Найближчий в історії знімок Сонця: нове досягнення зонда Parker Solar Probe

Ближче до Сонця, ніж будь-коли

Наприкінці 2024 року зонд Parker Solar Probe здійснив рекордний проліт повз Сонце, наблизившись до нього на відстань лише 6,1 мільйона кілометрів, нагадує 24 Канал.

Під час цього прольоту через зовнішню атмосферу зірки, відому як корона, апарат зібрав унікальні дані за допомогою своїх наукових інструментів, зокрема камери Wide-Field Imager for Solar Probe (WISPR). Ці зображення дозволяють науковцям детально вивчити сонячний вітер – потік заряджених частинок, що рухається зі швидкістю понад 1,6 мільйона кілометрів на годину та впливає на все у Сонячній системі.

Сонячний вітер – це постійний потік електрично заряджених частинок, що випромінюються Сонцем. Він викликає полярні сяйва, може взаємодіяти з атмосферами планет і створювати електричні струми, які загрожують енергетичним мережам та системам зв’язку на Землі.

Завдяки знімкам зонда вчені отримали можливість дослідити, як саме цей вітер формується та еволюціонує після виходу з корони. Зокрема, зображення показують межу, де магнітне поле Сонця змінює напрямок з північного на південний, а також фіксують зіткнення кількох корональних викидів маси (CME) – потужних спалахів заряджених частинок, що впливають на космічну погоду.

Крім того, зонд допоміг виявити особливості структури сонячного вітру ближче до джерела. Наприклад, у межах 23,7 мільйона кілометрів від Сонця апарат зафіксував зигзагоподібні магнітні поля, відомі як "світчбеки". Ці явища виявилися більш поширеними, ніж вважалося раніше, і, за даними 2024 року, вони частково відповідають за формування швидкого сонячного вітру.

Як вдалося зробити найближчий в історії знімок Сонця – дивіться відео:

Повільний сонячний вітер

Особливу увагу вчені приділяють повільному сонячному вітру, який рухається зі швидкістю близько 350 кілометрів на секунду – удвічі повільніше за швидкий вітер. Він більш щільний і мінливий, а його взаємодія зі швидким вітром може створювати помірні сонячні бурі, які іноді дорівнюють за силою ефектам від корональних викидів маси.

Зонд Parker підтвердив існування двох типів повільного вітру: альфвенічного, з дрібними світчбеками, та неальфвенічного, без таких варіацій у магнітному полі. Вчені припускають, що ці типи мають різні джерела – можливо, неальфвенічний вітер походить із структур, відомих як шоломоподібні стрімери, а альфвенічний – із корональних дірок, прохолодних темних зон у короні.

Наразі зонд продовжує свою місію, і наступний проліт через корону заплановано на 15 вересня 2025 року. Дослідники сподіваються отримати ще більше даних, щоб остаточно визначити джерела повільного сонячного вітру та зрозуміти, як він долає величезну гравітацію Сонця.

До речі, нещодавно вперше в історії вдалося створити штучне сонячне затемнення за допомогою супутників. Ця технологія дозволяє детально вивчати сонячний вітер і корональні викиди маси.