"Життя Чака" або вибух всесвіту однієї людини: несподіваний фільм за Стівеном Кінгом

Картина різко вибивається з усього, що ми звикли розуміти під "Стівеном Кінгом", та й взагалі — випадає з критеріїв класичних кіножанрів. Фокус подивився картину одним із перших.

Сюжет картини розвивається у зворотному хронологічному порядку. Планета Земля руйнується, відраховуючи останні години існування: з усіх засобів масової інформації лунає інформація про нове стихійне лихо, вулиці міст наповнили біженці, які безглуздо йдуть у пошуках невідомо чого.

Інтернет і мобільний зв'язок зникли, ті, хто вижив, користуються аналоговими телефонами, лікарні переповнюють поранені.

Новий землетрус у Каліфорнії і гігантський вулкан у Німеччині, який прокинувся (виявляється, він там був!) — ось новини, з якими лягають і прокидаються жителі планети. "Ми живемо в цинічні часи", — каже один із героїв першого акту картини.

Жителі планети, нібито, вже змирилися з кінцем, що насувається, і просто чекають своєї черги.

Шкільний учитель Марті (ЧіветельЕджіофор) намагається не зациклюватися на тому, що відбувається, фокусуючись на роботі. Він навіть організував батьківські збори, під час яких вирішив пожурити батьків за низьку успішність їхніх дітей. Його екс-дружина Феліція (Карен Гіллан), лікар міської лікарні, пропонує колишньому чоловікові відновити стосунки в очікуванні їхнього спільного кінця.

На тлі кошмару, що відбувається, жителів міст переслідують рекламні борди з усміхненим хлопцем на ім'я Чарльз Кранц (Том Гіддлстон). "39 чудових років! Спасибі, Чак!", — свідчить оголошення. Ніхто з жителів міста не знає, хто це і чому йому приділяють стільки уваги в такій жахливій ситуації.

Режисер Майк Фленаган обрав не найочевидніший твір "короля жахів", зупинившись на оповіданні, далекому від того, чим відомий Стівен Кінг. Перед нами — філософська новела про важливість життя однієї окремо взятої людини.

Найцікавіше в тому, що збірка оповідань вийшла 2020-го року, коли населення Землі якраз заклопотано вчитувалося в страхітливі новини про "фури з трупами в Італії" і переповнені лікарні.

З того моменту жити легше не стало. Планета переживає небувалий сплеск військових конфліктів, а природа не скупиться на катаклізми.

Словом, якщо перші сорок хвилин мали виглядати похмурим попередженням, то зараз, п'ять років потому, це більше схоже на страхітливу констатацію фактів: планета Земля переживає не найкращі часи, і чим це закінчиться — поки невідомо.

Другий акт "Життя Чака" переносить глядачів у розмірене життя "маленької людини" — бухгалтера Чака Кранца (так ми знайомимося з фантомним героєм з першого акту). Як виявилося, Чак Кранц у дитинстві мріяв бути танцюристом. Раптово чоловік у сірому недорогому костюмі та портфелем у руках починає нестримно танцювати під звуки вуличних барабанів.

У третьому акті фільму нам розповідають, що саме змусило бухгалтера, "всесвіт якого звузився", відкинути страхи і пуститися в танок у всіх на очах.

Виявляється, в дитинстві Чак рано втратив батьків, і його виховували бабуся і дідусь. А бабуся, своєю чергою, була в захваті від танців і прищепила цю пристрасть маленькому онукові.

І все у Чака вийшло чудово до моменту, поки дідусь не оголосив математику більш важливою і перспективною діяльністю для життя і майбутньої затребуваності. Так, Чак і став бухгалтером, поховавши в собі танцюриста.

Загалом, ключовий посил картини — кожен із нас носій цілого всесвіту і великих смислів, які руйнуються, коли людина згасає.

Загалом, можна довго розмірковувати про стиль подачі розповіді або динаміку залучення глядача в подієвий ряд сценарію. Але головне — перед нами нетривіальний зворушливий твір Кінга, що заслуговує на увагу і змушує більше думати про важливе, всупереч сьогоденному.

Нагадаємо, раніше Фокус публікував рецензію на перезапуск популярного слешера 1990-х "Я знаю, що ви зробили минулого літа".

Ми також розповідали, про що новий фільм жахів з підлітками, YouTube і кукурудзяним полем "Клоун Френдо".