/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F133%2F2edb7a81ca7060887410028659967a4e.jpg)
Битва за Донбас. Що відбувається на Торецькому напрямку?
Російські загарбники демонструють цікаві з наукового погляду дії, завдаючи одночасно двох ударів суміжними флангами УВ «Центр» на півдні — на Новопавлівському напрямку — спільно з УВ «Восток» і на півночі — на Торецькому — з УВ «Юг».
Але ж завдавати одночасно ДВОХ головних ударів — це проти логіки і здорового глузду навіть для нашого ворога, хоч він цю тезу неодноразово намагався спростувати. Який же тоді головний? Експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк у виданні LB.ua намагався відповісти на це питання.
Новопавлівський напрямок ми обговорили тиждень тому. Ворог досягнув там оперативного успіху, зруйнувавши оборону ОСУВ «Хортиця». Криза триває. Спробуємо зрозуміти, що відбувається на Торецькому напрямку.
7–10 липня 2024 року противник значно посилив атаки біля Торецька, зокрема, в районах Нью-Йорка, Південного, Курдюмівки й Озарянівки. 12–15 липня почав масовані штурми з широким застосуванням авіації, артилерії, бронетехніки, щоб прорвати українську оборону навколо Торецька. У серпні місто опинилося під загрозою оточення, а оборона нашого ОТУ «Луганськ» на південь і схід від нього зазнала високого тиску.
Перекидання наприкінці квітня – на початку травня цього року головних сил 8-ї армії рашистів (прибули 20-та, 150-та МСД, 238-ма АБр) можна вважати початком літньої наступальної кампанії противника на Південно-Західному ТВД.
Кісткою в горлі російських планів залишається так званий пояс фортець, куди ворог рветься вже не перший рік, наче там Большой театр з балетом, цирком і конями, але нічого не виходить. Найближча мета — Костянтинівка, яка вписується у вислів «лікоть близько, але не вкусити». Намагання 98-ї десантної дивізії противника вкусити через Часів Яр поховані на підступах до цього міста. Тому вороже командування перейшло до нового плану — прорватися на Констаху з півдня, уздовж шосе Покровськ — Бахмут й одночасно від Торецька вздовж річки Кривий Торець і вздовж шосе Ясинувата — Костянтинівка.
Цим планам дуже сильно заважають водосховище Клебан-Бик, котре викопали не там, де зручно агресору, наче знали, що воно розсікатиме ворожі бойові порядки навпіл, уперта оборона ОТУ «Луганськ» у самому Торецьку й поряд з містом і запеклі бої на рубежі Русин Яр — Романівка.
Кілька слів про противника: на фронті від Білогорівки до Новоекономічного (по прямій десь 90 км) наступає УВ «Юг» у складі 8-ї (20-та, 150-та МСД), 51-ї (1-ша, 5-та, 9-та, 110-та, 132-га ОМСБр) армій, частини військ 68-го АК (39-та ОМСБр). 51-ша армія буксує на правому фланзі УВ «Юг», у Торецьку й поряд, 8-ма армія і 68-й корпус — на лівому фланзі. УВ посилене шістьма полками мобрезерву, причому 1219-й, 1436-й і 1465-й МСП МР приписані до 20-ї дивізії, але 10-й ТП дивізії чомусь діє в операційній зоні 3-ї армії десь на Сіверському напрямку.
Наприкінці травня 51-ша армія за підтримки частин 150-ї дивізії завдала головного удару в загальному напрямку Торецьк — Плещіївка і далі на Костянтинівку, тобто обходячи Клебан-Бик зі сходу. Росіяни атакували на напрямках Дружба — Деліївка (вздовж залізниці, що веде на північний захід) і Торецьк — Плещіївка. 132-га бригада ворога просунулася метрів на 250 у районі терикону шахти «Торецька», намагаючись обійти український район оборони в Кримському. Сили оборони утримали позиції в районі терикону шахти № 12, шахти «Фомиха» та відвалу шахти № 10, чим заблокували просування противника в північно-західному напрямку. 150-та дивізія захопила Леонідівку й почала готуватися до атак на Щербинівку й Новоспаське.
10 червня у противника намітився успіх у районі на північ від Воздвиженки, тому з-під Торецька туди перекинули штурмові підрозділи 1-ї та 9-ї ОМСБр 51-ї армії. Передові підрозділи 20-ї дивізії з рубежу Зоря — Романівка проривалися до району Яблунівки з півдня та заходу і південного заходу, атакуючи у напрямках Новооленівка — Яблунівка й Олександропіль — Яблунівка. Результату трохи більше за нуль. 102-й МСП і 168-й ТП 150-ї дивізії спробували прорватися до Полтавки, щоб прикрити фланг підрозділів, які закріпилися в районі села Малинівка, атакуючи в напрямку Шевченка Першого та Попового Яру, просунулися до 1,5 км, але повністю своєї задачі не виконали.
14 червня в районі Воздвиженки, де ворогу вдалося вклинитися, 20-та дивізія атакувала всіма своїми полками на широкому фронті в напрямку Новооленівка — Яблунівка і з рубежу Зоря — Романівка в напрямку Олександро-Калинового і просунулася на 2–2,5 км.
Українські військовослужбовці ведуть вогонь зі 122-мм гаубиці Д-30 , Донецька обл, 25 червня 2025 р.
18 червня 20-та дивізія продовжувала наступ у напрямках Новооленівка — Яблунівка й Романівка — Олександро-Калинове. 150-та дивізія, 39-та і 110-та бригади почали атаки на Попів Яр у напрямку Малинівка — Новоекономічне і Миролюбівка — Миколаївка. Зауважимо, без значного прогресу.
На початку липня командування УВ «Юг» засумувало через відсутність просування й почало перегруповувати війська. Інтенсивність бойових дій упала. Попри це, 150-та дивізія продовжила атакувати в напрямку Романівка — Катеринівка, а свіжа 4-та ОМСБр 51-ї армії була уведена в операцію в напрямку Диліївка — Біла Гора (тобто назустріч військам 3-го АК, що діє на Краматорському напрямку). Зібрана в єдиний кулак 8-ма армія зосередилася на просуванні з Новооленівки до Яблунівки та з Романівки до Катеринівки, сподіваючись прорватися до Костянтинівки з півдня. 51-ша армія, яка застрягла в боях у Торецьку, почала атаки на Білу Гору, Плещіївку та Катеринівку.
Рішення командування УВ «Юг» наштовхують на висновок про погано організовану розвідку й хибну оцінку місцевості в операційній зоні. Військам уже два місяці доводиться активно маневрувати між напрямками, наштовхуючись то на потужний район оборони ОТУ «Луганськ» у Щербинівці, то на водосховище Клебан-Бик, котре начебто з космосу видно.
Водночас на суміжному, Покровському напрямку 150-та дивізія і 39-та бригада захопили Коптеве й Малинівку і загрузли у кривавих боях за Новоторецьке й Новоекономічне, нав’язаних Силами оборони. 20-та дивізія повзе вздовж шосе Покровськ — Бахмут від Новооленівки до Яблунівки, поступово зменшуючи темп. Заморився слимачок, видохся. Тоді як Сили оборони вчепилися в Попів Яр і Полтавку, загрожуючи контратаками у фланг, просто по печінці.
Наслідки ворожого обстрілу автошляху біля Родинського на Донеччині, 10 липня 2025.
Командування противника присіло на розтяжку, розв’язуючи дві проблеми — прорватися в район селища Родинське, щоб обійти Покровськ з півночі й північного заходу, і вийти на ближні підступи до Костянтинівки через Яблунівку, щоб обійти водосховище Клебан-Бик із заходу. І отут ми вчергове втрачаємо розуміння планів російського штабу: він наступає в напрямках, що розходяться. А це розкіш в умовах такої оперативної обстановки, браку ресурсів і, головне, часу. Ворог не зосереджує зусиль на напрямку головного удару, не масує сил і засобів, не діє рішуче, тобто порушує принципи оперативного мистецтва. А це шлях до поразки. Єдине, що відтерміновує цю поразку — брак людей і засобів у Сил оборони і частково значна перевага в силах і засобах у противника.
Як може розвиватися ситуація?
Сили оборони зараз утримують плацдарм, спираючись на шосе Покровськ — Бахмут, з переднім краєм по рубежу Ступочки — Курдюмівка — Романівка — Русин Яр.
Противнику конче треба на Констаху, але заважають Клебан-Бик, ставки між Осиковим і Довгою Балкою та війська ОТУ «Луганськ», котрі не збираються полишати плацдарм. Певний вплив матиме здатність ворога закріпитися на рубежі Малинівка — Нова Полтавка.
Командуванню противника на ТВД, котре і завдає удару суміжними флангами своїх УВ, доведеться обрати напрямок подальшого наступу — просування з південного заходу і заходу на ближні підступи до Костянтинівки або прорив у бік Покровська з боку Новоекономічного й Мирнограда.
Повітряні сили ЗСУ
Якщо оберуть варіант Покровськ, то УВ «Центр» доведеться посилювати військами 51-ї армії, котра і без цього застрягла в Торецьку, бо треба розвинути успіх на ділянках Воздвиженка — Гродівка і Миколаївка — Промінь, де штурмові підрозділи росіян дещо скисли. Якщо ми почуємо, що 20-та дивізія включена до складу УВ «Центр», то це означатиме наступ на Мирноград і далі на Покровськ зі сходу.
Сьогодні обстановка свідчить, що противник обрав рух на Костянтинівку і сідати на оперативний шпагат не планує. Але ж ми маємо справу з цирком і акробатами, тому пильнуємо.
Автор: Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій
Джерело: LB.ua

