Два "шрами" на тілі Землі створені величезним каменем, що впав із небес: докази нарешті знайдено

Коли астероїд впав і утворив Метеоритний кратер на півночі Аризони, він не просто залишив після себе вм'ятину, яка, до речі, вважається ударним кратером, що найкраще зберігся на Землі. У новому дослідженні вчені також виявили, що удар викликав землетрус, який запустив зсув ґрунту, через який вода піднялася на висоту 20-поверхового будинку над рівнем річки, пише IFLScience.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Метеоритний кратер Беррінджера

Метеоритний кратер на півночі Аризони дістав назву кратер Беррінджера на честь сім'ї, яка володіє цією землею. Він зовсім не є найбільшим ударним кратером на планеті: його діаметр становить лише 1200 метрів. Для порівняння, це мізерно мало порівняно з діаметром кратера Чиксулуб — близько 200 кілометрів — який погубив динозаврів. Але він значно молодший за будь-який інший кратер на планеті, що в поєднанні з сухим середовищем, у якому впав астероїд, дозволило стінам кратера прекрасно зберегтися, тоді як більшість інших зруйновані практично до невпізнання.

Великий каньйон

Лише за 160 кілометрів від кратера Беррінджера розташована інша геологічна пам'ятка — Великий каньйон. Усередині цієї величезної прірви ховається безліч особливостей, які спантеличували покоління геологів, включно з ознаками грандіозної повені.

У новому дослідженні вчені поєднали історію двох цих геологічних пам'яток, що дало змогу розгадати таємницю, над якою вчені билися останні 60 років.

Професор Карл Карлстрем з Університету Нью-Мексико, батько Тора, вивчав печери в стінах Великого каньйону. Одна з печер, відома як печера Стентона, відома тим, що містить понад сотню дерев'яних фігур, виготовлених місцевими жителями 3000-4000 років тому, а також останки десятків видів тварин. Експедиції Тора Карлстрома також виявили загадкові уламки плавця, високо над річкою.

Малоймовірно, що хтось приніс деревину з річки, так само як і те, що вона з'явилася з осадових відкладень у печері. Ще одним фактором є те, що деревина також була виявлена на такій самій висоті й в інших печерах. За словами Карлстрома, для того, щоб це стало можливим, потрібен був би рівень води в 10 разів вищий за будь-яку повінь, що сталася за останні кілька тисяч років.

Гіпотеза палеоозера Нанковіп

Карлстром з колегами звернулися до більш ранньої теорії, відомої як гіпотеза палеоозера Нанковіп. Вона передбачає, що затор на річці Колорадо призвів до довгострокового підпору води. Ще одним підтвердженням стали сліди бобрів, виявлені на висоті близько 37 метрів вище рівня річки.

Коли плавник було вперше виявлено, його вік було визначено більш ніж у 35 000 років, але радіовуглецеве датування на той час не було точним. У 1980-х роках було опубліковано оцінку в 43 500 років. Жодне з цих тверджень не узгоджується з можливістю потужних повеней, викликаних таненням льодовиків наприкінці останнього льодовикового періоду.

Потім було проведено повторне радіовуглецеве датування — дві незалежні лабораторії показали датування в діапазоні від 50 000 до 60 000. Далі вчені досліджували зразок плавця й осадові породи. Усі отримані оцінки включали діапазон 55 600 років тому. У результаті гіпотеза палеоозера Нанковіп не тільки стала більш правдоподібною, а й уперше отримала передбачувану дату.

Тепер учені вважають, що удар міг спричинити землетрус магнітудою щонайменше 5,2, який згас би до 3,3 за 160 кілометрів від каньйону. Скелі, що облямовують каньйон, у багатьох місцях уразливі, і можна побачити залишки зсувів різних розмірів. Землетрус такої сили може викликати великий каменепад.

Раніше Фокус писав про те, що Гранд-Каньйон колись був високими горами, але перетворився на яри: що сталося.