Медова історія: чому київський район Бортничі так називається

Серед численних районів столиці Бортничі виділяються не лише своїм розташуванням, а й унікальною історією назви, яка розповідає про давні традиції українського народу та його зв'язок із природою. Бортничі — це історичний район, розташований у південно-східній частині Києва, на території Дарницького району. До 1988 року ця місцевість була селищем міського типу, що належало до Бориспільського району Київської області, після чого увійшла до складу столиці.

Сьогодні Бортничі межують із зеленими зонами та вирізняються тишею й затишком. А поряд проходять важливі транспортні магістралі та зручні автобусні й маршрутні сполучення до станцій метро "Харківська" та "Бориспільська".

Що таке "борть" і звідки пішла назва

Назва "Бортничі" веде свій родовід від старослов'янського слова "борть" — дуплистого дерева, у якому природно оселялися дикі бджоли. Саме ці природні вулики стали основою для розвитку бортництва — одного з найдавніших видів бджолярства на українських землях.

Бортники — так називали людей, які займалися збиранням меду диких бджіл із лісових бортей. Це ремесло було не просто заняттям, а цілою галуззю господарства, що забезпечувала значну частину доходів місцевого населення.

Золота доба бортництва

У часи Київської Русі бортництво було однією з найприбутковіших галузей. Мед і віск мали колосальну цінність — їх використовували не лише в побуті, а й для сплати податків, релігійних обрядів, активно експортували до європейських країн. Бортники розробили складну систему ведення господарства: вони не просто збирали мед, а й доглядали за бортями, захищали їх від ведмедів та інших загроз, передавали свої знання з покоління в покоління.

Історичні корені району

Перші письмові згадки про Бортничі датуються 1508 роком, коли ця територія фігурувала як "бортна земля" — власність місцевого князя, згодом передана монастирю. У документах кінця XVI-XVII століть селище Бортничі регулярно згадується саме в контексті бортницького промислу.

За даними 1885 року, Бортничі — колишнє державне село при озерах Млинному та Тинниці, мало 135 дворів, 1032 мешканці, була православна церква, 2 постоялих двори, лавка, вітряк. Село входило до складу Броварської (з 1903 року — Микільсько-Слобідської) волості Остерського повіту. Протягом століть Бортничі переходили з рук в руки поступово входячи до складу Київської губернії, а згодом і сучасного Києва.

Спадщина в назві

Сьогодні Бортничі — це сучасний район Києва, але його назва залишається живим свідченням давніх традицій. Вона нагадує про часи, коли життя людей було тісно пов'язане з лісом, природою та працьовитими бджолами.

Це унікальний приклад того, як давні промисли залишили свій слід у топоніміці сучасної столиці. Кожен раз, коли ми чуємо або вимовляємо назву "Бортничі", ми згадуємо про тисячолітню традицію українського бджолярства та глибокий зв'язок наших предків із природою.