Режим глобальної економіки: чому Трамп намагається його "скасувати", а Євросоюз – зберегти

БРЮССЕЛЬ – У 1999 році, коли було введено євро, багато хто очікував, що недостатня гнучкість європейського ринку праці ускладнить реагування на потрясіння. Ці побоювання справдилися після світової фінансової кризи, яка вибухнула десятиліття потому – тоді зійшов нанівець бум на ринку нерухомості, що призвело до боргової кризи і затяжного спаду в єврозоні. Сполучені Штати, навпаки, досить швидко оговталися від кризи 2008 року. Але США виявилося набагато складніше, ніж Європі, впоратися з іншим серйозним економічним потрясінням: глобалізацією і перетворенням Китаю на локомотив експорту.

Багато в чому глобалізація стала для Європи серйознішим викликом, ніж для США. У той час як імпорт товарів у США практично залишився на тому самому рівні, що й 25 років тому – 10-11% ВВП, – імпорт Європейського Союзу збільшився з приблизно 11% ВВП до більш ніж 14%. Тим часом проблема, спричинена зростанням Китаю, відчувається приблизно однаково по обидва боки Атлантики. До 2023 року дефіцит торгового балансу ЄС і США з Китаєм становив близько $300 млрд на рік.

Попри ці подібності, уявлення про глобалізацію в ЄС і США різко різняться. Хоча у разі прямого порівняння результатів соціологічних опитувань доводиться зважати на відмінності у формулюваннях і методології, основна ідея зрозуміла: якщо переважна більшість європейців вважають, що вони виграють від вільної торгівлі, більшість американців вважають, що більше вигод від неї отримали інші країни, а не вони.