Карʼєрний хід та спосіб утримати команду: чому Зеленський замінив Шмигаля на Свириденко

Можливо, Свириденко готують як технічного кандидата в президенти, а її призначення прем’єркою додасть їй ваги.

Відставка Кабміну — це внутрішньокомандна історія Зеленського. Новий премʼєр Юлія Свириденко є людиною з команди президента. Вона працювала ще з 2019 року, коли була радницею в Офісі президента, вела багато процесів, і, ймовірно, між нею та Єрмаком є довірчі стосунки. Це мої припущення, бо немає чітких підстав, щоб президент був незадоволений Шмигалем. За великим рахунком, Шмигаль завжди діяв у межах, визначених президентом. І знайти більш лояльну до президента людину в уряді складно. Фактично, від часу призначення після швидкої відставки Гончарука, Шмигаль залишався прем’єром майже все президентство Зеленського. Тож логічно вирішили його не "втрачати" — і перевести до Міноборони.

Деякі колеги запитують: "Що йому не вистачало, навіщо він погодився?". Шмигаль – системна людина, звик бути частиною команди. Це вже стиль життя. П’ять років очолював уряд, а потім — просто випасти? Це важко. До того ж, бюджет Міноборони — колосальний. І ним має розпоряджатися людина, якій довіряють.

Для чого ця рокіровка? Поки що це питання без відповіді. Можливо, Свириденко готують як технічного кандидата в президенти, а її призначення прем’єркою — потужний кар’єрний хід. Це може відтягнути голоси на виборах. Але поки що вона не має достатньої медійної чи політичної ваги в Україні.

Варіантів багато. А от призначення Шмигаля виглядає як доказ того, що він залишається у президентській команді. Йому довіряють, і він "у грі". А от причини його усунення з посади прем’єра поки що для мене особисто не мають чіткого пояснення. Можливо, це зроблено лише для просування Свириденко кар’єрною драбиною.

Щодо призначення Шмигаля міністром оборони, єдине, що можна сказати — міністерство розділене на дві функції: управлінську та військову. Військову частину курує Сирський. Це відповідає стандартам НАТО: фронт — за Сирським, забезпечення — за Шмигалем.

У Шмигаля колосальний досвід роботи з бюджетом. Він зможе правильно його розподілити. Але важливо — він не буде одноосібно цим займатися. Це буде спільне рішення прем’єра і президента. Шмигаль — лише один з гвинтиків у великій машині Зеленського, який має всю повноту влади.

Дуже показово, що ще до голосування за Свириденко президент уже давав їй доручення як прем’єрці. Проблема тут — у системі. Вона не змінилася. Питання добору кадрів — усе ще не реформоване. Реформа держслужби, яка нібито відбулася за Порошенка, була формальною. Конкурси існують з початку незалежності, але реальної прозорості — немає. Історія з БЕБ це показала. За Порошенка теж були скандали — він оголошував переможців конкурсів ще до завершення самих конкурсів. Систему не змінили. Це як у приказці — "переставили ліжка", а суть залишилася такою самою.

Отже, ця історія — не стільки про перезавантаження, скільки про внутрішнє переформатування команди Зеленського. Це спосіб зберегти її лояльність команди: дати щось тим, хто цього хоче. Але за 30 років вже можна було зрозуміти, що кількість міністерств і комітетів має відповідати одне одному, і назви мають бути логічними. Але жоден президент і жоден голова Верховної Ради цього не зробили.

Валерій Клочок, керівник Центру громадської аналітики "Вежа", голова благодійного фонду "Нова дорога", спеціально для Главреду