Стамбул стає "Мінськом": які реальні підсумки переговорів і чи буде зустріч Зеленського і Путіна
Стамбул стає "Мінськом": які реальні підсумки переговорів і чи буде зустріч Зеленського і Путіна

Стамбул стає "Мінськом": які реальні підсумки переговорів і чи буде зустріч Зеленського і Путіна

23 липня у Стамбулі відбувся черговий раунд мирних переговорів між Україною та Росією. Самі перемовини тривали не більше ніж годину, а їхнім наразі єдиним реальним підсумком стали нові домовленості про обмін полоненими.

24 Канал підбиває підсумки третього етапу переговорів і пояснює, чому зустрічі в Стамбулі все більше перетворюються на "Мінський процес".

Переговори між Росією та Україною в Стамбулі

Вдень до елітного стамбульського готелю мережі Kempinski, який копіює та наслідує султанський палац Чираган на березі Босфору, прибули українська та російська делегації на чолі з новим секретарем РНБО Рустемом Умєровим і помічником президента Росії Володимиром Мединським.

Це був третій раунд переговорів, започаткованих на вимогу президента США Дональда Трампа почати домовлятися про припинення бойових дій, і перший, коли американський лідер нібито опинився на боці України та дуже ображений на Путіна.

Зустріч тривала близько години та відбувалася за закритими дверима без допуску ЗМІ. Проте представники медіа отримали доступ до делегацій – після закінчення відбулися окремі брифінги представників України та Росії.

Переговори в Стамбулі між Україною та Росією: дивіться відео

Яка позиція української делегації?

Рустем Умєров заявив, що під час зустрічі вже було менше емоцій, а значить – більше конструктиву. При цьому обидві сторони визнали, що позиції як України, так і Росії досі діаметрально протилежні.

  • Український переговорник також зазначив, що Київ наполягає на тривалому припиненні вогню. Це має бути реальна тиша по всій лінії фронту й жодних ударів по цивільній інфраструктурі (як того хотів Трамп).

  • Також Україна запропонувала провести в серпні 2025 року зустріч президента Зеленського та російського диктатора Путіна.

При цьому Туреччина підтвердила, що президент Ердоган готовий виступити медіатором такого формату, а також бути фіксером потенційного перемир'я та слідкувати за режимом припинення вогню.

Ці домовленості були досягнуті під час зустрічі з Реджепом Ердоганом, яку українська делегація на чолі з Андрієм Єрмаком і Рустемом Умєровим провели за кілька годин до переговорів з росіянами. Зазначимо, що Єрмак у переговорах з росіянами участі не брав, а літав до Туреччини спеціально для зустрічі з Ердоганом. Це дає підстави припускати, що значення цього факту не треба недооцінювати, щоправда, конкретики наразі небагато.

Яка позиція Росії?

Росіяни в особі Володимира Мединського від пропозицій України фактично відмовились.

Так, очільник делегації держави-агресорки заявив, що повноцінне перемир'я – це занадто.

  • Натомість Росія може погодитися на короткі перерви бойових дій на 24 – 28 годин, але на окремих ділянках фронту (він, нагадаємо, розтягнений на понад 1300 кілометрів).

  • Метою цих мінізупинок, на думку росіян, мають стати збір тіл загиблих і пошук полонених.

Оскільки Росія ось уже понад 10 років війни проти України регулярно порушує будь-які домовленості, зокрема й про припинення вогню і проводила штурмові дії та обстріли під час перемир'їв, фактично така заява Мединського – це відмова, але зі спробою сказати "ні", не кажучи "ні".

Те ж саме можна сказати й про пропозицію України організувати зустріч президентів. Мединський сказав, що вона не на часі.

Що сказав Мединський про зустріч Зеленського і Путіна: дивіться відео

Які наслідки третього раунду переговорів у Стамбулі?

Це безумовно гуманітарні домовленості. Наразі це єдиний трек, який можна назвати успішним. Після завершення зустрічі в Стамбулі стало відомо про проведення чергового раунду обміну полоненими, цього разу в форматі 250 на 250. Всього ж унаслідок серії стамбульських переговорів на волю повернулися близько 1200 українських бранців.

Також були повернуті тіла декількох тисяч полеглих українських військових. При цьому росіяни не були б собою, якби не почали масово підкидати тіла своїх, не сильно це приховуючи, адже передавали тіла росіян просто з документами та російськими знаками розрізнення.

  • 23 липня Україна та Росія домовились, що обмін полоненими продовжиться – мовиться про 1200 бранців. Також росіяни пообіцяли передати 3000 тіл українських військових.

  • Крім того, було домовлено про обмін цивільними. Мединський звинуватив Україну в тому, що нібито та не досі не повернула всіх мешканців Курщини, при цьому змовчав про масові російські репресії проти громадян України на окупованих територіях.

Росія також змушена була демонструвати завзяття в намаганні повернути Україні викрадених українських дітей. Мединський з цинічною фразою "діти – це святе" пообіцяв, що держава-агресорка поверне 339 маленьких українців.

Переговори в Стамбулі – привиди Мінська

Резонансною заявою Мединського стала його пропозиція щодо бюрократизації переговорів. Він запропонував створити на базі "стамбульського майданчика" три нові переговорні групи, які б займалися політичними, воєнними та гуманітарними питаннями окремо.

Формально це виглядає як непоганий варіант, що може дозволити деталізувати та прискорити переговори. Натомість в реальності це стане інструментом затягування переговорного процесу і профанації.

Так уже було під переговорів щодо впровадження так званих Мінських домовленостей. Тоді, нагадаємо, Росія настворювала групи та підгрупи й возила на них купу непотрібних людей, маючи не меті лише затягнули час і не ухвалювати жодних рішень.

Це зверхнє та зарозуміле панство на чолі з тодішнім заступником голови адміністрації президента Росії Дмитром Козаком лише пускало пил в очі, а в реальності не мало мандатів на якісь рішення і просто тягнуло час, даючи Путіну підстави звинуватити Україну в недоговороздатності. В підсумку "зрив Мінських домовленостей" дав Путіну формальні підстави для нового нападу.

Нині історія може цілком повторитися, тільки спектакль розігрується вже не для Путіна, а для Трампа. Нагадаємо, що той дав Росії часу до 2 вересня 2025 року і пообіцяв, якщо не буде перемир'я – покарати страшними тарифами, але не її, а її контрагентів. Але якщо Росія дотисне створення окремих груп, то в затягування переговорів з’явиться пояснення, якого Трамп вочевидь тільки й шукає, а тому вхопиться за привід, щоб знову нічого не відбулося.

"Історичні" заяви Мединського: що з ними не так?

Звісно, не обійшлося без казусів, точніше – скандальних заяв з боку Росії.

Так, Мединському здалося, що генсек НАТО Рютте, коли казав про "якогось історика", якого Путін відправив на переговори розповідати про події 13 століття, не знущався з нього, а похвалив. А тому знову вдався до "історичних аналогій". Цього разу вже щодо свіжих подій першої третини двадцятого століття.

Відповідаючи на питання про можливі санкції та стрімке перетворення Росії на автаркію, він знову вдався до тактики поширення маразму.

Після революції та громадянської війни у 20-му році – знову, ще одна історична довідка – у нас не те що санкції, у нас була абсолютна дипломатична та економічна блокада Радянської Росії з боку всіх. Всіх! Нічого – це не завадило нам виграти Другу світову війну,
– Мединський несе маячню у Стамбулі 23 липня 2025 року.

Нагадаємо, що блокада, про яку говорить Мединський, була швидкоплинною. Вже в 1922 році, коли Росія та Німеччина уклали договір в Рапалло, її фактично було прорвано. Після введення більшовиками НЕПу до Росії потекли нескінченним потоком технології, інвестиції й топові інженери (здебільшого німецькі та американські). Все це дозволило відновити економічну потужність і створити промисловий стрибок.

Більше про ідіотські заяви Мединського можна почитати за посиланнями:

Переяславська рада: чи був вибір у Хмельницького та як Росія знову переписує історію для Путіна

Чи готова Росія воювати вічно і чому раптом згадала про Північну війну 300-річної давності

Всі ці радянські заводи, шахти, дніпрогреси та чимало іншого – буквально все побудували іноземці. Причому на кістках людей, зі смертями яких більшовики не рахувалися, як і не рахуються нині з втратами на фронті.

Звісно, творили промисловий потенціал СРСР іноземці не просто так, а за гроші. Більшовики розпродали культурні багатства країни, а також обікрали власних громадян, прирікши їх на голодну смерть, як було в Україні, або просто знищивши (масові репресії). Говорити ж, що СРСР сам переміг у Другій світовій, перебуваючи нібито в ізоляції, – це або вершина цинізму, або невігластво. Утім, найогидніше, що нині – це частина офіційної російської версії історії.

У реальності ж більшу частину армії, техніки та велику частину промислового потенціалу Сталін втратив вже в 1941 році. Тому якби не допомога союзників та, в першу чергу, американський лендліз, Червона Армія не мала б танків, літаків, кулеметів, їжі та пороху, а воювали б, як у фантастичному фільмі Микити Міхалкова, – патиками. Нагадаємо, що лише танків для СРСР союзники поставили 12 000.

Тому пану "історику" краще промовчати та не ганьбитися. Хоча, куди вже більше.


Британські танки для Сталіна, про які нині "забули" росіяни / Архівне фото

Також не втримався від крінжу й речник Путіна Дмитро Пєсков. Той, схоже, спробував бути дотепним і намагався обіграти мемний жарт "Донт пуш зе хорсес", який завдяки Олександру Усику набув міжнародної популярності, а тому заявив, що Україна в Стамбулі намагається нібито ставити "коня поперед возу".

Україна трошки намагається поставити коня попереду воза. Спершу потрібно провести весь обсяг роботи, а вже потім дати можливість главам зафіксувати ті напрацювання, що досягнені… З огляду на те, що, мабуть, в умовах такої складної "субстанції українського врегулювання" проривів чекати неможливо, тому, очевидно, варто позитивно оцінювати обговорення гуманітарних питань,
– Пєсков 24 липня коментує переговори у Стамбулі у форматі "чвяк-чвяк".

У такий спосіб Пєсков намагався сказати, що про зустріч Путіна із Зеленським говорити зарано. Насправді ж це спроба затягнути переговори та продовжити війну. Путін досі розраховує на "літній прорив", який нібито має кардинально змінити "ситуацію на землі", про що сам Путін вже й розповів Трампу телефоном. Але річ у тім, що він усе ніяк не стається і не станеться, тому рано чи пізно Росії все ж доведеться почати реальні переговори.

Джерело матеріала
loader
loader