Захід усе бачить, але чи наважиться діяти жорстко: західні ЗМІ вибухнули критикою в бік України

Незалежна антикорупційна система, створена після Майдану під міжнародним контролем – зруйнована. 22 липня українська влада фактично зруйнувала головний антикорупційний запобіжник, парламент ухвалив рішення на швидку руку, а президент оперативно підписав закон. Закон, що передає контроль над НАБУ і САП генеральному прокурору, призначеному главою держави.

Західні медіа – від німецьких до американських – відкрито заявляють: Україна демонструє відкат від демократичних принципів. Те, що нібито вмотивоване "очищенням від російського впливу", дедалі більше виглядає як спроба приборкати незручних слідчих, активістів та інституції.

24 Канал проаналізував, як світові медіа реагують на демонтаж антикорупційної реформи, та чому ця історія стала не менш тривожною за чисельні зовнішні загрози.

Рада аплодує, поки ховають незалежність НАБУ і САП

"Сьогодні 263 депутати легалізували корупцію", – так гостро написало британське видання The Economist, цитуючи українського депутата Ярослава Железняка після голосування за скандальний законопроєкт №12414. Рішення, що кардинально змінює баланс сил в українській антикорупційній системі, викликало хвилю обурення в західних медіа, не менш емоційну, ніж реакція всередині України.

Результати голосування за законопроєкт №12414 / Скриншот

The Economist описує ухвалення закону як щось "зроблене у паніці". Комітет зібрався о 8-й ранку без голови й більшості депутатів, голосування провели в турборежимі, а вже до вечора закон потрапив на стіл президента. Формально – мовиться про "тимчасове підпорядкування" НАБУ і САП Генеральній прокуратурі під час війни. Фактично ж – про ліквідацію незалежності інституцій, створених після Майдану у співпраці з Заходом.

The Telegraph додає ще деталей, адже саме в момент, коли парламент голосував, у залі звучало "Ганьба!", а на вулиці вже збиралися перші протестувальники. Видання підкреслює, що ключові органи, які мали діяти поза політичним впливом, відтепер контролюватимуться через генерального прокурора, напряму підпорядкованого президенту.

Наступного ранку президент Володимир Зеленський все ж підписав закон, попри публічні застереження з боку Євросоюзу, послів G7, а також очільників самих антикорупційних органів – НАБУ та САП. Серед депутатів "Слуги народу" публічно виступила проти лише одна парламентарка – голова антикорупційного комітету Анастасія Радіна. Її слова цитують одразу кілька західних медіа:

Після змін, ухвалених сьогодні в обхід регламенту, антикорупційна прокуратура перетворюється на фікцію за бюджетні кошти,
– заявила Радіна.

Ключові особи, яких мала б підтримувати влада, – директори НАБУ і САП – публічно закликали Зеленського не підписувати документ. Але президент відповів уночі:

Антикорупційна інфраструктура потребує очищення від російського впливу. Прокурор має забезпечити невідворотність покарання,
– пояснив у своєму зверненні Зеленський.

Олексій Чернишов / Фото з Facebook

Західні журналісти не приховують іронії, адже сам закон було ухвалено невдовзі після того, як НАБУ розпочало розслідування проти віцепрем'єра Олексія Чернишова – людини з найближчого оточення президента. За даними The Economist саме це могло стати тригером. Синхронно з голосуванням по закону в антикорупційних органах відбулися обшуки, а Чернишова – звільнили.

Те, що починалось як обіцянка Зеленського "вичистити систему", дедалі більше нагадує спробу зачистити тих, хто насправді цим займався,
– підсумовує загальне похмуре враження видання The Economis.

Захід бачить не хаос, а холодний розрахунок

• "Замість того, щоб боротися з корупцією, уряд позбавляє незалежності ключові органи", – пише німецький Der Spiegel у матеріалі з промовистим заголовком: "Новий закон обмежує боротьбу з корупцією в Україні". Видання констатує, що НАБУ і САП фактично переведені під контроль президента. І робить ключовий акцент на тому, що це загрожує процесу вступу України до Європейського Союзу.
• Про зв'язок закону з ширшою кампанією проти незручних інституцій та людей пише й французька газета Le Monde. Видання нагадує, що у день ухвалення закону Transparency International Ukraine вже заявила про "систематичний тиск з боку влади" на антикорупційні інституції.

Le Monde також інформує про позицію міністра закордонних справ Франції Жан-Ноеля Барро, який особисто просив очільника МЗС України Андрія Сибігу вжити заходів проти цього закону "поки не стало надто пізно", нагадуючи, що "повага до верховенства права є серцевиною євроінтеграції". Але Київ до нього не дослухався.

Американське видання The New York Times також зазначає, що за останні кілька тижнів у Києві послідовно усували або дискредитували людей і органи, які могли потенційно створити незручності для оточення президента. Журналісти прямо пов'язують ухвалення законопроєкту з тим, що НАБУ розслідувало справу проти віцепрем'єра Олексія Чернишова, близького до Зеленського, а також – проти ще кількох топпосадовців.

The Economist звертає увагу, що 21 липня, напередодні голосування, СБУ і прокуратура провели масові обшуки в НАБУ і САП, звинувативши частину співробітників у "зв'язках із Росією" – і водночас навіть у порушенні правил дорожнього руху. Водночас Der Spiegel зазначає, що на тлі воєнного стану і ракетних обстрілів ці звинувачення звучать як спроба відволікти увагу від справжньої мети – підірвати незалежність органів.

На цьому фоні європейські дипломати стривожені. Гійом Мерсьє, речник Єврокомісії, нагадав, що фінансова допомога ЄС напряму пов'язана з прозорістю, судовою реформою та демократичним врядуванням.

А комісарка з питань розширення Марта Кос назвала ситуацію "серйозним кроком назад", що "підриває фундаментальні умови для наближення України до членства".

Шабунін – перший, але вочевидь не останній

Коли українські правоохоронці заарештували Віталія Шабуніна – одного з найвідоміших антикорупційних активістів країни – західні аналітики не мали сумнівів, що це не просто випадковість, а початок масштабної атаки на весь антикорупційний рух.

Віталій Шабунін під час засідання суду минулого тижня / Фото Getty Images

New York Times називає справу проти Шабуніна "першим пострілом у кампанії проти екосистеми, що боролася з корупцією", цитуючи Джоша Рудольфа з German Marshall Fund. Видання зазначає, що активісту інкримінують ухилення від служби та шахрайство, за що йому загрожує до 10 років в'язниці. І хоча Шабунін зголосився до війська в перший день повномасштабного вторгнення і працював у НАБУ, слідчі твердять, що "він не виконував своїх обов'язків", – але відмовляються заслухати свідчення його керівника, які це спростовують.

Видання також повідомляє, що 59 громадських організацій підписали відкритий лист до Зеленського, в якому назвали справу "політично мотивованою", з ознаками зловживання правом та тиску на активіста та наводить слова Дарії Каленюк, виконавчої директорки Центру протидії корупції:

Це той момент, коли влада перейшла червону лінію, яку не приймає українське суспільство,
– каже Каленюк.

Слідом за цим іде підсумок Джоша Рудольфа:

Ця кампанія грає на руку Путіну. Навряд чи це навмисно, але використовувати "російський вплив" як привід для придушення активістів – це особливо іронічно.

Le Monde прямо пов'язує справу з арештом Шабуніна з обшуками у співробітників НАБУ та САП напередодні голосування, називаючи ці дії ланцюгом політичного тиску на структури, які розслідували справи проти вищих посадовців.

Британське BBC наводить думку протестувальників під Офісом Президента, які тримали плакати з написами "Шабуніна – за грати, а крадіїв – до влади?" та "Закон зачищає не корупцію, а тих, хто її ловить". За словами журналістів, головною емоцією протестів було не лише розчарування, а відчуття зради – моральної та політичної.

New York Times підкреслює, що Шабунін – це не просто "ще один активіст". Це – публічна фігура, яка різко критикувала владу навіть під час війни, зокрема в справі про закупівлю продовольства для армії за завищеними цінами. Його наполегливість у розслідуваннях викликала роздратування в Офісі Президента ще задовго до його арешту.

Протест, який бачить увесь світ

"Кілька сотень протестувальників вийшли на вулиці Києва – це рідкісний випадок відкритого опору владі з початку повномасштабної війни", – повідомляє Le Monde. Французьке видання фіксує не лише кількість людей, а й якісний склад протесту: активісти, ветерани, молодь. І головне – атмосферу гніву, що змінила настрій столиці на вечір 22 липня.

Протестувальники в Києві / Фото Getty Images

Акція поширилась на Львів, Дніпро та Одесу. За словами The Atlantic Council, це найбільші антиурядові протести від початку повномасштабного вторгнення. Протестувальники прямо називали винним главу Офісу Президента Андрія Єрмака.

Це не війна за демократію, якщо ми втрачаємо демократію тут і зараз,
– сказав один із протестувальників.

Le Monde додає, що вулиця вимагала не просто скасування закону, а публічного визнання того, що боротьба з корупцією – це не примха мирного часу, а умова виживання країни у війні. Водночас Європа ці сигнали почула. Семена Кривоноса і Олександра Клименка, голів НАБУ і САП, цитують усі провідні медіа. Обидва закликали президента не підписувати закон, наголошуючи. Попри це, у нічному зверненні 22 липня Зеленський не визнав протесту, лише повторив:

Має бути очищення від російського впливу. І має бути більше справедливості,
– заявив Зеленський.

На цьому тлі відразу кілька західних видань фіксує важливу деталь, що високопосадовці в Офісі Президента повноцінно не реагують ні на міжнародний тиск, ні на протести українців. Ані аргументів, ані дискусії – тільки "гучна тиша", яка ще більше розлючує суспільство. У західній пресі це розцінили як свідчення слабкості моральної позиції влади.

Spiegel окремо вказує на те, що зазвичай обговорення антикорупційних законів викликає втому в європейського читача, але цього разу – німецька аудиторія отримала сигнал, що Україна відступає від ключових європейських принципів.

Захід бачить проблему, але чи наважиться діяти?

"Це не просто тривожний дзвінок – це чіткий сигнал, що реформи в Україні відкочуються назад", – пише французький Le Monde, коментуючи ухвалення закону №12414. Міжнародна спільнота обурена та стурбована, попри те, що активних дій з їхнього боку поки бракує.

Це серйозний крок назад. Незалежні органи НАБУ і САП є ключовими для євроінтеграційного шляху України,
– заявила європейська комісарка з питань розширення Марта Кос.

Схожі заяви зробили посли G7 та представники Єврокомісії. Але з усіх заяв прозирає головне – нерішучість. Про "стурбованість" каже й представник Єврокомісії Гійом Мерсьє, про "наслідки для переговорів про членство України в ЄС" заявляє Марта Кос. Але наразі ніхто не говорить вголос про замороження фінансування чи перегляд допомоги для України.

Spiegel прямо вказує на цей розрив між формальною реакцією і фактичною пасивністю: "ЄС глибоко стурбований, але не демонструє готовності щось робити. Це і є найнебезпечніше – Україна може сприйняти це як мовчазну згоду".

Шоковані рішенням Верховної Ради також і найпалкіші західні прихильники України. Зокрема, Меган Моббс – донька Спецпредставника США з питань України Кіта Келлога, яка відома своєю послідовною підтримкою України написала у себе в Х: "Це рішення – по-справжньому, неймовірно, приголомшливо дурне".

Вона також зазначила, що це водночас дарує додаткові аргументи противникам України на Заході. І вона була права, адже конгрессвумен Марджорі Тейлор-Грін поспішила видати власний допис в дуже маніпулятивній формі, не забувши вказати, що Зеленський "затягує війну", а Сполучені Штати "мусять припинити військові постачання.

Питання єдності Заходу навколо підтримки України теж лунає на Заході. У той час як США частково зосереджені на власній передвиборчій драмі, а адміністрація Трампа вже надсилає суперечливі сигнали, Європа мала б узяти на себе лідерство. Але поки що боїться – втратити Київ чи втратити обличчя.

Європа мовчить, а українська влада сприймає це як зелене світло на знищення реформ,
– наводить оцінку ситуації Дарії Каленюк New York Times.

The Times, Le Monde та Spiegel наголошують, що реакція Заходу слабка, а отже, ризик погіршення ситуації – цілком реальний. І саме тому деякі голоси зсередини українського істеблішменту звучать ще тривожніше, ніж західна критика.

Дмитро Кулеба, який ще рік тому очолював МЗС і відстоював позицію України на всіх міжнародних майданчиках, сказав просто: "Це поганий день для України".

Його фраза фіналізувала безліч західних репортажів – як підсумок моральної дилеми, яку побачили не лише громадяни всередині країни, а й союзники України по той бік кордону. Навіть видання Le Monde, традиційно стримане в своїх формулюваннях, зазначає, що "Україна прямує до моделі управління, де "недоторканні особи" знову стають нормою".

Тим часом, у тій же публікації Spiegel, прямо вказується, що за результатами червневого соцопитування КМІС, Зеленському наразі довіряє 65% українців, але рівень недовіри поступово зростає. Це не катастрофа, але тріщина, яку не можна ігнорувати.