Гігават демократії

Від редакції. Дякуємо за переклад дружньому невеличкому ресурсу ПЛ+С. Як завжди, пам'ятаємо про головний принцип – чим більше можливостей мають наші партнери у сфері власної енергетичної незалежності, тим краще для нас. І тут якраз підлітають хороші новини з США.

Демократи вже визнають важливість ядерної енергетики, але їхні ліві не здають своїх ілюзій. Клас кліматичних активістів може бути останнім, хто ще не визнав, що майбутнє чистої енергії неможливе без ядерної енергії.

Деякі політики, навіть у найбільш ліберальних регіонах, таки поступаються. Наприклад, дуже прогресивний губернатор штату Нью-Йорк, пані Кеті Хокул, вже доручила державному енергетичному управлінню збудувати ядерну інфраструктуру, щоб вона видавала не менше одного гігавата (на рік – прим.пер.).

Її заява з’явилася за кілька тижнів після того, як Дональд Трамп видав серію указів, спрямованих на домінування Америки в ядерній енергетиці. Оцінка технологій, партнерство з приватним сектором і серйозна розмова з профспілками уже розпочалися.

Хокул і Трамп належать до зовсім протилежних політичних світів. Але обидва розуміють: ядерна енергія забезпечує те, чого ніколи не зможуть вітер чи сонце. Це єдине джерело енергії з нульовими викидами, яке може надійно забезпечити сучасні енергетичні потреби в потрібних масштабах.

Сучасне життя залежить від безперебійного електропостачання. Це обчислення для штучного інтелекту, виробництво мікрочіпів, електромобілі та центри обробки даних. Всі вони не можуть живитись від енергії, що залежить виключно від погоди.

Зберігання надлишкової енергії від вітрових і сонячних джерел? Це все ще надто дорого. Сонячне світло та вітер залишаються надто ненадійними. І тут ядерна енергія – єдина чиста альтернатива, яка працює в режимі 24/7.

Укази президента відображають цю реальність. Прискорено терміни видачі дозволів, є дозвіл повторно запускати зупинені реактори. Відновлюються внутрішні ланцюги постачання урану. Є дані щодо прискорення розробки реакторів нового покоління для військових баз і інфраструктури штучного інтелекту.

Мета – мати одразу 300 гігават нових потужностей. Строк до 2050 року. І це дійсно зробить ядерну енергію основою американської конкурентоспроможності та безпеки.

Пані Хокул, зі свого боку, визнає – Нью-Йорк не може досягти своїх цілей електрифікації без ядерної енергії. Поетапна відмова штату від викопного палива спричинила сплески попиту, з якими нинішня мережа не справляється. Все це додатково погіршується через передчасне закриття деяких «застарілих» електростанцій, на кшталт Indian Point у Вестчестері.

У політиків усе добре, а чиновники готують укриття.

Можливо, пані Хокул ніколи не визнає цього публічно, але її план повністю спирається на фундамент, закладений Трампом за останні місяці. Його рішення, плюс спрощені перевірки Комісії з ядерного регулювання, відновлені ланцюги постачання та зростання двопартійної підтримки – ось що проклало ідеї шлях.

Деякі демократи еволюціонують. Втім, є ціла спільнота лівих кліматичних активістів, і вона цього не хоче. Такі групи, як Union of Concerned Scientists, Sierra Club та Nuclear Threat Initiative, витратили мільйони доларів на проекти, спрямовані на перешкоджання розвитку ядерної енергетики.

Вони рефлекторно виступають проти кожної нової пропозиції щодо реакторів. Не сприймають жодну реформу у сфері ліцензування та борються зі спробами відновити виробництво палива на території США.

Union of Concerned Scientists роками просував кліматичні судові позови, щоб «притягти зловмисників до відповідальності за зміну клімату», «відновити заподіяні збитки» та «обмежити майбутню кліматичну шкоду». Кошти на цю боротьбу вони отримували від ультралівих донорів, таких як Фонд Tides і Фонд енергетики. Ті, в свою чергу, мають давні зв’язки з Компартією Китаю.

Едвін Лайман, директор Union of Concerned Scientists і частий критик ядерної енергетики, взагалі закликав федеральну Комісію з ядерного регулювання не виконувати виконавчі укази президента.

Ні, вона не проголосила себе ядерною державою. Але дещо є.

Sierra Club колись був природоохоронною групою, а тепер спрямовує мільйони доларів виключно на кампанії демократів. Ще й підтримував ініціативу президента Байдена щодо заборони газових плит.

Ще є Nuclear Threat Initiative, яку колись заснував Тед Тернер із CNN. Керує нею колишній міністр енергетики часів президентства Барака Обами, а фінансує Фонд братів Рокфеллерів і мережа Arabella Advisors.

Ці групи дедалі більше не намагаються відповідати запитам світової науки, громадській думці – і тепер їм не по дорозі навіть із деякими демократами, яким вони колись допомогли на виборах. Формально вказані спільноти позиціонують себе як наукові. Такі собі сторожові пси на варті громадського спокою.

Але виходить, що їхня єдина реальна функція – витрачати мільйони на впровадження радикального і вже зовсім не популярного порядку денного в американську політику. Такого, що приносить більше користі ворогам США, ніж навколишньому середовищу.

Решта світу просуває свої ядерні енергетичні можливості. Китай розробляє малі модульні реактори для глобального експорту. Росія фінансує ядерні електростанції в Африці та Східній Європі. Ці країни чомусь не паралізовані активістськими позовами.

Завдяки зростаючій підтримці США також рухаються вперед. Майбутнє енергетики – ядерне, подобається це кліматичному лобі чи ні.

Альтернатива лише одна – дозволити лівим та їх донорам, геть відірваним від реальності, далі диктувати ядерну політику США. Та тепер Штати не можуть дозволити собі таку ностальгію.