Трамп прагне завершити війну в Україні на умовах, які відповідають інтересам його адміністрації — The Hill

Від самого початку захист України від повномасштабного вторгнення Росії спирався на потужну підтримку з боку західних партнерів. Обіцянка адміністрації Байдена допомагати Україні "стільки, скільки буде потрібно" передбачала безперервне постачання військової та фінансової допомоги безпосередньо з Вашингтона. Така модель "прямого донора" стала ключовою для початкової стійкості України, забезпечуючи її необхідним озброєнням із запасів США.

Підхід Байдена полягав головним чином у прямих поставках зі складів американських військ, що дозволяло оперативно передавати Україні критично важливу техніку для стримування російської агресії. Уряд США постачав Києву широкий спектр озброєння — від зенітних ракет до артилерійських боєприпасів і бронетехніки, зазначає Максим Скрипченко, президент Центру трансатлантичного діалогу.

Зараз, за президента Трампа, парадигма змінюється. США перетворюються з прямого донора на "стратегічного постачальника", коли європейські союзники купують американську зброю для України за власний кошт.

"Хоча цей перехід є помітною зміною, для України це аж ніяк не найгірший сценарій. Навпаки, це радше прагматична та потенційно більш стійка трансформація трансатлантичного розподілу тягаря: вона дозволяє забезпечити Україну критичними засобами оборони, водночас активізуючи оборонну промисловість США та переглядаючи формат підтримки з боку союзників. Підтримка все ще надається "стільки, скільки потрібно", але також "за рахунок інших"", — вважає Скрипченко.

Це означає відхід від традиційної моделі "донор — отримувач", що сформувалась після Другої світової війни, особливо в межах НАТО, у бік більш прагматичного підходу в дусі "Америка понад усе". Надалі участь США у глобальній безпеці, ймовірно, залежатиме від конкретної економічної вигоди та прямої участі союзників у покритті витрат. Такий зсув може зробити співпрацю в сфері безпеки більш передбачуваною, але менш безкорисливою — союзники будуть змушені доводити свою відданість справі через фінансові внески.

Ця зміна політики пришвидшує рух Європи до стратегічної автономії. Хоча спершу це означає, що європейці платять за американську зброю, у довгостроковій перспективі вона стимулює глибшу оборонну інтеграцію ЄС і зменшення залежності від США. Європейські країни вже збільшують свої оборонні бюджети й готуються до майбутнього з меншою гарантією американської підтримки, розвиваючи власні механізми закупівель та виробничу базу.

"Найбільш нагальною і довготривалою потребою України залишається надійна протиповітряна оборона проти ескалації ракетних і безпілотних атак з боку Росії. Американська система протиповітряної оборони Patriot має вирішальне значення, оскільки це одна з небагатьох систем, здатних перехоплювати високошвидкісні балістичні ракети. Ці системи життєво необхідні для захисту цивільної інфраструктури та населених пунктів, які зазнають безперервних російських бомбардувань", — додає Скрипченко.

Водночас важливий стратегічний факт для України полягає в тому, що не всі види американського озброєння можуть бути замінені європейськими аналогами. Попри зростання виробництва артилерії в Європі, система Patriot залишається незамінною через свою унікальну здатність перехоплювати балістичні ракети — і лише США здатні постачати її у необхідних масштабах.

Хоча модель продажу озброєнь іноземним партнерам раніше характеризувалася повільною реалізацією та відставанням у поставках, новий підхід має шанс це змінити. Великі замовлення від європейських партнерів можуть дати оборонній промисловості США довгострокові гарантії, необхідні для інвестицій у розширення виробництва, перетворивши витрати на поповнення запасів у новий імпульс для економіки за принципом "Америка понад усе". 

"Нещодавня риторика Трампа знаменує собою помітну зміну його попередньої позиції, яка часто виглядала примирливою по відношенню до Владіміра Путіна. Він визнав, що Росія, а не Україна, є основною проблемою на переговорах, навіть погрожуючи тарифами й санкціями проти Росії та її торгових партнерів, якщо мирна угода не буде досягнута протягом 50 днів. Реальність полягає в тому, що Путін не піддається швидкій "угоді"", — стверджує президент Центру трансатлантичного діалогу.
 
Скрипченко підсумовує, що зараз з’явилась важлива політична можливість для подальшої підтримки України, навіть якщо механізм фінансування зміниться. Ідея про те, що Трамп хоче падіння України, спростована — натомість він прагне завершити війну на умовах, які відповідають інтересам його адміністрації. Це створює значну психологічну перевагу для України, зменшуючи страх повного відмовлення з боку США.

Чим насправді керується Трамп у своїй політиці щодо України, аналізував у статті "Трамп проти себе: хто переможе — "домінатор" чи "геній оборудок"?" Олег Шамшур.