Дві історичні помилки путінської Росії

Росія вступає в небезпечну, але історично звичну для себе фазу або шлях тотальної стагнації. Тому Захід нав'язуватиме путінській Росії стратегію військово-політичного виснаження в Україні, шляхом постійної підтримки Києва. Раніше була стратегія стримування, потім «байденізація» війни, щоб не допустити перемоги Кремля над Україною. Зараз путінська Росія перетворилася на повністю агресивну, авторитарну державу з глибокою військовою економікою, без внутрішніх і зовнішніх імпульсів до саморозвитку.

Тому нова мета Заходу – на основі успішної стратегії виснаження Росії домогтися принципової цивілізаційної відсталості Росії від Європи і США і переходу до «Перебудови-2».

Головне, сформувати в Кремлі стійкий стан пізнього застою країни перед Перебудовою Горбачова і страху несподіваного саморозпаду як у СРСР.

Таким чином, унаслідок стратегічно програної війни в Україні та втрати статусу «світового агресора» Росія вибуває з клубу великих держав і повертається через сто років у клуб другосортних, регіональних гравців.

У 21 столітті ні Захід, ні Китай не прагнутимуть до саморозпаду Росії, а поділять зони впливу всередині Росії між собою. Геополітична «інструменталізація», сильно ослабленої війною в Україні Росії, між США, Китаєм і Європою має зменшити загрозу виникнення відкритої Третьої світової війни, що і стане основою для нового світового порядку, нового глобалізму, без некерованої та агресивної Росії.

Першим доказом виникнення нового світового порядку буде інтернаціоналізація і контроль російської ядерної зброї на основі підписання з Кремлем договору на кшталт Будапештського договору з Україною, тільки більш суворого.

Росії нікуди буде діватися – агресія проти України і тероризування світу ядерним шантажем протягом усієї війни – це її дві історичні помилки.