Трамп вибрав Європу, а не Росію: що робитиме Путін після угоди ЄС-США

Угода ЄС–США підписана. Що це означає для нас?

Ця угода ховає пропозиції Дмитрієва і відкриває шлях до переговорів США–Китай. Тепер спробую коротко пояснити все це людською мовою.

1. США (Трамп) довго вагалися щодо того, як працювати з росіянами. На столі було дві протилежні концепції: одна передбачала максимальне видавлювання Росії з енергетичних ринків світу і насамперед ЄС. Інша (пропозиція Дмитрієва) — передбачала, що Штати стають посередником в торгівлі російських енергоносіїв на підсанкційних ринках. Угода з ЄС показала, що США ухвалили рішення відкинути пропозицію Дмитрієва (як мінімум на цьому етапі) і йдуть шляхом поступового звуження російського енергетичного впливу. Обіцянка купувати американські енергоносії на 600 млрд — означає відмову європейців від російських газу та нафти. І це тільки початок.
2. Зараз для нас, як я вже це неодноразово писав і говорив, ключовим чинником має стати ситуація в Індії. США, за логікою, мають натиснути на Делі, яке має замістити російську нафту на близькосхідну. Якщо це станеться, російські нафтові доходи впадуть приблизно на чверть, а це своєю чергою означатиме, що Путін стоятиме перед дилемою: різко скорочувати інфраструктурні та деякі соціальні проєкти, щоб збільшити воєнні витрати, чи навпаки, заморозити воєнні витрати як мінімум на рівні 2025 року.
3. Після завершення переговорів з ЄС Трамп входить в переговори з Китаєм, де ЄС, вже гарантовано, буде йти у фарватері США. Це ключові для нас переговори, бо саме вони будуть визначати не лише те, як буде влаштований торговельний світ наступного десятиліття, але й те, як буде чи не буде закінчуватися війна в Україні.
4. Росія потрібна і Вашингтону, і Пекіну як слабка держава з прогнозованим і зрозумілим керівництвом. Схоже, США вже розуміють, що відірвати Росію від Китаю на цьому етапі неможливо. І їх може влаштувати максимально ослаблена Росія, орієнтована насамперед на Пекін, який виступає покупцем останньої надії, але не дає нові технології й не будує сучасні виробництва у РФ.
5. Я можу висунути гіпотезу, що політичне майбутнє Путіна багато в чому залежатиме від його договороздатності в українському питанні. Правда, під час переговорів США–Китай Україні будуть висунуті достатньо жорсткі умови "компромісу".
6. Часові межі переговорів США–Китай — як мінімум наступні 6–7 місяців.
7. Головне питання, на яке поки немає відповіді — що буде, якщо Путін не захоче йти на компроміси та оголосить мобілізацію (орієнтовно в 300 тисяч людей). Ця опція є в кишені Путіна. Глобально — це стане причиною його великої поразки в геополітичній грі. Але це може різко змінити ситуацію на фронті.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Між новими "Мюнхеном" і "Ялтою": відкладена війна чи мир — чого чекати від зустрічі США і Китаю у вересні