Я дуже боялася збожеволіти, – колишня слідча з Маріуполя Мар'яна Чечелюк про жахи полону

Мар'яну звільнили з полону 31 травня 2024 року. Про це повідомляє24 Канал із посиланням на інтерв'ю, опубліковане журналісткою Раміною Есхакзай.

Як Мар'яна Чечелюк потрапила у російський полон?

Мар'яна Чечелюк та її молодша сестра рятувалися від російських обстрілів на Азовсталі.

"Нас повинні були зустрічати на мосту біля Комунальника. Ми десь години дві виходили з заводу й вийшли першими. Нас на мосту зустрічали камери, купа російських військових, ООН, Червоний Хрест. Там стояли такі дуже гарні автобуси. Нас заводять в автобуси, двері зачиняються, камери вимикаються, нас виводять і садять в якийсь радянський автобус", – розповіла дівчина.

Там були представники ООН, Червоного Хреста та військові так званої "ДНР". Людей пообіцяли вивезти до Запоріжжя, а натомість відправили на фільтрацію до селища Безіменне.

Про це вони дізналися уже в автобусі по дорозі туди.

Ми їдемо, і я розумію, що Запоріжжя в іншій стороні, нас везуть не туди. Я підходжу до цього представника ООН і запитую: "Вибачте, а куди ми їдемо?" Він такий дивиться на мене, посміхається. Каже: "А вам що, не сказали?" Я відповідаю: "Ні, а що мали нам сказати?" – "Ну, Росія змінила свої умови, ви не переживайте, поїдете, але завтра. Оскільки Росія змінила свої умови, ви повинні пройти фільтрацію в селі Безіменне",
– пригадала Мар'яна.

Її сестру звідти вдалося вивезти, а сама слідча, якій тоді було 22 роки, потрапила в російський полон.

Як Мар'яна пережила російський полон?

Дівчину помістили в ізолятор тимчасового утримання в Донецьку, де вона пробула майже 2 місяці.

Це була невеличка камера. Там було дуже холодно, хоча вже стояла весна. Були тільки матраци, тобто ні ковдр, нічого… Там були маленькі такі пляшечки 0,5. Вода в крані була просто крижаною. І я пам'ятаю, що набирала воду в пляшку, на ніч клала її на тіло, за ніч гріла тілом. Зранку прокидалася, цією водою вмивалася і підмивалася. Коли виходила (з заводу), у мене в кишені був такий маленький шматочок засохлої, брудної серветки. І цією вологою серветкою – а це все, що в мене було — я два місяці чистила зуби, намотуючи її на палець,
– розповіла Мар’яна.

Деякий час Мар'яні вдавалося приховувати від росіян, що вона поліцейська, а також свої стосунки із Владиславом. Але згодом їх здав хтось зі своїх.

"Мене заводять в камеру. Ну, зрозуміло, що я вже була готова до всього, що станеться. І тут десь вночі, після відбою, мене викликають у кабінет. Я заходжу туди й розумію, що в цьому кабінеті чоловік 15 – 20, це точно. Там така табуретка дуже низенька стояла в кутку. Мені кажуть: "К стене, садись". Я сідаю. І він мені говорить: "Мар'яшка, на**ала ти нас". Говорить: "Ти знаєш, в чому? У мене тут щось для тебе є". І він підносить мені телефон до вуха. Я чую, що якийсь голос каже: "Мар'яна – це дівчина "Білого". Вона була на Азовсталі зі своєю сестрою". І все. Хтось здав. Хтось сказав цю інформацію. А весь цей час я прикидалася просто цивільною", – додала дівчина.

Перебуваючи у полоні, вона навіть двічі намагалася закінчити життя самогубством.

У нас була дуже-дуже стара залізна раковина. І там під нею можна було відколоти шматочки заліза. Я хотіла собі розрізати вени. Але оскільки за нами постійно наглядали, одного разу до мене увірвалися в камеру, тому що я якраз сиділа в туалеті. Вони почали стукати. Якраз хвилина вийшла. Я не виходила. І вони прямо відкривають камеру, я підбігаю до них, отак же стаю. І вони мені кажуть: "Йди до стінки та стій там". Я стою біля стіни. І потім через хвилину – дві приходять якісь військові. Пам'ятаю, що там жінка була. Вони мене заводять в туалет і кажуть: "Заходь в туалет, повністю роздягайся". Я роздягаюсь. Вони почали оглядати мене, чи немає на тілі якихось порізів, чи шрамів, чи чогось такого. Мене повністю роздягли. Причому були й чоловіки, і жінки. Вони мене оглянули, сказали: "Одягайся",
– розповіла Мар'яна.

Після цього випадку над нею встановили ще жорсткіший нагляд.

3 місяці вона перебувала у повній самоті. Тоді дівчина зрозуміла, наскільки страшно бути наодинці.

Сидячи там, я уперше почула звук тиші. Це дуже страшний звук. Розумію, що в такому темпі буду просто божеволіти. Я дуже боялася збожеволіти,
– поділилася дівчина.