Трамп і НАТО щойно змінили хід війни в Україні — The Hill

Президент США Дональд Трамп і генеральний секретар НАТО Марк Рютте дали президенту Росії Владіміру Путіну привід серйозно замислитися. Оголошення 14 липня про створення нового коридору постачання озброєнь в Україну за підтримки НАТО — через європейських союзників і на основі продажу зброї, а не безоплатної допомоги — наразі відвертає загрозу повного згортання американської підтримки України.

Навіть якщо нову схему подано в формі, зручною для політичного заперечення Трампом перед його прихильниками з табору MAGA, і вона підкреслює його ганебну схильність до "торгівлі" політикою, це все одно означає: союз США та Європи на підтримку України відновлено, зазначає Ден Перрі, колишній журналіст Associated Press.
 
Під час зустрічі в Овальному кабінеті Трамп і Рютте неодноразово згадували вражаючу цифру: 100 тисяч російських військових загинули з січня цього року. Це був рідкісний випадок стратегічної ясності з боку Трампа. Він усвідомив, що Путін не має наміру задовольнитися лише частиною східної України, як Трамп, очевидно, очікував. Насправді Путін прагне поставити маріонетковий уряд у Києві, щоб контролювати всю країну.

"Це свідчить про те, що російський лідер справді серйозно налаштований на відновлення колишньої радянської імперії. Цього не можна допустити. Водночас режим Путіна неодноразово демонстрував готовність до ядерного шантажу — і загнаний у кут Кремль, можливо, не блефує", — додає Перрі.

Нова структура НАТО щодо озброєння України дає президенту Володимиру Зеленському час, а також повертає НАТО — Альянс, який Трамп колись називав "застарілим" — у центр західної коаліції, яка, можливо, все ще має реальну силу. Це повинно стривожити Путіна, який, як і Трамп, помилково вважав, що здатен безмежно ним маніпулювати.

"Але щоб завершити війну без ще трьох років виснажливого протистояння, потрібно більше — і парадоксально, але саме Трамп має унікальні можливості, щоб цього досягти", — вважає журналіст.

На думку Перрі, Трамп може зробити сміливу пропозицію, щоб перевірити серйозність намірів Путіна та зрушити війну з мертвої точки. Він міг би заявити про готовність визнати російський контроль над нинішніми лініями фронту, включно з вузьким сухопутним коридором до Криму через частини Запорізької, Луганської та Донецької областей.

"Це було б не моральним схваленням, а тверезим визнанням військової реальності. Україна навряд чи зможе повернути ці регіони без багаторічної боротьби", — додає журналіст.

Крім того, автор вважає, що Україна могла б формально відмовитися від вступу до НАТО — що зняло б головну (хоч і перебільшену) претензію Росії в сфері безпеки й позбавило Путіна одного з головних виправдань для ведення війни.

Натомість Київ отримав би негайні двосторонні гарантії безпеки від ключових західних держав (за аналогією з американськими гарантіями для Ізраїлю) та прискорений шлях до вступу в Європейський Союз — справжнє джерело економічного добробуту й інструмент інтеграції з демократичним Заходом.

Так, Трамп не може самостійно обіцяти Україні членство в ЄС — але в цьому й суть: він уміє тиснути на системи, змушуючи їх діяти всупереч звичним механізмам. Якщо він підтримає європейську інтеграцію України, Брюссель і столиці ЄС шукатимуть способи це реалізувати, а Київ — знайде можливості вирішити питання корупції, фінансової політики тощо.

Різні варіанти такого плану, можливо, вже обговорювалися, але не публічно і не від імені сторін, залучених у війну. Однак публічні заяви мають зовсім іншу вагу. Це загальна істина в геополітиці — навіть якщо сам Трамп іноді озвучує абсурдні ідеї, як-от його заява у лютому про перетворення Гази на Рив'єру Близького Сходу.

"Історія знає приклади, коли територіальні поступки агресору — якими болісними вони не були — дозволяли завершити війни та зберегти суверенітет держави, що зазнала нападу. Серед вдалих прикладів — угоди, які сприяли завершенню Корейської війни, численних конфліктів між Індією та Пакистаном, війни в Боснії у 1995 році та збройного протистояння між Ефіопією та Еритреєю у 2000-му. Нині й Сирія розмірковує над можливістю поступитися частиною або всіма Голанськими висотами задля укладення мирної угоди з Ізраїлем", — додає журналіст.

Путін може оголосити про перемогу. Але якщо Україна отримає інтеграцію в ЄС, гарантії безпеки і західне майбутнє, то основним результатом війни все одно буде поразка Путіна.

"А якщо Путін відмовиться навіть від такої угоди? Тоді прихильники Трампа, можливо, нарешті зрозуміють, що російський диктатор — це злочинець, якому треба чинити рішучий опір", — підсумував Перрі.

Чим насправді керується Трамп у своїй політиці щодо України — его, емоціями чи інтересами, аналізував Олег Шамшур у статті "Трамп проти себе: хто переможе — "домінатор" чи "геній оборудок"?"