Неандертальці теж лаялися на кухнях: учені розповіли, про що вони сперечалися

Нове дослідження було зосереджене на двох печерах Амуд і Кебара, які розташовуються на території сучасного Ізраїлю. У цих печерах жили люди середнього палеоліту близько 70-50 ти. років тому.

Результати дослідження було опубліковано в журналі Frontiers in Environmental Archaeology.

У печерах археологи знайшли велику кількість артефактів, пов'язаних із приготування їжі, серед яких залишки вогнищ, кісток тварин тощо. Мешканці двох неандертальських печер мали приблизно однаковий раціон, тож науковці зосередилися на методах обробки їжі, зокрема м'яса.

Учені відібрали 344 фрагменти кісток тварин і проаналізували насічки на них.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Результати дослідження показали, що попри однаковий м'ясний раціон, були великі відмінності в розташуванні насічок на кістках тварин, які були знайдені в різних печерах.

"Ці дані можуть вказувати на відмінності в стратегіях оброблення туш неандертальців у печерах Амуд і Кебара, незважаючи на порівнянну інтенсивність заселення, схожі кам'яні технології та доступ до схожих харчових ресурсів. Такі відмінності, можливо, відображають міжгрупові культурні відмінності, пов'язані з перевагами в обробці туш, організацією завдань усередині групи або традиціями, що соціально передаються", — кажуть учені.

Попередні дослідження вже показували, що раціон неандертальців був досить різноманітним і гнучким, залежно від місцевості. Таким чином неандертальці адаптувалися до різних ландшафтів, умов довкілля та місцевих ресурсів.

"Дослідження фауни та ізотопний аналіз засвідчили, що раціон неандертальців був багатим на тваринні білки, отримані з великої та дрібної дичини, включно зі споживанням червоного і жовтого кісткового мозку", — додають дослідники.

Наприклад, на середземноморських стоянках середнього палеоліту неандертальці віддавали перевагу м'ясу газелей. Те, як неандертальці обробляли м'ясо, залежало від багатьох чинників, серед яких відстань від житла до місця полювання, склад і розмір мисливської групи, присутність хижаків-падальщиків поблизу місць убивства, кількість туш.

Вчені вважають, що великих тварин частіше обробляли на місці забою, відбираючи частини з високим вмістом м'яса або жиру, тоді як дрібніших тварин приносили цілком до місця проживання.

Нагадаємо, неандертальці насправді ніколи не вимирали. Дослідники змогли підтвердити давню теорію про те, що зникнення неандертальців не було таким жахливим, як його малюють.