Росія перекидає зброю до Вірменії. Що задумав Кремль

Росія значно посилює 102-гу військову базу у Вірменії. Зазначається, що останніми тижнями на базу у Гюмрі завозиться велика кількість військової техніки та боєприпасів. Щодня сідає кілька вантажних літаків із військовим вантажем. Інформація про постачання техніки та боєприпасів на російську базу у Гюмрі справді викликає безліч запитань і гіпотез.

Гіпотеза перша: Росія, ймовірно, прагне посилити свою 102-гу військову базу у Гюмрі, щоб зберегти стратегічний вплив на Південному Кавказі. Цей регіон залишається геополітично важливим, адже розташований на перетині інтересів Росії, Туреччини, Ірану та західних країн. Посилення бази може бути реакцією на послаблення позицій Росії у Вірменії. Росія може нарощувати військову присутність, щоб нагадати про свій вплив і запобігти подальшому дрейфу Вірменії на Захід.

Гіпотеза друга: Посилення бази може бути відповіддю на напружені відносини з Азербайджаном. Також це може бути сигналом Туреччині, яка активно підтримує Азербайджан і розширює свій вплив у регіоні.

Гіпотеза третя: Постачання можуть бути пов’язані з підготовкою до можливих змін у регіоні, включно з потенційними конфліктами чи нестабільністю у Вірменії, Азербайджані або Грузії. Експерти припускають, що Москва «готується до можливих змін у регіоні».

Гіпотеза четверта: Постачання військової техніки можуть бути частиною стратегії Росії щодо тиску на уряд Нікола Пашиняна, який останніми роками дистанціюється від Москви. Пашинян неодноразово висловлював невдоволення діями Росії, зокрема невиконанням зобов’язань щодо постачання зброї та відсутністю підтримки в рамках ОДКБ.

Також існує гіпотеза, що Росія може підтримувати опозиційні сили у Вірменії, щоб підірвати позиції Пашиняна перед парламентськими виборами 2026 року. Наприклад, українська розвідка (ГУР) стверджувала, що Росія втручається у внутрішні справи Вірменії, зокрема намагається організувати державний переворот.

Постачання техніки можуть бути частиною підготовки до підтримки проросійських сил у разі політичної кризи, хоча прямих доказів цьому немає. Не варто виключати, що постачання можуть бути частиною планового оновлення озброєнь або ротації техніки на базі, яка існує з 1995 року і продовжена до 2044 року.

Підсумовуючи, постачання військової техніки до Гюмрі, найімовірніше, пов’язане з укріпленням позицій Росії в умовах геополітичної невизначеності на Південному Кавказі. Це може бути відповіддю на прозахідний курс Пашиняна, напруженість з Азербайджаном або підготовкою до непередбачуваних сценаріїв.

Гіпотеза про зміну влади залишається недоведеною і малоймовірною в короткостроковій перспективі, а загроза сусідам обмежена стратегічною роллю бази як оборонного форпосту. Вірменська влада, ймовірно, уникає публічних коментарів, щоб не загострювати відносини з Москвою, зберігаючи крихкий баланс.