Рідкоземельна пастка Китаю. США та ЄС треба готуватися до найгіршого

Упродовж останніх трьох років, як тільки США починають більше обмежувати передачу технологій чи підвищують тарифи для КНР, Пекін у відповідь посилює економічний тиск на оборонно-промислову базу Сполучених Штатів. Для цього КНР має серйозні важелі впливу, а саме глобальне домінування у видобутку та переробці рідкісноземельних металів. У Сполучених Штатах шукають можливості убезпечити себе від китайського домінування.

Наприкінці лютого 2025 року в Росії президенту США Дональду Трампу запропонували власну угоду з видобутку рідкісноземельних металів, зокрема й на окупованих українських територіях. Ця пропозиція виникла на фоні підписання угоди про корисні копалини між Україною та США. За словами Володимира Путіна, РФ має набагато більше покладів рідкісноземельних металів. Він також заявив, що Росія готова разом зі США реалізовувати спільні проекти щодо видобутку алюмінію у Красноярському краю, зокрема було обіцяно забезпечити американський ринок 2 млн тонн цього металу. Незважаючи на те, що Росія багата на корисні копалини, вона не може наздогнати Китай в царині рідкоземельних металів.

Китайська монополія у світі

Як зазначається у статті CSIS, сьогодні в Китаї виробляють 60% рідкісноземельних металів у світі. Справжню монополію КНР має у галузі переробки цих металів, а це 90%. Отже, Китай імпортує рідкоземи з інших країн. Якщо деталізувати ці показники, то в Китаї очищають 89% світового неодиму і празеодиму. Саме ці метали відіграють головну роль у виготовленні електромагнітів.

У статті Mine the Tech Gap: Why China’s Rare Earth Dominance Persists згадується, що Китай має монополію на переробку таких важких рідкоземів як диспрозій (Dy) та тербій (Tb), а також легких: неодим (Nd) та празеодим (Pr) [7].

На сайті Європейської комісії оприлюднено інформацію, що в 2024 році до ЄС було імпортовано 12,9 тис. тонн рідкоземів, що на 29,3% менше порівняно з 2023 роком. У той же час з ЄС було експортовано 5,5 тис. тонн цього товару.

Майже половина імпорту рідкоземів надійшла з Китаю у 2024 році, що становить 46,3% від загального імпорту (6 тис. тонн). На другому місці Росія – 28,4% імпорту (3,7 тис. тонн), на третьому – Малайзія з показником 19,9% імпорту (2,6 тис. тонн).

У 2024 році виробництво рідкоземів зросло до 390 тис. метричних тонн у всьому світі загалом. Також спостерігалося зростання попиту на неодим, диспрозій, празеодим та ітрій, який пов'язаний зі стрімким розвитком технологій. У 2024 році 70% імпорту цього товару до США походило саме з Китаю. Сполучені Штати є другими за величиною виробником рідкоземів, але вони відстають від Китаю. У той же час запаси у США становлять лише 2% від загальних світових запасів. Росія видобула у 2024 році лише 2,6 тис. тонн рідкоземів. Ця цифра є стабільною упродовж останніх п’яти років, що означає відсутність розвитку цієї галузі в РФ.

За даними Геологічної служби США (USGS), які були оприлюднені в статті Top 10 Countries by Rare Earth Metal Production, за величиною видобутку рідкісноземельних металів у 2024 році до десятки увійшли:

1. Китай. У 2024 році внутрішнє виробництво склало 270 тис. метричних тонн порівняно з 255 тис. т у 2023 році.
2. Сполучені Штати. 45 тис. метричних тонн у 2024 році порівняно з 41,6 тис. т у 2023 році (головною шахтою є Mountain Pass у Каліфорнії, яка належить MP Materials, яка виробляє високочистий оксид неодиму та празеодиму). Геологічна служба США оцінює вартість імпорту рідкоземів до США у 2024 році в $170 млн порівняно з $186 млн у 2023 році.
3. М’янма. У 2024 році видобуток становив 31 тис. метричних тон. У М’ямні спостерігалося зменшення видобутку на 27%. Це пов’язано з нестабільністю в країні після військового перевороту 2021 року.
4. Австралія. У 2024 році обсяг видобутку склав 13 тис. метричних тонн порівняно з 16 тис. т у 2023 році. Австралія має четверті за величиною запаси рідкоземів у світі та готова збільшити свій видобуток. Lynas Rare Earths – провідний виробник за межами Китаю, який експлуатує шахту та збагачувальну фабрику Mount Weld у Західній Австралії.
5. Нігерія. Видобуток у 2024 році склав 13 тис. метричних тонн, що на понад 80% більше, ніж в 2023 році. Наприкінці 2024 року уряд Нігерії підписав меморандум з урядом Франції щодо спільної розробки критично важливих корисних копалин включно.
6. Таїланд. Тут виробництво у 2024 році склало 13 тис. метричних тонн, що на 261% більше, ніж у 2023 році. Країна є основним джерелом імпорту для Китаю. Дочірня компанія Neo Performance Materials – Neo Magnequench контролює виробничі потужності з виробництва магнітних матеріалів з використанням рідкоземів у Кораті. Китайський гігант електромобілів BYD відкрив у Таїланді виробництва електромобілів вартістю $486 млн у липні 2023 року. За інформацією Financial Times, у такий спосіб китайські виробники електромобілів глибше проникнуть у Південно-Східну Азію.
7. Індія. Виробництво у 2024 році склало 2,9 тис. метричних тонн, що не змінилося порівняно з попередніми кількома роками. Виробництво рідкісноземельних елементів в Індії значно нижче свого потенціалу. Це при тому, що країна має 35% загальних світових родовищ пляжного піску, які є джерелами рідкоземів.
8. Росія. У 2024 році виробила 2,6 тис. метричних тонн, як і упродовж останніх п’яти років. За світовими запасами Росія посідає п'яте місце. Найбільше родовище – Томтор, віднедавна розробляється компанією «Роснефть», яка отримала це родовище від TriArk Mining – спільного підприємства «Ростеху» та мільярдера Олександра Несіса.
9. Мадагаскар. У 2024 році видобуто 2 тис. метричних тонн, що майже на рівні (2,1 тис. т) 2023 року, але значно менше, ніж 6,8 тис. т у 2021 році. На півострові Ампасіндава є 628 млн т іонних глин зі значною концентрацією рідкоземів. Це одне з найбільших родовищ  за межами Китаю.
10. В’єтнам. Видобуток у 2024 році склав 300 т, як і в 2023 році. Це на 75% менше, ніж 1,2 тис. тонн у 2022 році. В'єтнам володіє шостими за величиною запасами у світі включно з родовищами на північно-західному кордоні з Китаєм та вздовж східного узбережжя.

Україна не входить у топ виробників рідкоземів, але має їх значні запаси в Волинському, Подільському, Центральному, Криворізько-Кременчуцькому та Приазовському районах.

Як стверджують експерти CSIS, Китай має низку переваг щодо видобутку рідкоземів порівняно з іншими країнами. Ці переваги полягають:

• у наявності технічного ноу-хау в галузі переробки і очищення металів;
• в інших країнах заводи з розділення, переробки та виробництва РЗМ перебувають на стадії будівництва, тому знадобиться багато років для його завершення і введення в експлуатацію;
• екстракція і переробка рідкоземів приносять шкоду навколишньому середовищу. На ці ризики не готові йти західні країни.

Рідкісноземельні ресурси КНР

За інформацією Reuters, запаси рідкісноземельних металів в КНР становлять 44 млн т, а це 34% від загального світового запасу. Найбільш відомими серед них є важкі рідкоземи, загальна кількість яких сягає 80% світових запасів важких рідкісноземельних металів. Їх видобувають у декількох регіонах КНР.

На півночі Китаю головним виробником рідкісноземельних металів є Inner Mongolia Baotou Steel Rare-Earth Hi-Tech Company, на півдні – China Minmetals. Іншими великими компаніями є Aluminium Corporation of China Limited і China Non-Ferrous Metal Mining. Також в Китаї працюють дві державні дослідницькі установи, які спеціалізуються на дослідженні рідкоземів, зокрема Державна лабораторія з хімії та застосування рідкоземів, пов’язана з Пекінським університетом, і Державна лабораторія з використання ресурсів рідкоземельних металів в Чанчуні (провінція Дзілінь).

Родовища рідкоземів та критичної мінеральної сировини в КНР:

• найбільше родовище розташоване в Баян-Обо у Внутрішній Монголії (припадає понад 50% світового виробництва і 70% запасів цих металів в Китаї. Найбільшою компанією з видобутку є China Northern Rare Earth High-Tech);
• розроблені великі родовища в провінції Сичуань, місцевості Вейшань у провінції Шаньдун;
• у Сіньдзян-Уйгурському автономному районі є великі жили пегматитів в родовищах Кьоктокай, Кужурти, Хусти, Обогонь, Базай;
• пегматитові родовища в провінції Гуандун (поблизу Чаньджоу);
• танталове родовище Ічунь є в провінції Дзянсі;
• від 10 до 20 тонн танталу видобувають на підприємствах Ліму (Гуансі-Джуанський автономний район);
• літій видобувають з солоних озер центрального і західного Китаю, а також з пегматитів родовища Шаньпі (провінція Дзяньсі) і Дангсиму (Внутрішня Монголія);
• у 2024 році в Китаї виявлено декілька нових великих родовищ: у провінції Юньнань. Згідно з інформацією в китайських медіа, у них може бути понад 1,15 млн т ресурсів. У пресрелізі Китайської геологічної служби (CGS) вказано, що родовище може бути джерелом празеодиму, неодиму, диспрозію та тербію і містити понад 470 тис. тонн цих мінералів;
• у липні 2024 року китайські геологи виявили два нових мінерали, обоніобіт і скандіо-фтор-еккерманіт, в шахті Баян-Обо у Внутрішній Монголії.

У 2022 році China Northern Rare Earth Group оголосила, що її дочірня компанія Zibo Baosteel Lingzhi Rare Earth High-tech Co з виплавлювання хлоридів рідзкоземів продуктивністю 25 тис. тонн на рік у Дзибо (провінція Шаньдун у Східному Китаї) завершила будівництво та пройшла випробувальні роботи. У публікації Globaltimes йдеться, що компанія спеціалізується на полірувальному порошку, який складається з оксиду церію. Попит на нього високий пов'язаний зі стрімким зростанням попиту на електронні продукти, зокрема мобільні телефони та рідкокристалічні дисплеї.

Shandong Shenghe New Materials Technology Co., Ltd. продукує щороку 5,5 тис. тонн рідкоземельних елементів і передає їх в парк для Zhongkai rare Earth Materials Co., Ltd. Zhongkai rare Earth Materials Co., Ltd. Shandong Shenghe New Materials Technology Co., Ltd. розташована в селі Ханьдзя та селі Сюван, місті Дзіньшань.

У Сичуані створено національну виробничу базу рідкоземельних елементів з промисловим масштабом понад $1474 млрд до 2027 року. Сичуань прискорив реструктуризацію та інтеграцію рідкісноземельних шахт у Мянніні і Дечані. Плавленням і сепарацією рідкоземів займаються в Лешані та Ляншані. Ченду, М’яньян, Лешань розвивають індустрію глибокої переробки металів.

Jiangxi Rare Earth & Rare Metals Tungsten Group Imp & Exp Co., Ltd. є дочірньою компанією Jiangxi Rare Metals Tungsten Group Holding Co., Ltd. Це один з великих промислових конгломератів у провінції Дзянсі і зосереджений на виробництві вольфраму. JXHC є великим державним промисловим підприємством у Китаї з доходами від продажів понад $10 млрд, яке має дев’ять шахт у Китаї з загальною потужністю випуску вольфрамового концентрату майже 10 тис. т на рік, а також понад вісім заводів загальною виробничою потужністю близько 30 тис. т.

«Нерідкісні» рідкоземи або ж диво китайської монополії

Назва «рідкісні» в словосполученні з рідкоземельними пов’язана не з тим, що ці метали нечасто зустрічаються в природних мінералах. Насправді їх більше, ніж срібла та золота, але вони розсіяні. Домінування Китаю в цій галузі пов’язане з тим, що видобуток і очищення цих металів є екологічно руйнівними для навколишнього середовища. Китай не зважав на стан довкілля, тому розвивав свої потужності, щоб стати монополістом. США та інші західні країни  охоче віддавали свої рідкоземи на очищення до Китаю, щоб не створювати в себе екологічного лиха.

Якщо Пекін буде і надалі використовувати свою монополію як важіль впливу, то західні країни разом з Японією готові шукати альтернативу та розробляти методи переробки, які будуть значно екологічніші. Японія вже пропонувала групі G-7 (Канаді, Франції, Німеччині, Італії, Великій Британії та США) об’єднатися для пошуку та фінансування методів з видобутку та переробки в Африці та Латинській Америці. Японія готова взяти на себе лідерство у створенні альтернативи.

США розпочали підтримку фінансування досліджень і проєктів в галузі рідкоземів в рамках «Закону про зниження інфляції». Австралія підтримує проєкти через податкові пільги, Європа прагне збільшити постачання через внутрішні цілі щодо квот на постачання. У бюджеті Австралії на 2024-2025 рр. передбачено було надання 10% податкового кредиту на видобуток і фінансування попереднього техніко-економічного обґрунтування проєкту для всіх критичних мінералів. Адміністрація Байдена в США ввела 25% імпортне мито на магніти з рідкоземів з Китаю з 2026 року.

Загалом світові запаси рідкоземів становлять близько 115 млн тонн. Цього вистачить світу на 300 років з нинішніми темпами використання. Швидше за все у наступні роки буде відкрито більше родовищ, тому нестача ресурсів не є проблемою.

У 2024 році норвезька гірничодобувна компанія оголосила, що виявила найбільше в Європі розвідане родовище рідкоземельних елементів, яке не належать чи не контролюються Китаєм. Відкриття Rare Earths Norway стало поштовхом подолати домінування Китаю.

10 липня 2025 року Дональд Трамп зустрівся у Білому домі з п’ятьма лідерами з країн Західної Африки з метою обговорення торгівлі та розвитку, збільшення американської присутності на Африканському континенті. Трамп наголосив на бажанні США укласти торгові угоди щодо рідкоземів, щоб зменшити залежність від Китаю. Це може стати противагою традиційній китайській стратегії «інфраструктура за ресурси».

Китай турбується про забезпечення внутрішнього ринку

Зростання внутрішнього попиту та цін спонукало китайських експортерів продавати більше рідкоземів на внутрішньому ринку. Через це в вересні 2024 року їх експорт з Китаю впав на 11,5% порівняно з серпнем. У Китаї різко зростає виробництво електромобілів і побутової електроніки, для виготовлення яких необхідні ці метали. «Частина експортерів вважали за краще продавати на внутрішньому ринку на тлі зростання цін», – зазначив аналітик консалтингової компанії Shanghai Metals (SMM) Market Ян Дзявен. 30 вересня 2024 року спотові ціни на празеодим-оксид неодиму в Китаї зросли на 5% у порівнянні з серпнем того ж року. Це пов’язано з тим, що уряд КНР запровадив нові правила з 1 жовтня, і вибудобуток був нижчим, ніж очікувалося. Свою роль зіграли квоти на виплавку та сепарацію і підвищення сезонного попиту. Все це у сукупності призвело до скорочення внутрішньої пропозиції і підвищення цін. Водночас інтерес до магнітних виробів за кордоном знизився на тлі зростання пропозиції за межами Китаю.

Чотири рідкоземи мають особливе значення для сучасних технологій – неодим, празеодим, диспрозій і тербій. За прогнозами, до 2030 року вони складуть 98% ринку рідкоземів.

Неха Мукерджі, старший аналітик з критично важливих мінералів у Benchmark Mineral Intelligence, заявив, що країна з мільярдним населенням може зберігати своє домінування в цій галузі завдяки своєму економічному масштабу, державним субсидіям та величезним запасам. Ці фактори сприяють тому, що ціни на рідкоземи та вироби з них в Китаї вигідніші, ніж в інших країнах. Китай зосереджений на підтримці стабільних цін, щоб підтримати свою внутрішню індустрію електромобілів.

Виробничий сектор Китаю зараз більший, ніж у США, Німеччині, Японії, Південній Кореї та Великобританії разом узятих. КНР близька до того, щоб припинити залежність від поставок зі США в багатьох секторах, за винятком найшвидших напівпровідників. 

КНР веде розробку і видобуток в інших країнах, але без Росії

Китай активно нарощує імпорт рідкоземельної сировини у вигляді нерозділених сполук з інших країн. У 2021-2023 pp. В'єтнам експортував до Китаю 3,4-3,6 тис. тонн рідкісноземельної продукції. У Малайзії збудовано гідрометалургійний завод LAMP, який виробляє неодим і празеодим. Постачання продукції здійснюються до Японії, Франції та Китаю, при цьому частка Китаю в 2022 році становила 36%.

На початку 2025 року імпорт Китаєм впав на 41,1% порівняно з 2023 роком до 9645 тонн. У 2024 році було вироблено 132931 тонну, що на 24,4% менше, ніж у 2023 році. Експерти вважають, що падіння у відбулося через скорочення постачань зі Сполучених Штатів і М’янми.

У жовтні 2024 року військові угрупування, які борються з військовим режимом М’янми, взяли під контроль центр видобутку корисних копалин, який є основним постачальником оксидів рідкоземів до Китаю. Це стало причиною припинення постачань.

Імпорт оксидів важких рідкоземів з М’янми до Китаю мав стрімкий ріст з 19500 тонн у 2021 році до 41700 тонн у 2023 році. Остання цифра удвічі перевищує власну квоту Китаю для внутрішнього видобутку рідкоземів. Супутникові зображення, які проаналізувала Global Witness, показали значні руйнування в М’янмі через цей видобуток. У регіоні Качин 1, який контролюється збройними формуваннями, пов’язаними з керівництвом М’янми, кількість місць видобутку корисних копалин зросла на 40%. Цей видобуток охоплює територію від прикордонного міста Пангва до Чіпве. Зростання об’єктів видобутку спостерігався і в Момауку, регіоні, який контролюється Організацією незалежності Качина. Переважна більшість видобутку в країні є незаконною і контролюється нелегітимною військовою міліцією.

Торгівельні дані свідчать про те, що більшість хімічних речовин для видобутку надходить з Китаю.  У 2023 році до М’янми було експортовано 1,5 мільйона тонн сульфату амонію та 174 тисячі тонн щавлевої кислоти.

Китай отримує 70% сировини для середніх і важких рідкоземів від М’янми, зокрема, диспрозій і тербій. Видобуток цих металів є критично важливими для екологічно чистих енергетичних технологій (електромобілі та вітряні турбіни).

За даними лондонської компанії Benchmark Mineral Intelligence, китайські компанії контролюють більшість шахт з виробництва кобальту (важливий для акумуляторів для електромобілів) в Демократичній Республіці Конго. На Конго припадає 70% світових поставок кобальту.

Професор лабораторії геологічних процесів та мінеральних ресурсів Китайського університету наук про Землю Дзо Женьгуан разом з командою працює над тим, щоб за допомогою технологій штучного інтелекту встановити точні координати родовищ у Гімалаях. За попередніми оцінками, мова може йти про пояс завдовжки понад тисячу кілометрів у високогір’ї біля південних кордонів Тибету. Це територія суперечки між Китаєм та Індією. У Китаї ці метали важливі для виробництва електромобілів, електронних пристроїв, акумуляторів, вітряних турбін, ефективної переробки нафти та ВПК.

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган зустрівся з очільником КНР Сі Дзіньпіном у Казахстані в липні 2024 року, щоб обговорити співпрацю у розробці рідкоземів. У 2022 році Туреччина виявила, що має великі поклади у поблизу Ескішехіру в Центральній Анатолії. Міненерго Туреччини заявило про готовність побудувати там завод для переробки сировини. Водночас в газеті Комуністичної партії Китаю Global Times написали, що «ця знахідка створила можливість для Китаю та Туреччини співпрацювати».

Стратегічні переваги китайського домінування

Домінування Китаю в промисловості рідкоземельних металів не є випадковістю – це результат десятиліть стратегічного планування, технологічних інвестицій та економічного маневрування. Список переваг такий:

1. Собівартість. Китай використав свою низьку вартість робочої сили, державні субсидії та менш суворі екологічні норми для виробництва.
2. Можливості обробки. Найбільш критичним вузьким місцем у ланцюжку постачання виробів є не видобуток, а обробка рідкоземів.
3. Вертикальна інтеграція ланцюга постачань. Це дає можливість Китаю контролювати не лише сировину, але й вироби з високою доданої вартістю, отримані з використанням рідкоземіів, такі як магніти та особливі сплави, що використовуються в високотехнологічній та оборонній промисловості.
4. Глобальний вплив через експортну політику.
5. Критична роль у зеленій енергетиці та техніці. Рідкоземи необхідні для технологій отримання енергії з відновлюваних джерел, таких як вітрові турбіни та сонячні панелі.
6. Економічні та геополітичні важелі. У сучасному світі геополітична напруженість переходить у галузі економіки та технологій. Одним з найпотужніших інструментів у цьому протистоянні стає контроль над ланцюгами постачання критично важливої сировини. Китай у випадку свого домінування в рідкоземах отримує безпрецедентні важелі впливу на економіки та оборонні сектори США та Європейського Союзу. Ця залежність перетворює сировину на зброю, здатну дестабілізувати західні демократії без жодного пострілу.

Сценарії тиску Китаю на економіки інших країн

У статті Caught in the US-China Crossfire: To Protect Itself, Europe Must Call a Critical Raw Material Emergency детально проаналізовано глобальні загрози з боку КНР у домінуванні з видобутку та очищення рідкоземів. Автори пропонують три потенційні сценарії використання Пекіном своєї монополії з метою тиску на демократичний альянс.

Сценарій 1: цілеспрямована атака з непередбачуваними наслідками

Китай прагне викликати хаос. Пекін погрожує санкціями виробникам компонентів з третіх країн, зокрема південно-корейським компаніям, які виробляють трансформатори і постачають продукцію американським військовим. Окрім того, КНР може заблокувати постачання європейським виробникам пластин, щоб зірвати виробничі процеси в ВПК США. Загрозою для світової безпеки є те, що Китай став найбільшим виробником напівпровідників і швидко нарощує виробництво всіх видів чипів. У той же час США та ЄС досі не виробляють галій.

Сценарій 2: нецільовий напад з великими наслідками

Якщо припустити, що метою Китаю є якомога сильніший удар по американській армії, то йому потрібно кардинально скоротити або припинити експорт до інших країн. Навіть скорочення постачання вже має багато загроз. Наприклад, зменшення експорту галію на 30% може призвести до зменшення обсягів економічного виробництва США на $602 млрд (2,1% ВВП). Такі дії можуть зруйнувати американську та європейську промисловість, що спричинить послаблення стримування в Європі та Азії.

Сценарій 3: атака з декількох фронтів

Китай модернізував свої збройні сили, розширив військові навчання поблизу Тайваню та активізував воєнну діяльність у «сірій» зоні. Якщо виникне дипломатичний конфлікт між США і Китаєм чи військове протистояння, КНР може припинити експорт критичної сировини. Китай використає всі доступні йому засоби, включно матеріальну залежність, щоб  саботувати спроби США та союзників масово виробляти нові системи озброєння.

Європа отримає різного роду ризики, оскільки у випадку втягування США в конфлікт у Східній Азії пріоритет постачанню дефіцитних боєприпасів та систем озброєння буде спрямовано до Індо-Тихоокеанського регіону. Експерти стверджують, що США та ЄС варто готуватися до найгіршого варіанту.

Росія та її запаси рідкоземів

Рідкоземельні метали входять до списку стратегічних видів сировини в РФ поряд з нафтою, природним газом, золотом, міддю, нікелем та титаном.

Росія посідає друге місце у світі за запасами рідкоземів. Обсяг розвіданих запасів, за даними гірничорудного підрозділу ДК «Росатома», становить 28,66 млн. тонн. При цьому фактична забезпеченість залишається досить низькою: російські компанії змушені імпортувати готові вироби та компоненти через відсутність вітчизняної продукції в необхідних обсягах.

Державним балансом запасів корисних копалин Російської Федерації враховано 18 корінних родовищ з запасами рідкоземів і двоє техногенних.

Сировинна база рідкоземів Росії характеризується високою географічною концентрацією: 46,1% запасів зосереджено на дев’яти об’єктах Мурманської області. З них 25% – у Ловозерському родовищі комплексних лопаритових руд – єдиному в країні, що розробляється з рідкоземів. Інші запаси регіону є в рудах восьми родовищ Хібінської групи, основним компонентом яких є фосфор.

У родовищах Сибіру та Далекого Сходу міститься 50,2% російських запасів рідкоземів. З них 30,2% – у великих родовищах комплексних руд (Томторському в Республіці Саха, Чуктуконському в Красноярському краї та Білозімінському в Іркутській області). Ще 15,4% сконцентровано у Селігдарському родовищі. Інші запаси є в комплексних родовищах лужних гранітів Улуг-Танзецькому в Республіці Тива та Зашихинському в Іркутській області, метаморфогенних породах зон тектонічних зсувів (Катугінському в Забайкальському краї).

З нафтоносними лейкоксеновими пісковиками Ярегського родовища Республіка Комі пов’язані 3,6% запасів Росії. Середній вміст рідкоземів у них становить 0,04%, промислова технологія їх вилучення відсутня.

Видобуток російськими компаніями, за даними АТ «Росатом Недра», становить лише близько 2,6 тис. тонн на рік. За цим показником РФ відстає не лише від Китаю, але також і від Індії, Таїланду, Австралії, М’янми та США.

Передбачалося, що до 2024 року потужності з виробництва рідкоземів у РФ збільшаться до 7 тис. тонн, а до 2030 року – до 30 тис. тонн. Цілей на 2024 рік не було досягнуто].

Ключовими підприємствами з видобутку рідкісноземельних металів у Росії є Ловозерський ГЗК та ВАТ «Солікамський магнієвий завод». До інших підприємств, які виробляють концентрати рідкоземів, також входять «Уралредмет» (колишній Пишмінський завод), АТ «Далур», АТ «ТГЗК «Ільменіт» та інші.

Запаси рідкоземів Ловозерського родовища в Мурманській області, за даними Федерального агентства з надрокористування РФ (Роснедра), становлять 7 млн. тонн. Запаси Томторського родовища в Якутії – 4 млн. тонн, запаси триоксидів рідкоземів Чуктуконського родовища – 2,8 млн. тонн.

Серед ключових проблем розвитку галузі – висока собівартість видобутку, віддаленість інфраструктури, розташування родовищ у малонаселених районах країни та суворий клімат. Вони несуть у собі додаткові капітальні витрати у розмірі від 40 до 60%, при цьому операційні витрати в середньому з урахуванням цих факторів на 10-15% вище в порівнянні з виробництвом.

У результаті цих факторів, а також створення владою КНР умов для конкурентних переваг китайських компаній, у собівартості виробництва рідкоземів Росії та Китаю є суттєвий розрив. За низкою оцінок, собівартість в РФ майже вдвічі вища.

У Росії здебільшого переробляють лопаритовий концентрат на Ловозерському ГЗК методом хлорування в розплаві хлористих солей. В останні роки виробництво оксидів рідкоземів у карбонатах перебуває на рівні 2,3-2,7 тис. т. Карбонати рідкоземів для подальшої переробки постачалися на підприємство NPM Silmet (Естонія). Після вторгнення РФ в Україну підприємство здійснює переорієнтацію своїх торгових потоків на Китай.

Невеликі потужності з випуску індивідуальних сполук рідкоземів у Росії створила Група компаній «Скайград» (200-250 т). Підприємство реалізує проєкт з переробки фосфогіпсу (побічний продукт виробництва фосфорних добрив). Обсяги виробництва можуть становити до 4 тис. т.

Китайські компанії постачають рідоземи до Росії

У 2023-му Китай став єдиним постачальником галію та германію до Росії та досі зберігає цей статус. Санкції не є дієвими. Багато компаній створені спеціально під порушення санкцій. З 20 китайських фірм, які продають Росії підсанкційні рідкоземи, третина частково має державну власність. Жодна з цих китайських компаній – не під санкціями Заходу. А це:

• Yunnan Lincang Xinyuan Germanium Industry (голова компанії і власник найбільшої частки – член КПК Бао Вен Донг);
• група компаній Vital Technology Group (1/4 акцій належить китайським державним структурам;
• Hynhe Technology – на 10% належить провідному китайському підприємству з державним капіталом з центром у Ханчжоу – Zhejiang Jingsheng Mechanical & Electrical;
• Nanjing Infrated (компанія державі не належить).

Китайські компанії постачають рідкоземи через АТ «Германий», що належить «Ростеху», «Германий и приложения», продукція далі йде на підприємства ВПК: «ЦКБ Фотон» та Уральський оптико-механічний завод. «Энкор Групп» потрапила під санкції США у 2023 році. Належить Михайлу Сіволдаєву, колишньому топ-менеджеру російського олігарха Віктора Вексельберга. «Криотрейд Инжениринг» у 2024 році потрапила під санкції США, але продовжує відкрито працювати з оборонними інститутами Росії.

Висновки

Китай  найближчі роки зберігатиме беззаперечне домінування на ринку рідкоземельних металів і робитиме все можливе, щоб не дати іншим країнам похитнути його становище. Завдяки своїй монополії КНР отримує економічні та геополітичні важелі впливу на економіки та оборонні сектори США та ЄС, перетворюючи сировину на зброю.

Захід зі свого боку продовжуватиме шукати способи убезпечення себе від китайської гегемонії в галузі рідкоземів. Ми вже це бачимо сьогодні на прикладі США. Всі попередні кроки з боку ЄС, Австралії та США свідчать, що ці країни докладають зусилля для диверсифікації джерел постачання і зниження геополітичних ризиків. Тут дуже важливим гравцем може стати Індія, яка має значні запаси рідкоземів і при цьому є демократичною державою, в інтересах котрої також є необхідність послабити китайський вплив.

Щодо Росії, то вона не в змозі створити альтернативу Китаю у видобутку і переробці рідкоземів, оскільки упродовж останніх п’яти років не вдалося наростити їх виробництво. Незважаючи на те, що РФ посідає друге місце за світовими запасами рідкоземів, фактична забезпеченість ними в країні досить низька. Росія змушена імпортувати готові вироби через відсутність власного виробництва.

І ще один важливий фактор – собівартість виробництва в Росії майже вдвічі вища, ніж у Китаї. Китайські компанії активно постачають рідкоземи до Росії.

Україна не є провідним виробником рідкоземів, але володіє значними їхніми запасами у Волинському, Подільському, Центральному, Криворізько-Кременчуцькому та Приазовському районах. Це робить Україну потенційно важливим гравцем у майбутньому, якщо родовища будуть розроблені. Водночас Україні потрібно виробити чітку внутрішню політику щодо цих родовищ.

Останні події показують, Росія використовує окуповані українські родовища як об’єкт геополітичних маніпуляцій. Це стосується пропозиції Росії до США щодо спільного видобутку, зокрема на окупованих українських територіях, яка прозвучала наприкінці лютого 2025 року. Ця пропозиція прозвучала на тлі вже існуючої угоди про корисні копалини між Україною та США. Це підкреслює, що доступ до українських рідкоземів є предметом інтересу та суперництва між великими державами, особливо в контексті зменшення залежності від Китаю.

Повна версія дослідження Центру «Стратегія ХХІ» опублікована тут

Яніна Чайківська, журналістка–міжнародниця
Бюро з питань Східної Азії Центру «Стратегія ХХІ»