, підрозділи активно шукають фахівців у пресслужби: копірайтерів, SMM-менеджерів, комунікаційників загалом. Це пояснюється тим, що підрозділи нарешті зрозуміли: потрібно розвивати свій медійний бренд.
— Скільки відсотків серед усіх вакансій припадає саме на піхоту?
— Якщо взяти показники за останній місяць, спеціальність "піхота" становить близько 5% від усіх подач. Якщо говорити загалом про бойові спеціальності (сюди входять також БПЛА, артилерія, командування, розвідка, зеніт тощо) — це приблизно 30%.
"8 кандидатів на одне місце у штабі"
— На які посади зараз найбільше охочих потрапити і є навіть надлишок кандидатів?
— Якщо говорити про топ-5 вакансій за кількістю подач за останній місяць, то перше місце займають штабні спеціальності. Друге — БПЛА, третє — IT, четверте — транспорт, і на п’ятому місці — піхота.
Великий попит і конкурс спостерігається на штабні і IT-спеціальності. На штабні посади конкурс становить приблизно 8 людей на одне місце, в IT — близько 7. Але тут специфіка різна. На штабні посади (наприклад, діловодів чи рекрутерів) більше відгуків просто через ширший спектр кандидатів. У випадку з IT вакансіями конкуренція зростає через суворіший відбір: кандидати проходять довгі перевірки, тестові завдання, поліграфи, і сам процес працевлаштування триває довше. При цьому самих IT-вакансій менше, ніж штабних.
Водночас у сфері БПЛА немає надлишку кадрів, тому що потрібно дуже багато фахівців. Люди активно відгукуються, але й вакансій надзвичайно багато.
— Очевидно, чому люди прагнуть обирати "розумні" військові спеціальності — протидронові системи, кібербезпеку та радіоелектронну боротьбу. Чи бувають проблеми, коли люди недооцінюють вимоги до навчання і кваліфікації? Як це впливає на відбір кандидатів?
— Мені здається, що загалом люди розуміють, на яку спеціальність подаються. Для кандидатів важливо реально оцінювати свої знання та навички. Якщо кандидат відверто має нерелевантний досвід, підрозділ просто відмовить йому ще на етапі рекрутингу або після співбесіди, коли стане зрозуміло, що він не підходить.
Досить часто буває, що кандидат подається на одну спеціальність, вважаючи, що зможе себе там найкраще проявити. Але під час спілкування та проходження тестів (у багатьох підрозділах це не лише співбесіда, а й фізичні та інтелектуальні випробування) виявляється, що людина більше підходить для іншої посади. У таких випадках кандидатові зазвичай пропонують альтернативу. Якщо обидві сторони згодні, його беруть на іншу позицію, адже в кожному підрозділі є багато відділень і різних посад, де можна розглянути людину.
Що стосується відмов, то таке теж трапляється. Якщо підрозділ виставляє певну вакансію, особливо коли йдеться про спеціалізовані навички, мета не в тому, щоб заповнити її за будь-яку ціну. Мета — знайти людину, яка справді зможе якісно виконувати роботу на цій посаді.
Тут важливіше питання якості, а не кількості. Навіть у піхотних спеціальностях: якщо військовий добре навчається і виконує роботу, проходить якісну підготовку з тактичної медицини й бойових дисциплін, він має значно більше шансів зберегти своє життя.
Хоча бувають підрозділи, які не надто серйозно ставляться до рекрутингу, їх зараз небагато — конкуренція велика. Тому важливо максимально швидко контактувати з кандидатами, адже вони одночасно відгукуються не лише у ваш підрозділ, а й у кілька інших. Хто перший зацікавить, той і отримає кандидата.
Тут завжди працює принцип згоди обох сторін. Кандидат може відмовитися від служби до моменту оформлення в підрозділі. Так само й у самій армії відбуваються постійні зміни: підрозділи реорганізовуються, посади можуть ліквідовуватись.
"Централізованого управління рекрутингом досі немає"
— Зараз Міноборони розвиває власну мережу рекрутингових центрів. На вашу думку, чи вдалося державі створити ефективний доповнюючий механізм комплектування ЗСУ?
— На жаль, наразі немає централізованого управління рекрутингом. Створюються рекрутингові центри української армії, а також окремо центри рекрутингу різних родів і видів військ.
З одного боку, це ефективно, адже кожен центр має свою специфіку роботи. Рекрутингові центри української армії виконують здебільшого консультативну функцію, центри рекрутингу родів і видів військ можуть не лише консультувати, а й допомагати знайти посаду в підпорядкованих підрозділах та супроводжувати кандидата до моменту його зарахування.
Однак є й інший бік. Багато кандидатів хочуть спілкуватися напряму з підрозділами, щоб зрозуміти, з ким саме служитимуть. Крім того, зараз кожен підрозділ веде власну рекрутингову кампанію. Через це кандидати можуть почуватися розгубленими в інформаційному полі. Позитив у тому, що в людини завжди є вибір і можливість знайти підходящу посаду — головне, шукати й долучатися, якщо є бажання та сили.
Військовозобов’язаним важливо зрозуміти, що якщо є час, варто заздалегідь готуватися і шукати посаду в підрозділі ще до мобілізації в ТЦК. Інакше ваші можливості впливати на власне майбутнє у війську будуть мінімальними.
Якщо мобілізація відбувається через ТЦК, більшість підрозділів, на жаль, уже не можуть забрати людину до себе через рекрутинг. У такому випадку людина потрапляє в навчальний центр, а потім її розподіляють відповідно до актуальних потреб війська.
Це не означає, що всі, кого мобілізували через ТЦК, автоматично потрапляють у піхоту. У війську існує безліч спеціальностей, і близько 70% із них забезпечують роботу бойових підрозділів. Проте слід розуміти: впливати на своє подальше життя в армії в такому випадку значно важче.
"У воєнний час без мобілізації не обійтися"
— Чи можливо, на вашу думку, побудувати професійну українську армію, яка базується виключно на добровольцях та контрактах? Як це прокомунікувати для суспільства?
— Треба розділяти поняття професійної української армії у мирний та воєнний час.
Якщо ми говоримо про побудову професійної армії в мирний час, то так, тут важливо розуміти ефективність рекрутингу як такого. Це ефективніше, коли людина з власної волі йде служити, будує кар’єру у війську і допомагає створювати сильну армію, здатну будь-якої миті дати відсіч ворогу.
Але якщо говорити про воєнний час, як зараз, то рекрутинг навряд чи може повністю закрити потреби війська в людях. Тому важливо знаходити баланс між рекрутингом і мобілізацією, адже ТЦК також залучають значну частину людей у військо і насправді велику.
Рекрутинг, водночас, дає людині можливість обрати місце служби. Треба лише наважитись зробити цей крок. Насправді, з тих кандидатів, із якими я спілкувалася, багато хто, хто вже пройшов цей шлях і служить, говорять, що найважчий момент — це саме перший крок: прийняти рішення і піти в цей процес. Далі стає легше.
Багато також залежить від комунікації всередині підрозділів. Ми зараз плануємо навчати рекрутерів у самих підрозділах, щоб зробити комунікацію між кандидатом і частиною ефективнішою. Важливо на кожному етапі пояснювати кандидатові, що буде відбуватись і як саме, бо якщо це людина з цивільного життя, вона може бути дуже далекою від військової справи.
Коли людина хоча б розуміє етапність, їй легше пройти період адаптації й стати частиною колективу підрозділу.

