У сотень видів метеликів насправді зовсім не одна голова: їх дуже складно відрізнити

Дослідження було проведене двома ентомологами з Індійського інституту наукової освіти й досліджень у Тіруванантапурамі та розкриває складну взаємодію генів метеликів, необхідну для такої хитрості, пише Science Alert.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Стратегія виживання

Крила метеликів насправді не надто то смачні, а тому хижаки полюють на соковите, багате на поживні речовини тіло. Під час еволюції понад 900 різних видів метеликів родини Lycaenidae розробили дивовижну стратегію виживання: метелики відрощують "хибні голови", які розташовані на їхньому хвості. Хижаки відкушують ці "голови", залишаючись із повним ротом запорошених лусочок задніх крил і гірким посмаком.

Водночас метелики отримують можливість врятуватися, лише трохи пошкодивши крила. Їхні життєво важливі органи залишаються недоторканими: ідеальний варіант для передачі своїх життєво важливих генів майбутнім поколінням.

Цікаво, що не всі види використовують однаковий підхід. Наприклад, Airamanna columbia має кілька "вусиків" і мультяшне червоне "око"; Arawacus aetolus поєднує реалізм із графічною яскравістю, збиваючи з пантелику спостерігачів.

Як метелики розвинули другу голову

Під час дослідження ентомологи Тарункішвор Юмнам та Улласа Кодандарамайя використовували онлайн-бази даних зображень і відомі генеалогічні дерева 928 видів метеликів. Це дало їм змогу визначити, як еволюціонували ознаки хибної голови, включно з хибними вусиками, плямами на задніх крилах, помітним забарвленням, хибним контуром голови й конвергентними лініями.

Вчені виявили, що всі ці ознаки, за винятком конвергентних ліній, розвивалися в тісній кореляції, що дає змогу припустити, що їхній сукупний вплив діяв у тандемі впродовж багатьох поколінь, стаючи складнішим із часом.

Автори дослідження також виявили, що більшість ознак несправжньої голови у метеликів еволюціонували корельовано, імовірно, у бік функціонального зв'язку у відповідь на загальну селективну силу.

Дані також підтверджують з макроеволюційного погляду ідею про те, що помилкова голова еволюціонувала як адаптивне поєднання ознак, що перешкоджають хижакам.

Раніше Фокус писав про те, що всі метелики походять від одного стародавнього предка 100 млн років тому.