Вийшов із в'язниці босоніж, у білому халаті. "Я тринадцятий апостол", – оголосив він

Бокасса був ритуальний канібал"Я скрізь і ніде. Я нічого не бачу, але бачу все. Я нічого не слухаю, але чую все… Така вже роль глави держави", – казав президент Центральноафриканської Республіки, а пізніше самопроголошений імператор Жан-Бедель Бокасса. Він просто зобов'язаний бути в першій п'ятірці тиранів, які правили наприкінці XX ст. Жорстокий, ексцентричний і до того ж канібал. Його режиму були притаманні масові вбивства, тортури, незаконне привласнення коштів. Він анулював першу конституцію, назвавши її мертвою, і проголосив себе президентом. Тоді перейменував країну в імперію і коронував себе, назвався імператором Центральної АфрикиНародився Жан-Бедель Бокасса 22 лютого 1921-го в сім'ї сільського старости на території, яка була частиною Французької Екваторіальної Африки.У 6 років Бокасса залишився сиротою. Бунтівного батька вбила французька колоніальна влада. А мати вкоротила собі віку за тиждень, залишила 12 дітей.Жан-Бедель здобув французьку освіту у християнській місіонерській школі в Мбаїкі. Далі у столичній школі Бангі намагалися зробити з нього священника, але Бокасса за порадою діда замислювався про військову кар'єру.У 18 років, на початку Другої світової війни, вступив на службу до французької армії. 1944-го Бокасса брав участь у висадженні союзників у Провансі, воював в Індокитаї та Алжирі, його нагородили Орденом Почесного легіону – вищою військовою нагородою Франції, заснованою Наполеоном, – і Військовим хрестом, отримав французьке громадянство.У серпні 1960-го, після розпаду французької колоніальної імперії, в Африці виникла незалежна держава – Центральноафриканська Республіка (ЦАР). І Бокасса став полковником армії однієї з найбідніших країн світу, де читати й писати вміло менш як 10% населення, а понад чверть дітей помирало від хвороб і недоїдання.Проте Бокасса жадав визнання. Він відвідував урядові заходи, де обвішаний бойовими нагородами сидів поруч із президентом Давидом Дако – його двоюрідним братом. Так Бокасса демонстрував свою важливість в уряді.Економіка країни того періоду продовжувала падіння, процвітала корупція. А коли 1964-го Дако встановив дипломатичні відносини з Китаєм Мао Цзедуна, Бокассі це не сподобалося. На той час він дослужився до начальника штабу армії й вирішив узяти уряд ЦАР під свій контроль.31 грудня 1965-го Бокасса здійснив у своїй країні державний воєнний переворот, поваливши Дако. А 1 січня 1966-го оголосив себе президентом республіки. Того ж дня Бокасса виступав по радіо і сказав, що саме він запобіг спробі державного перевороту. Оскільки президент Дако підписав документ про відставку, Бокасса змушений був узяти на себе тягар управління державою на невизначений термін.У постколоніальній Африці перший державний переворот стався 1963-го. А 1966-го іноземні дипломати вже до такого звикли. Тому з поновленням іноземних контактів Бокасса проблем не мав.Протягом наступних 14 років він правив країною одно­осібно. Існував його режим завдяки військовій та економічній допомозі Франції. Ще на самому початку правління Бокасса анулював конституцію і розпустив Національне зібрання.1972-го Бокасса проголосив себе довічним президентом. Політичних супротивників стратив, а націо­нальна економіка впала остаточно внаслідок його екстравагантного способу життя.Він активізував видобуток урану й алмазів, на які була багата ЦАР, але майже увесь прибуток ішов до кишені диктатора.Бокасса демонстрував жорстокість, катував і вбивав десятки помічників, у лояльності яких сумнівався. Ще й обирав – згодувати їх левам чи крокодилам. ­Знищував їхні сім'ї, щоб не залишати потенційних месників. Бокасса любив відвідувати публічні страти, отримував від цього задоволення.Диктатор був відомий непослідовністю дій. Ще на початку правління він розірвав дипломатичні відносини з Китаєм і вигнав із країни всіх комуністичних агентів. А за кілька років встановив дружні відносини з так званими ворогами Заходу – країнами соціалістичного блоку – Югославією, Північною Кореєю, Румунією і Радянським Союзом. Йому здавалося, що Франція дає замало грошей.У червні 1970-го Бокасса вперше побував у СРСР з офіційним візитом.Йому сподобався ритуал братніх поцілунків Леоніда Брежнєва. Коли Бокасса повернувся в ЦАР, то перецілував усіх своїх міністрів – це був тест на вірність. Тих, хто погано цілувався в губи, диктатор просто відправляв на той світ, вважаючи неблагонадійними.1973-го, коли Бокасса приїжджав удруге, у кримському дитячому таборі "Артек" його прийняли до піонерів.СРСР накидав Бокассі свої ідеї соціалізму. А більше не давав нічого. Проте після таких поїздок до комуністів у кишеню держави, тобто Бокасси, надходило більше фінансової допомоги від французів.Жан-Бедель Бокасса був одержимий усім європейським. Дійшло до того, що він раптом вирішив себе коронувати і стати імператором. Йому захотілося копіювати свого кумира, Наполеона Бонапарта, і суворо дотримуватися правил коронації останнього.А для такої примхи потрібні були чималі гроші. Бокасса, не соромлячись, попросив їх у тодішнього президента Франції Валері Жискара д'Естена. І той погодився, бо ЦАР постачала Франції алмази й уран, необхідний насамперед для ядерної енергетики.Бокасса звернувся до французької компанії із 200-річною історією, яка готувала вбрання для коронації Наполеона. Вартість його імператорської корони, скіпетра, меча й інших прикрас оцінювали в $5 млн. Усіх дизайнерів і майстрів привезли з Франції.4 грудня 1977-го Бокасса коронував себе імператором перед 5000 глядачів на спортивному стадіоні Бангі. Також коронував імператрицею Катрін Денгіаде, одну з 17 своїх офіційних дружин.З Нормандії Валері Жискар д'Естен надіслав вісім коней, щоб тягнути бронзово-золоту карету. Двоє коней загинули, тоді імператору з імператрицею довелося завершити процесію в лімузині. У тропічну спеку Бокасса був одягнений у копію червоного плаща Наполеона, підбитого хутром білого горностая. З Парижа він імпортував позолочений трон з орлом, золоту корону, 60 тис. пляшок шампанського та бургундського, гардероб від Cardin для себе та від Lanvin для Катрін. Коронація Бокасси коштувала стільки, скільки становила уся французька допомога розвитку за той рік – $25 млн. Церемоніальні туфлі новоспеченого імператора, всіяні діамантами, потрапили у Книгу рекордів Гіннеса як найдорожчі.Однак із 2500 запрошених європейців приїхали 600. З церемонії знущалася європейська преса. Журналісти інших африканських країн змагалися в дотепності. Кенійська Sunday Nation писала про "клоунаційну славу" імператора Бокасси.Після коронації Бокасса став офіційно іменуватися імператором Центральної Африки, а його країна – Центральноафриканською імперією. Методи покарання у країні стали диктаторськими. За крадіжку винуватцю відрізали вуха, а за повторну – відрубували руку.Бокасса встановив особисту монополію на добування алмазів, слонової кістки й виробництво кави в Центральній Африці та ставився до державної скарбниці, як до власної. Наприклад, на китайські кошти, виділені для університету, він купив один із чотирьох своїх замків у Франції.Продовжував дружити з президентом Франції Валері Жискаром д'Естеном. 1975-го той скористався гостинністю Бокасси, щоб приїхати пополювати у приватний мисливський заказник диктатора, який займав більшу частину східної половини країни. Подейкували також, що Бокасса обсипав своїх шановних гостей жменями діамантів."Цукрова свинина" – так Жан-Бедель називав людське м'ясо. І в будь-які поїздки завжди брав із собою консерви з цією "свининою". Пригощав людським м'ясом і своїх міністрів, притому "делікатесом" на одному із засідань Кабміну був їхній колега, який минулого разу сидів із ними за спільним столом і, схоже, сказав щось не дуже вдале в бік Бокасси. Після закінчення обіду диктатор повідомив присутнім, що саме вони скуштували.А першою з'їденою жертвою стала коханка Бокасси. Він власноруч задушив її, а далі наказав приготувати.Бокасса завжди казав, що любить жінок, і доводив це на практиці. Він мав 17 лише офіційних дружин. Катрін Денгіаде, яка стала імператрицею, називав дружиною номер один. Він побачив її 1962-го на вулицях Бангі. Тоді їй було 13 років, йому 41. Батько дівчини й чути не хотів про весілля, проте за три роки, вже як міністр оборони, Бокасса домігся її руки. Катрін – єдина з дружин Бокасси, яку в народі називали на ім'я – Маман Каті. Решту – виключно за їхньою національністю. Оскільки колекціонував дружин по всьому світу, то так і називав: Німкеня, Бельгійка, Камерунка, Китаянка, Габонка, Туніска, Кот-д'Івуарка. Була й Румунка – агентка служби безпеки Секурітате. Вона вступила у зв'язок із Бокассою з ініціативи Чаушеску, якого теж цікавили алмази Бокасси.Візит у Китай Бокасса згадував з особливою теплотою: "В один із днів я відвідав парад старшокласниць. Сотня приголомшливих дівчаток махала прапорцями. Одна з них була така прекрасна, що я запропонував їй вийти за мене. Через два місяці вона прибула в Бангі, ми одружилися. Пізніше вона народила мені двох чудових синів. Гарна річ, цей (дипломатичний) протокол".Протягом двох років після помпезної коронації Бокасса став для Парижа ганьбою. Невдоволення його правлінням зростало. Аж тут йому схотілося запровадити у своїй столиці французьку провінційну моду, і Бокасса наказав учням єдиної середньої школи Бангі купувати дорогу шкільну форму. Це при тому, що їхнім батькам не вистачало грошей на підручники. Ясна річ, єдина швейна фабрика, де цю шкільну форму шили, належала Бокассі.Учні та студенти вийшли на вулиці з протестами. 200 школярів "Імператорська гвардія" схопила за те, що вони чинили опір наказу. Бокасса зібрав їх на подвір'ї в'язниці Бангі, розмахував перед ними тростиною із золотим набалдашником і залякував.Убивства дітей тривали кілька тижнів. Їх по одному виводили з камер для "перевірки шкільної форми", а потім забивали до смерті. З чуток, Бокасса особисто брав участь у побиттях, розбив черепи принаймні п'ятьох дітей своєю тростиною з чорного дерева.Про масові вбивства нарешті почули офіційні особи французького посольства в Бангі. Стало зрозуміло, що режиму Бокасси залишалося недовго.Коли Бокасса вирушив із візитом до Лівії до свого нового друга – також диктатора Муаммара Каддафі, Жискар д'Естен послав французьких десантників, щоб покінчити з режимом Бокасси.20 вересня 1979-го Франція здійснила безкровний переворот. Операція отримала назву "Барракуда". Війська Бокасси не чинили опору. Внаслідок перевороту двоюрідний брат Бокасси Дако знов отримав утрачену 14 років тому посаду президента ЦАР. Заодно й повернув країні її назву.Бокасса був ритуальний канібал, їв плоть своїх ворогів або ворогів свого клану. Він робив себе сильнішим, підкреслював свою могутність.Після його повалення французький спецназ під час обшуку імператорського палацу в холодильниках ­знайшов частини людських тіл. Допитаний особистий кухар ексімператора Філіп Ленгіс зізнався, що часто готував із людського м'яса.Французи конфіскували все майно Бокасси, а Дако націоналізував весь його бізнес. Проте імператору-­людожеру Бокассі пощастило: його вигнали до Кот-д'Івуару, а звідти він переїхав у Францію – до одного зі своїх замків під Парижем. Ходили чутки, що Бокасса мав якийсь компромат на президента Франції й намагався його шантажувати, тому про всяк випадок французи вирішили тримати його поблизу.1980-го над людожером Бокассою відбувся заочний суд. Вирок – смертна кара з конфіскацією майна. Його звинуватили в 13 тяжких злочинах, зокрема в убивствах, канібалізмі, зґвалтуваннях, розкраданні державних коштів.Проте 1986-го після років вигнання Бокасса повернувся до ЦАР і постав перед судом у Бангі. З нього зняли звинувачення в канібалізмі, але визнали винним у масових убивствах у школах та інших злочинах.Смертний вирок замінили на довічне ув'язнення. Помилував його 1993-го президент Андре Колінгба, який свого часу був послом Бокасси в Канаді та Німеччині. Бокасса вийшов із в'язниці босоніж, у білому халаті. "Я тринадцятий апостол", – оголосив він.Помер Бокасса в Бангі 1996-го від серцевого нападу у віці 75 років.За 65 км від Бангі, на зовнішньому подвір'ї колишнього заміського маєтку Бокасси в Беренго, стоїть його 3,5-метрова бронзова статуя. Гробниця Бокасси – це пошарпана споруда, вкрита плиткою для ванної кімнати й захищена шістьма бетонними стовпами, що підтримують дах із гофрованого металу.2010-го президент Франсуа Бозізе, який був ад'ютантом Бокасси, оголосив про повну реабілітацію Бокасси.Ще один диктатор, людожер і вбивця прожив довге життя і не зазнав за свої злодіяння жодних адекватних покарань.